[Аллилуия.]
1 Славьте Господа, ибо Он благ, ибо вовек милость Его! 2 Так да скажут избавленные Господом, которых избавил Он от руки врага, 3 и собрал от стран, от востока и запада, от севера и моря. 4 Они блуждали в пустыне по безлюдному пути и не находили населенного города; 5 терпели голод и жажду, душа их истаевала в них. 6 Но воззвали к Господу в скорби своей, и Он избавил их от бедствий их, 7 и повел их прямым путем, чтобы они шли к населенному городу. 8 Да славят Господа за милость Его и за чудные дела Его для сынов человеческих: 9 ибо Он насытил душу жаждущую и душу алчущую исполнил благами. 10 Они сидели во тьме и тени смертной, окованные скорбью и железом; 11 ибо не покорялись словам Божиим и небрегли о воле Всевышнего. 12 Он смирил сердце их работами; они преткнулись, и не было помогающего. 13 Но воззвали к Господу в скорби своей, и Он спас их от бедствий их; 14 вывел их из тьмы и тени смертной, и расторгнул узы их. 15 Да славят Господа за милость Его и за чудные дела Его для сынов человеческих: 16 ибо Он сокрушил врата медные и вереи железные сломил. 17 Безрассудные страдали за беззаконные пути свои и за неправды свои; 18 от всякой пищи отвращалась душа их, и они приближались ко вратам смерти. 19 Но воззвали к Господу в скорби своей, и Он спас их от бедствий их; 20 послал слово Свое и исцелил их, и избавил их от могил их. 21 Да славят Господа за милость Его и за чудные дела Его для сынов человеческих! 22 Да приносят Ему жертву хвалы и да возвещают о делах Его с пением! 23 Отправляющиеся на кораблях в море, производящие дела на больших водах, 24 видят дела Господа и чудеса Его в пучине: 25 Он речет, — и восстает бурный ветер и высоко поднимает волны его: 26 восходят до небес, нисходят до бездны; душа их истаевает в бедствии; 27 они кружатся и шатаются, как пьяные, и вся мудрость их исчезает. 28 Но воззвали к Господу в скорби своей, и Он вывел их из бедствия их. 29 Он превращает бурю в тишину, и волны умолкают. 30 И веселятся, что они утихли, и Он приводит их к желаемой пристани. 31 Да славят Господа за милость Его и за чудные дела Его для сынов человеческих! 32 Да превозносят Его в собрании народном и да славят Его в сонме старейшин! 33 Он превращает реки в пустыню и источники вод — в сушу, 34 землю плодородную — в солончатую, за нечестие живущих на ней. 35 Он превращает пустыню в озеро, и землю иссохшую — в источники вод; 36 и поселяет там алчущих, и они строят город для обитания; 37 засевают поля, насаждают виноградники, которые приносят им обильные плоды. 38 Он благословляет их, и они весьма размножаются, и скота их не умаляет. 39 Уменьшились они и упали от угнетения, бедствия и скорби, — 40 Он изливает бесчестие на князей и оставляет их блуждать в пустыне, где нет путей. 41 Бедного же извлекает из бедствия и умножает род его, как стада овец. 42 Праведники видят сие и радуются, а всякое нечестие заграждает уста свои. 43 Кто мудр, тот заметит сие и уразумеет милость Господа.
Слава:Псалом 106
1 Алілуя!
Прославляйте Господа, бо Він добрий, і Його милосердя навіки!
2 Хто здатний описати величні Господні діла, хто може розповісти про всю Його славу?
3 Щасливі ті, котрі дотримуються правосуддя і завжди чинять справедливо!
4 Згадай і про мене, Господи, – у доброзичливості до Свого народу, відвідай мене спасінням Своїм, –
5 аби я міг бачити добробут Твоїх обранців, радів щастям Твого народу, хвалився з Твоєю спадщиною.
6 Ми грішили, як і наші батьки, творили беззаконня, діяли несправедливо.
