1 «Куда пошел возлюбленный твой, прекраснейшая из женщин? куда обратился возлюбленный твой? мы поищем его с тобою». 2 Мой возлюбленный пошел в сад свой, в цветники ароматные, чтобы пасти в садах и собирать лилии. 3 Я принадлежу возлюбленному моему, а возлюбленный мой — мне; он пасет между лилиями.
4 Прекрасна ты, возлюбленная моя, как Фирца, любезна, как Иерусалим, грозна, как полки со знаменами. 5 Уклони очи твои от меня, потому что они волнуют меня. 6 Волосы твои — как стадо коз, сходящих с Галаада; зубы твои — как стадо овец, выходящих из купальни, из которых у каждой пара ягнят, и бесплодной нет между ними; 7 как половинки гранатового яблока — ланиты твои под кудрями твоими. 8 Есть шестьдесят цариц и восемьдесят наложниц и девиц без числа, 9 но единственная — она, голубица моя, чистая моя; единственная она у матери своей, отличенная у родительницы своей. Увидели ее девицы, и — превознесли ее, царицы и наложницы, и — восхвалили ее. 10 Кто эта, блистающая, как заря, прекрасная, как луна, светлая, как солнце, грозная, как полки со знаменами? 11 Я сошла в ореховый сад посмотреть на зелень долины, поглядеть, распустилась ли виноградная лоза, расцвели ли гранатовые яблоки? 12 Не знаю, как душа моя влекла меня к колесницам знатных народа моего.
Дівчата:
1 То куди ж пішов твій коханий, найвродливіша між жінками? У який бік звернув твій улюблений, щоб нам з тобою його шукати?
Наречена:
2 Мій коханий пішов у свій сад пахучих квітників, – аби там, у садах побродити , насолоджуючись ліліями.
3 Я належу моєму коханому, а мій коханий, котрий прогулюється поміж ліліями, належить мені.
Наречений:
4 Яка ж ти вродлива, моя подруженько, як Тірца , прекрасна, як Єрусалим, грізна, як військо під стягами.
5 Відверни від мене свої оченята, адже вони мене бентежать. Твоє волосся, як стадо кіз, які спускаються з Гілеаду.
6 Твої зубки, як стадо овець, які вийшли з купелі, – всі як двійнята, йдуть попарно , так що жодне не загубилось .
7 Твої щічки за твоїм серпанком, наче половинки розрізаного граната.
8 Хоч є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць, а дівчатам немає ліку,
9 однак, ти єдина лише, моя голубко, без жодної вади. Вона – одиначка у своєї матері, – улюблена тієї, котра її народила. Побачили її дівчата й назвали її благословенною, – навіть цариці та наложниці її вихваляли, говорячи :
10 Хто вона, котра сходить, наче порання зоря, прекрасна, як місяць, ясна, як сонце, грізна, наче військо під прапорами?
Наречена:
11 Я зійшла в горіховий сад, аби подивитися на молоді парості в долині при потоці, – побачити, як розпустилась виноградна лоза, і як зацвіли гранатові дерева.
12 І ось, не знаю як це трапилось, – я ніби відчула себе на колісниці з одним із славетних мужів свого народу .
Дівчата: