1 Начальнику хора. О голубице, безмолвствующей в удалении. Писание Давида, когда Филистимляне захватили его в Гефе.
2 Помилуй меня, Боже! ибо человек хочет поглотить меня; нападая всякий день, теснит меня. 3 Враги мои всякий день ищут поглотить меня, ибо много восстающих на меня, о, Всевышний! 4 Когда я в страхе, на Тебя я уповаю. 5 В Боге восхвалю я слово Его; на Бога уповаю, не боюсь; что сделает мне плоть? 6 Всякий день извращают слова мои; все помышления их обо мне — на зло: 7 собираются, притаиваются, наблюдают за моими пятами, чтобы уловить душу мою. 8 Неужели они избегнут воздаяния за неправду свою ? Во гневе низложи, Боже, народы. 9 У Тебя исчислены мои скитания; положи слезы мои в сосуд у Тебя, — не в книге ли они Твоей? 10 Враги мои обращаются назад, когда я взываю к Тебе, из этого я узнаю́, что Бог за меня. 11 В Боге восхвалю я слово Его , в Господе восхвалю слово Его . 12 На Бога уповаю, не боюсь; что сделает мне человек? 13 На мне, Боже, обеты Тебе; Тебе воздам хвалы, 14 ибо Ты избавил душу мою от смерти, [очи мои от слез,] да и ноги мои от преткновения, чтобы я ходил пред лицем Божиим во свете живых.
Псалом 55
1 Диригентові, з музичним супроводом. Повчання Давида.
2 Боже, прислухайся до моєї молитви і не відвертайся від мого благання!
3 Вислухай мене і дай мені відповідь. Мені не дають спокою мої думки, і я розгублений
4 від ворожого крику, від утиску нечестивого, бо вони звалюють на мене лихо і в гніві сваряться зі мною.
5 Моє серце здригається в мені, й побоювання смерті налягає на мене.
6 Страх і тремтіння мене охопили, жах огортає мене.
7 Тож я сказав: О, коли б я мав крила, як голубка, я полетів би і відпочив!
8 Отож, я полетів би далеко і поселився б у пустелі.
Музична пауза .9 Я швидко знайшов би укриття від страшного буревію і вітру…
10 Знищи їх, Господи, і перемішай їхню мову, тому що я бачив насильство і розбрат у місті.
11 Удень і вночі вони бродять навкруги по його мурах; беззаконня й утиски посеред нього;
12 загибель у нього, а з його майданів не перестають виходити здирство та обман.
13 Якби ворог зневажав мене, я стерпів би; якби мій ненависник повстав проти мене, я заховався би від нього.
14 Але ти, такий же чоловік, як я, – мій довірений і мій приятель,
15 з яким ми спільно насолоджувалися розмовами і разом з іншими ходили до Божого Дому!?
16 Хай же на них зненацька прийде смерть, нехай живими зійдуть у шеол, бо підступність у їхніх домівках і поміж ними.
17 Я ж кликатиму до Бога, і Господь мене врятує.
18 Увечері, вранці й опівдні буду скаржитись та зітхати – і Він почує мій голос.
19 Він дасть спокій і визволить мою душу від небезпеки з боку нападників, хоч і багато їх проти мене.
20 Бог, Який править споконвіку, почує і впокорить їх.
Музична пауза .Адже вони не міняються, і не бояться Бога.
21 Кожен підносить свою руку на своїх же приятелів, ганьбить свої заповіти.
22 Мова його гладенька, наче масло, але в його серці ворожнеча; його слова м’якші за масло, але вони – оголені мечі.
23 Поклади на Господа свої турботи і Він буде опікуватися тобою. Він повік не допустить, аби праведник захитався.
24 А їх, Боже, Ти зведеш у яму тління. Кровожерні й підступні люди не доживуть і до половини своїх днів. Я ж надію покладаю на Тебе.