7 Наші батьки не усвідомлювали Твоїх чудес у Єгипті, не пам’ятали численних виявів Твого милосердя і бунтувались біля моря, – біля моря Червоного.
8 Але Він їх рятував задля Свого Імені, виявляючи Свою всемогутність.
9 Він звелів Червоному морю – і воно висохло; перевів їх по дну безодні, наче через пустелю.
10 Спас їх від рук ненависників, – врятував їх з рук ворога.
11 Води покрили їхніх гнобителів, – жодного з них не залишилося.
12 Лише тоді повірили Його словам, заспівавши Йому пісню слави.
13 Проте дуже швидко забули Його діяння і не дотримувались Його настанов.
14 Вони дали волю своїй жадібності в пустелі, випробовували Бога в безлюдних місцях.
15 Він задовольнив їхні пожадання, але наслав на них виснажливу хворобу.
16 Коли ж у таборі вони запалали заздрістю проти Мойсея та Аарона, посвяченого Господу,
17 то розступилася земля й поглинула Датана; вона зімкнулась і над зборищем Авірона.
18 У їхньому натовпі спалахнув вогонь, і в полум’ї нечестиві загинули.
19 Вони зробили тельця під Хоривом, – стали поклонятися литому ідолові .
20 Проміняли свою Славу на подобу теляти, що їсть траву.
21 Забули Бога, свого Спасителя, Котрий велике вчинив у Єгипті, –
22 дивовижне в країні Хама, страшні речі над Червоним морем.
23 Вже сказав був про те, що їх знищить… якби не Його обранець, Мойсей, який став перед Ним у проломі, аби відвернути Його гнів і щоб Він їх не знищив.
24 Та недооцінили вони бажаний край, не повірили Його слову.
25 Нарікали в своїх наметах, не прислухались до Господнього голосу.
26 Тоді Він підняв на них Свою руку, щоб уразити їх у пустелі, –
27 розкидати їхніх нащадків серед народів, розпорошити їх по країнах.
28 Вони приєднались до Баал-Пеора, – їли жертви, що приносили для неживих.
29 Викликали своїми вчинками Божий гнів, через що серед них почала ширитися смертельна пошесть.
30 Тоді піднявся Фінеес, учинив суд, і покарання пошестю зупинилось.
31 Йому це було зараховано в праведність з покоління в покоління, навіки.
32 Вони прогнівили Бога біля вод Меріви. Тут через них постраждав і Мойсей,
33 оскільки люди так засмутили його духа , що вирвалось з його уст необачне слово.
34 Вони не знищили народів, про яких говорив їм Господь,
35 а змішалися з язичниками, перейнявши їхні звичаї.
36 Вони служили їхнім ідолам, які стали для них пасткою.
37 Вони приносили в жертву демонам своїх синів і своїх дочок,
38 проливаючи невинну кров, – кров власних синів і дочок, яких вони приносили в жертву божищам Ханаану. Таким чином земля була осквернена кров’ю…
39 Вони опоганились своїми вчинками, загрузли в своєму блудстві.
40 Тому запалав Господній гнів на Його народ, – Він відчув огиду до Свого спадку,
41 і передав їх у руки інших народів. Над ними запанували ті, котрі їх ненавиділи.
42 Їхні вороги гнобили їх, впокорюючи під свою владу.
43 Багато разів Він визволяв їх, однак вони й далі виявляли впертість у своїх намірах, а тому зазнавали приниження через свої беззаконня.
44 Дивлячись на їхні страждання і слухаючи їхнє волання, Він співчував їм, –
45 адже Він пам’ятав про Свій Заповіт – змилосерджувався у Своїй безмежній любові;
46 Він викликав співчуття в усіх тих, котрі їх тримали в полоні…
47 Спаси нас, Господи, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб ми могли прославляти Твоє святе Ім’я, хвалитися, що можемо славити Тебе.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, від віку й до віку! І весь народ нехай скаже: Амінь! Алілуя!