[Хвалебная песнь Давида.]
1 Живущий под кровом Всевышнего под сенью Всемогущего покоится, 2 говорит Господу: «прибежище мое и защита моя, Бог мой, на Которого я уповаю!» 3 Он избавит тебя от сети ловца, от гибельной язвы, 4 перьями Своими осенит тебя, и под крыльями Его будешь безопасен; щит и ограждение — истина Его. 5 Не убоишься ужасов в ночи, стрелы, летящей днем, 6 язвы, ходящей во мраке, заразы, опустошающей в полдень. 7 Падут подле тебя тысяча и десять тысяч одесную тебя; но к тебе не приблизится: 8 только смотреть будешь очами твоими и видеть возмездие нечестивым. 9 Ибо ты сказал : «Господь — упование мое»; Всевышнего избрал ты прибежищем твоим; 10 не приключится тебе зло, и язва не приблизится к жилищу твоему; 11 ибо Ангелам Своим заповедает о тебе — охранять тебя на всех путях твоих: 12 на руках понесут тебя, да не преткнешься о камень ногою твоею; 13 на аспида и василиска наступишь; попирать будешь льва и дракона. 14 «За то, что он возлюбил Меня, избавлю его; защищу его, потому что он познал имя Мое. 15 Воззовет ко Мне, и услышу его; с ним Я в скорби; избавлю его и прославлю его, 16 долготою дней насыщу его, и явлю ему спасение Мое».
Слава:Псалом 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
Господи, Ти був для нас притулком з роду в рід.
2 Перш ніж постали гори, і Ти поклав початок Землі та Всесвіту, – від віку й до віку Ти – Бог.
3 Ти перетворюєш людину в порох, сказавши: Поверніться, людські діти!
4 Адже для Тебе тисяча років, як день учорашній, що минув, як нічна сторожа .
5 Швидко зникають вони (люди ), наче ранішній сон, що забувається, – як трава,
6 що на світанку зеленіє і розцвітає, а ввечері скошеною засихає.
7 Так і ми в’янемо від Твого гніву, тривожимося Твоїм обуренням.
8 Ти поклав перед Собою наші провини, – навіть наші таємні гріхи – у світлі Твого обличчя.
9 Отже, всі наші дні промайнули в Твоєму гніві, – наші літа щезають, як подих.
10 Тривалість нашого життя – сімдесят років; якщо ж вистачить сили, то вісімдесят років; і переважно вони складаються з важкої праці й метушні, оскільки роки швидко минають, і ми відлітаємо …
11 Хто пізнав силу Твого гніву і відчув страх від Твого обурення?
12 Навчи нас так рахувати наші дні, аби ми набули мудре серце!
13 Повернися ж до нас , Господи! До яких пір чекатимеш ? Вияви милосердя до Своїх рабів.
14 Насити нас уранці Своїм милосердям, аби ми раділи й веселилися в усі наші дні.
15 Звесели нас замість тих днів, коли Ти нас упокорював, – замість років, у які ми терпіли горе.
16 Нехай Твої діяння стануть зрозумілими Твоїм слугам і величність Твоя – їхнім дітям.
17 Нехай благодать Господа, нашого Бога, буде над нами, і Ти утверди діло наших рук. Зміцни діло наших рук!