Аллилуия.
1 Славьте Господа, ибо Он благ, ибо вовек милость Его. 2 Кто изречет могущество Господа, возвестит все хвалы Его? 3 Блаженны хранящие суд и творящие правду во всякое время! 4 Вспомни о мне, Господи, в благоволении к народу Твоему; посети меня спасением Твоим, 5 дабы мне видеть благоденствие избранных Твоих, веселиться веселием народа Твоего, хвалиться с наследием Твоим. 6 Согрешили мы с отцами нашими, совершили беззаконие, соделали неправду. 7 Отцы наши в Египте не уразумели чудес Твоих, не помнили множества милостей Твоих, и возмутились у моря, у Чермного моря. 8 Но Он спас их ради имени Своего, дабы показать могущество Свое. 9 Грозно рек морю Чермному, и оно иссохло; и провел их по безднам, как по суше; 10 и спас их от руки ненавидящего и избавил их от руки врага. 11 Воды покрыли врагов их, ни одного из них не осталось. 12 И поверили они словам Его, [и] воспели хвалу Ему. 13 Но скоро забыли дела Его, не дождались Его изволения; 14 увлеклись похотением в пустыне, и искусили Бога в необитаемой. 15 И Он исполнил прошение их, но послал язву на души их. 16 И позавидовали в стане Моисею и Аарону, святому Господню. 17 Разверзлась земля, и поглотила Дафана и покрыла скопище Авирона. 18 И возгорелся огонь в скопище их, пламень попалил нечестивых. 19 Сделали тельца у Хорива и поклонились истукану; 20 и променяли славу свою на изображение вола, ядущего траву. 21 Забыли Бога, Спасителя своего, совершившего великое в Египте, 22 дивное в земле Хамовой, страшное у Чермного моря. 23 И хотел истребить их, если бы Моисей, избранный Его, не стал пред Ним в расселине, чтобы отвратить ярость Его, да не погубит [их]. 24 И презрели они землю желанную, не верили слову Его; 25 и роптали в шатрах своих, не слушались гласа Господня. 26 И поднял Он руку Свою на них, чтобы низложить их в пустыне, 27 низложить племя их в народах и рассеять их по землям. 28 Они прилепились к Ваалфегору и ели жертвы бездушным, 29 и раздражали Бога делами своими, и вторглась к ним язва. 30 И восстал Финеес и произвел суд, — и остановилась язва. 31 И это вменено ему в праведность в роды и роды во веки. 32 И прогневали Бога у вод Меривы, и Моисей потерпел за них, 33 ибо они огорчили дух его, и он погрешил устами своими. 34 Не истребили народов, о которых сказал им Господь, 35 но смешались с язычниками и научились делам их; 36 служили истуканам их, которые были для них сетью, 37 и приносили сыновей своих и дочерей своих в жертву бесам; 38 проливали кровь невинную, кровь сыновей своих и дочерей своих, которых приносили в жертву идолам Ханаанским, — и осквернилась земля кровью; 39 оскверняли себя делами своими, блудодействовали поступками своими. 40 И воспылал гнев Господа на народ Его, и возгнушался Он наследием Своим 41 и предал их в руки язычников, и ненавидящие их стали обладать ими. 42 Враги их утесняли их, и они смирялись под рукою их. 43 Много раз Он избавлял их; они же раздражали [Его] упорством своим, и были уничижаемы за беззаконие свое. 44 Но Он призирал на скорбь их, когда слышал вопль их, 45 и вспоминал завет Свой с ними и раскаивался по множеству милости Своей; 46 и возбуждал к ним сострадание во всех, пленявших их. 47 Спаси нас, Господи, Боже наш, и собери нас от народов, дабы славить святое имя Твое, хвалиться Твоею славою. 48 Благословен Господь, Бог Израилев, от века и до века! И да скажет весь народ: аминь! Аллилуия!
Слава:Псалом 105
1 Прославляйте Господа, прикликайте Його Ім’я, сповіщайте між народами про Його діла.
2 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі Його дивовижні діяння.
3 Хваліться Його святим Іменем, – нехай радіють серця тих, котрі шукають Господа.
4 Шукайте Господа і силу Його, завжди шукайте Його обличчя.
5 Пам’ятайте про Його дивовижні діла, які Він учинив, – Його ознаки і присуди Його уст.
6 Його слуги – нащадки Авраама, діти Якова – Його обранці!
7 Він – Господь, наш Бог, і для всієї землі Його закони.
8 Він вічно пам’ятає Свій Заповіт, – слова, які Він заповів тисячам поколінь, –
9 Заповіт, який уклав з Авраамом, і Свою клятву, яку дав Ісаакові.
10 Він підтвердив його для Якова як Закон, – як вічний Заповіт для Ізраїля,
11 кажучи: Тобі дам ханаанську землю, як визначену для твоїх нащадків спадщину.
12 Тоді вони були невеличкою горсткою людей, – захожими були вони в тій землі і нечисленними.
13 Вони мандрували від народу до народу, від одного царства й до іншої народності.
14 Він не дозволяв жодній людині їх скривдити і за них картав навіть царів, говорячи :
15 Не торкайтесь Моїх помазаників і не робіть зла Моїм пророкам!
16 Він навів на країну голод, позбавивши їх усіх запасів хліба.
17 А попереду них послав людину – Йосифа, проданого в рабство.
18 У кайдани закували його ноги, залізне кільце наділи на шию.
19 Доки не збулося Його провіщення, – слово Господнє випробовувало його вірність .
20 Цар послав, щоб зняти з нього кайдани, – володар народів звільнив його.
21 Він зробив його господарем над своїм домом, – управителем усього свого володіння,
22 щоб напоумляв його князів за власним розсудом і навчав царських вельмож мудрості.
23 Прибув у той час у Єгипет Ізраїль, – Яків став приходцем у краю Хама.
24 Господь дуже розмножив Свій народ, зробивши його сильнішим від його ворогів,
25 в серцях яких Він викликав ненависть до Свого народу, так що ті поводилися підступно щодо Його слуг.
26 Тоді Він послав Свого слугу Мойсея, а також Аарона, обранця Свого,
27 аби вони виявили там, в краю Хама, великі ознаки й чудеса.
28 Наслав темряву, і стемніло, проте вони не зважали на Його слова.
29 Він перетворив їхні води в кров і вигубив їхню рибу.
30 Їхня земля закишіла жабами, які з’явились навіть у царських покоях.
31 Він сказав, і налетіли рої мух, – комарі вкрили всі їхні околиці.
32 Замість дощу Він послав на них град, – нищівний вогонь на їхню землю.
33 Погубив їхні виноградники та їхні смоківниці, понищив у їхній землі дерева.
34 Він звелів, і заполонила край сарана, а також безліч гусені.
35 Вони пожерли всю зелень у їхній землі, з’їли їхній врожай.
36 Він вигубив усіх первістків у їхньому краї, – всі первоплоди їхньої чоловічої сили.
37 А їх (ізраїльтян ) вивів із золотом та сріблом; серед їхніх племен не було жодного недужого.
38 Єгипет радів з приводу їхнього відходу, оскільки ним оволодів страх перед Ізраїлем .
39 Він (Господь ) розпростер над ними хмару, як пелену, і вогонь для освітлення вночі.
40 Вони просили і наслав перепелиць, – Він наситив їх небесним хлібом.
41 Він розколов скелю і ринули води, – потекли потоки безводною землею.
42 Адже Він дотримувався Свого незмінного слова, даного Своєму слузі Авраамові,
43 тому виводив Свій народ у радості, – обранців Своїх – з веселощами.
44 Він дав їм землі народів, – вони успадкували плоди праці чужоземців,
45 аби вони виконували Його Заповіді, дотримуючись Його законів. Алілуя.