1 Что́ же, скажем, Авраам, отец наш, приобрел по плоти? 2 Если Авраам оправдался делами, он имеет похвалу, но не пред Богом. 3 Ибо что́ говорит Писание? Поверил Авраам Богу, и это вменилось ему в праведность. 4 Воздаяние делающему вменяется не по милости, но по долгу. 5 А не делающему, но верующему в Того, Кто оправдывает нечестивого, вера его вменяется в праведность. 6 Так и Давид называет блаженным человека, которому Бог вменяет праведность независимо от дел: 7 Блаженны, чьи беззакония прощены и чьи грехи покрыты. 8 Блажен человек, которому Господь не вменит греха. 9 Блаженство сие относится к обрезанию, или к необрезанию? Мы говорим, что Аврааму вера вменилась в праведность. 10 Когда вменилась? по обрезании или до обрезания? Не по обрезании, а до обрезания. 11 И знак обрезания он получил, как печать праведности через веру, которую имел в необрезании, так что он стал отцом всех верующих в необрезании, чтобы и им вменилась праведность, 12 и отцом обрезанных, не только принявших обрезание, но и ходящих по следам веры отца нашего Авраама, которую имел он в необрезании. 13 Ибо не законом даровано Аврааму, или семени его, обетование — быть наследником мира, но праведностью веры. 14 Если утверждающиеся на законе суть наследники, то тщетна вера, бездейственно обетование; 15 ибо закон производит гнев, потому что, где нет закона, нет и преступления. 16 Итак по вере, чтобы было по милости, дабы обетование было непреложно для всех, не только по закону, но и по вере потомков Авраама, который есть отец всем нам 17 (как написано: Я поставил тебя отцом многих народов), — пред Богом, Которому он поверил, животворящим мертвых и называющим несуществующее, как существующее. 18 Он, сверх надежды, поверил с надеждою, через что сделался отцом многих народов, по сказанному: «так многочисленно будет семя твое». 19 И, не изнемогши в вере, он не помышлял, что тело его, почти столетнего, уже омертвело, и утроба Саррина в омертвении; 20 не поколебался в обетовании Божием неверием, но пребыл тверд в вере, воздав славу Богу 21 и будучи вполне уверен, что Он силен и исполнить обещанное. 22 Потому и вменилось ему в праведность. 23 А впрочем не в отношении к нему одному написано, что вменилось ему, 24 но и в отношении к нам; вменится и нам, верующим в Того, Кто воскресил из мертвых Иисуса Христа, Господа нашего, 25 Который предан за грехи наши и воскрес для оправдания нашего.
Віра зарахована за праведність
1 Що, скажемо, здобув Авраам, наш прабатько за тілом?
2 Якщо Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом.
3 Бо що каже Писання? Повірив Авраам Богові, і це зараховано йому за праведність!
4 Адже тому, хто робить діла , нагорода зараховується не як благодать, а як належне.
5 А тому, хто не робить, але вірить у Того, Хто оправдує нечестивого, віра його зараховується за праведність.
6 Давид також називає блаженною ту людину, якій Бог зараховує праведність незалежно від діл:
7 Блаженні, кому прощені беззаконня і кому покриті гріхи.
8 Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха!
9 Отже, чи це блаженство є лише щодо обрізання, чи також і щодо необрізання? Ми кажемо, що Авраамові віра зарахована за праведність.
10 Але як зарахована? Тоді, коли він був обрізаний, чи коли був необрізаний? Не після обрізання, а до обрізання!
11 А знак обрізання він одержав як печать праведності через віру, що її мав ще до обрізання, щоби йому бути батьком усіх віруючих, які необрізані, – аби і їм це було зараховано за праведність;
12 щоб так само бути й батьком обрізаних, – не тільки тих, які обрізані, але й тих, хто йде слідами віри, яку, ще будучи необрізаним, мав наш батько Авраам.
Спадкоємці за обітницею
13 Адже не Законом дано обітницю Авраамові та його нащадкам, що він стане спадкоємцем світу, а через праведність віри.
14 Бо якщо ті, хто від Закону, – спадкоємці, тоді віра втрачає силу, а обітниця скасовується.
15 Адже Закон спричиняє гнів, а де немає Закону, там немає й переступу.
16 Через це обітниця , – щоб вона була з благодаті, аби бути непорушною для всіх нащадків, – є з віри; і не тільки для того, хто від Закону, а й для того, хто є з віри Авраама, який для нас усіх є батьком;
17 як ото написано: Я настановив тебе батьком багатьох народів – перед Богом, у Якого він повірив, Який оживляє мертвих та називає те, що не існує, як існуюче.
18 Він, усупереч сподіванню, повірив надії, що стане батьком багатьох народів, згідно зі сказаним: Таким буде твоє потомство.
19 Він не ослаб у вірі й не вважав свого тіла, – хоча мав майже сто років, – змертвілим, як і змертвілою утробу Сарри;
20 він не мав сумніву й недовіри щодо Божої обітниці, але зміцнився вірою і віддав славу Богові,
21 і був впевнений, що Бог спроможний виконати те, що йому обіцяв.
22 Тому й зараховано йому це за праведність.
23 Та не було написано тільки для нього одного те, що зараховано йому,
24 але й для нас, бо має бути зараховано й нам, що віримо в Того, Хто воскресив Господа нашого Ісуса з мертвих,
25 Який був виданий за наші переступи й воскрес для нашого оправдання.