Учение Асафа.
1 Для чего, Боже, отринул нас навсегда? возгорелся гнев Твой на овец пажити Твоей? 2 Вспомни сонм Твой, который Ты стяжал издревле, искупил в жезл достояния Твоего, — эту гору Сион, на которой Ты вселился. 3 Подвигни стопы Твои к вековым развалинам: все разрушил враг во святилище. 4 Рыкают враги Твои среди собраний Твоих; поставили знаки свои вместо знамений наших ; 5 показывали себя подобными поднимающему вверх секиру на сплетшиеся ветви дерева; 6 и ныне все резьбы в нем в один раз разрушили секирами и бердышами; 7 предали огню святилище Твое; совсем осквернили жилище имени Твоего; 8 сказали в сердце своем: «разорим их совсем», — и сожгли все места собраний Божиих на земле. 9 Знамений наших мы не видим, нет уже пророка, и нет с нами, кто знал бы, доколе это будет . 10 Доколе, Боже, будет поносить враг? вечно ли будет хулить противник имя Твое? 11 Для чего отклоняешь руку Твою и десницу Твою? Из среды недра Твоего порази их . 12 Боже, Царь мой от века, устрояющий спасение посреди земли! 13 Ты расторг силою Твоею море, Ты сокрушил головы змиев в воде; 14 Ты сокрушил голову левиафана, отдал его в пищу людям пустыни, [Ефиопским]; 15 Ты иссек источник и поток, Ты иссушил сильные реки. 16 Твой день и Твоя ночь: Ты уготовал светила и солнце; 17 Ты установил все пределы земли, лето и зиму Ты учредил. 18 Вспомни же: враг поносит Господа, и люди безумные хулят имя Твое. 19 Не предай зверям душу горлицы Твоей; собрания убогих Твоих не забудь навсегда. 20 Призри на завет Твой; ибо наполнились все мрачные места земли жилищами насилия. 21 Да не возвратится угнетенный посрамленным; нищий и убогий да восхвалят имя Твое. 22 Восстань, Боже, защити дело Твое, вспомни вседневное поношение Твое от безумного; 23 не забудь крика врагов Твоих; шум восстающих против Тебя непрестанно поднимается.
Слава:Псалом 73
1 Псалом Асафа.
Бог, насправді, добрий до Ізраїлю, – до тих, в кого чисте серце!
2 А я ледь не спіткнувся, – мало не послизнулися мої ноги.
3 Адже я позаздрив зарозумілим, побачивши добробут нечестивих.
4 Вони не зазнають жодних страждань до самої смерті; їхні тіла здорові.
5 Серед людей, які важко працюють, їх нема, і злидні звичайних людей їх не торкаються.
6 Тому гординя стала для них намистом, вони наряджаються в насильство, наче в одежу.
7 Їхні очі запливли жиром, а серця переповнені примарними мріями.
8 Глузуючи, вони висловлюються підступно, – бундючно, погрожуючи насильством.
9 Проти неба підносять свої уста, а своїм язиком походжають по землі.
10 Через те за ними тягнеться і народ мій, щедро черпаючи собі їхню воду
11 й кажучи: Як дізнається Бог? Хіба має бути відомо Всевишньому?
12 Ось такими є нечестивці. Вони самовпевнено нагромаджують багатство на віки.
13 Тож невже надаремно я зберігав у чистоті своє серце і вмивав у невинності руки свої, –
14 щодня зазнаючи ударів і щоранку особистих докорів?
15 Але якби я сказав: Буду говорити, як вони, то став би я зрадником роду Твоїх дітей.
16 Я почав розмірковувати, щоб усе зрозуміти, але важко це було для мене,
17 аж поки я не ввійшов у Божу Святиню і не усвідомив, яким буде їхній кінець.
18 Справді, Ти ставиш їх на слизькому шляху і прирікаєш їх на руїну.
19 Як же несподівано приходить їх спустошення! Вони зникають й охоплені жахом, гинуть.
20 Як після пробудження забуваються сновидіння, так, Господи, піднявшись, забудеш їхній образ.
21 Коли моє серце було сповнене гіркоти, і я відчував гострий біль у моєму нутрі,
22 я ніби збожеволів, нічого не розуміючи, – я був перед Тобою, наче тварина…
23 Тепер же я постійно з Тобою. Ти тримаєш мене за праву руку,
24 провадиш мене Своїми порадами і потім приймеш мене в славу.
25 Кого, крім Тебе, маю на небесах? І коли я з Тобою , нічого не хочу на землі.
26 Хоча моє серце і моє тіло занемагають, однак Бог є Скелею мого серця й моєю Долею повіки.
27 Адже ті, котрі віддаляються від Тебе, загинуть. Ти повністю знищиш усіх, хто відступить від Тебе.
28 Моє щастя в тому, щоби бути близьким до Бога. На Тебе, Владико Господи, я покладаю свою надію, аби звіщати про всі діла Твої.