1 И восстал сатана на Израиля, и возбудил Давида сделать счисление Израильтян. 2 И сказал Давид Иоаву и начальствующим в народе: пойдите исчислите Израильтян, от Вирсавии до Дана, и представьте мне, чтоб я знал число их. 3 И сказал Иоав: да умножит Господь народ Свой во сто раз против того, сколько есть его. Не все ли они, господин мой царь, рабы господина моего? Для чего же требует сего господин мой? Чтобы вменилось это в вину Израилю? 4 Но царское слово превозмогло Иоава; и пошел Иоав, и обошел всего Израиля, и пришел в Иерусалим. 5 И подал Иоав Давиду список народной переписи, и было всех Израильтян тысяча тысяч, и сто тысяч мужей, обнажающих меч, и Иудеев — четыреста семьдесят тысяч, обнажающих меч. 6 А левитов и Вениаминян он не исчислял между ними, потому что царское слово противно было Иоаву.
7 И не угодно было в очах Божиих дело сие, и Он поразил Израиля. 8 И сказал Давид Богу: весьма согрешил я, что сделал это. И ныне прости вину раба Твоего, ибо я поступил очень безрассудно. 9 И говорил Господь Гаду, прозорливцу Давидову, и сказал: 10 пойди и скажи Давиду: так говорит Господь: три наказания Я предлагаю тебе, избери себе одно из них, — и Я пошлю его на тебя. 11 И пришел Гад к Давиду и сказал ему: так говорит Господь: избирай себе: 12 или три года — голод, или три месяца будешь ты преследуем неприятелями твоими и меч врагов твоих будет досягать до тебя ; или три дня — меч Господень и язва на земле и Ангел Господень, истребляющий во всех пределах Израиля. Итак, рассмотри, что мне отвечать Пославшему меня с словом. 13 И сказал Давид Гаду: тяжело мне очень, но пусть лучше впаду в руки Господа, ибо весьма велико милосердие Его, только бы не впасть мне в руки человеческие. 14 И послал Господь язву на Израиля, и умерло Израильтян семьдесят тысяч человек. 15 И послал Бог Ангела в Иерусалим, чтобы истреблять его. И когда он начал истреблять, увидел Господь и пожалел о сем бедствии, и сказал Ангелу-истребителю: довольно! теперь опусти руку твою. Ангел же Господень стоял тогда над гумном Орны Иевусеянина. 16 И поднял Давид глаза свои, и увидел Ангела Господня, стоящего между землею и небом, с обнаженным в руке его мечом, простертым на Иерусалим; и пал Давид и старейшины, покрытые вретищем, на лица свои. 17 И сказал Давид Богу: не я ли велел исчислить народ? я согрешил, я сделал зло, а эти овцы что сделали? Господи, Боже мой! да будет рука Твоя на мне и на доме отца моего, а не на народе Твоем, чтобы погубить его. 18 И Ангел Господень сказал Гаду, чтобы тот сказал Давиду: пусть Давид придет и поставит жертвенник Господу на гумне Орны Иевусеянина.
19 И пошел Давид, по слову Гада, которое он говорил именем Господним. 20 Орна обратился, увидел Ангела, и четыре сына его с ним скрылись. Орна молотил тогда пшеницу. 21 И пришел Давид к Орне. Орна, взглянув и увидев Давида, вышел из гумна и поклонился Давиду лицем до земли. 22 И сказал Давид Орне: отдай мне место под гумном, я построю на нем жертвенник Господу; за настоящую цену отдай мне его, чтобы прекратилось истребление народа. 23 И сказал Орна Давиду: возьми себе; пусть делает господин мой царь что ему угодно; вот я отдаю и волов на всесожжение, и молотильные орудия на дрова, и пшеницу на приношение; все это отдаю даром. 24 И сказал царь Давид Орне: нет, я хочу купить у тебя за настоящую цену, ибо не стану я приносить твоей собственности Господу, и не буду приносить во всесожжение взятого даром. 25 И дал Давид Орне за это место шестьсот сиклей золота. 26 И соорудил там Давид жертвенник Господу и вознес всесожжения и мирные жертвы; и призвал Господа, и Он услышал его, послав огонь с неба на жертвенник всесожжения. 27 И сказал Господь Ангелу: возврати меч твой в ножны его. 28 В это время Давид, видя, что Господь услышал его на гумне Орны Иевусеянина, принес там жертву.
29 Скиния же Господня, которую сделал Моисей в пустыне, и жертвенник всесожжения находились в то время на высоте в Гаваоне. 30 И не мог Давид пойти туда, чтобы взыскать Бога, потому что устрашен был мечом Ангела Господня.
Давидів гріх і кара за нього
2 Сам. 24:1–25.1 І повстав сатана на Ізраїля, і намовив Давида перелічити Ізраїля.
2 І сказав Давид до Йоава та до начальників народу: “Ідіть, перелічіть Ізраїля від Беер‑Шеви й аж до Дану, і донесіть мені, — і я знатиму число їх!”
3 І сказав Йоав: “Нехай Господь додасть до народу Свого в сто раз стільки, скільки є! Чи не всі вони, пане мій царю, раби мого пана? Нащо буде шукати цього пан мій, нащо це буде за провину для Ізраїля?”
4 Та цареве слово перемогло Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьому Ізраїлі, і вернувся до Єрусалиму.
5 І дав Йоав Давидові число переліку народу. І було всього Ізраїля тисяча тисяч і сто тисяч чоловік, що витягають меча, а Юди — чотири сотні й сімдесят тисяч чоловік, що витягають меча.
6 А Левія та Веніямина він не перерахував серед них, бо царське слово було огидою для Йоава…
7 І було зло в Божих очах на ту річ, — і Він ударив Ізраїля!
8 І сказав Давид до Бога: “Я дуже згрішив, що зробив оцю річ! А тепер прости ж гріх Свого раба, бо я зробив дуже нерозумно!”…
9 І сказав Господь до Ґада, Давидового прозорливця, говорячи:
10 “Іди, і будеш говорити Давидові, кажучи: Так говорить Господь: Три кари кладу Я на тебе, — вибери собі одну з них, і Я зроблю тобі”.
11 І прийшов Ґад до Давида та й сказав йому: “Так сказав Господь: Вибери собі:
12 чи три роки голоду, чи теж три місяці твого втікання перед ворогами твоїми, а меч ворогів твоїх доганятиме тебе, чи три дні Господнього меча та моровиці в Краю, і Ангол Господній буде нищити по всій Ізраїлевій границі. А тепер розваж, яке слово верну Я Тому, Хто послав мене”…
13 І сказав Давид до Ґада: “Тяжко мені дуже! Нехай же впаду я в руку Господа, бо дуже велике Його милосердя, а в руку людську нехай я не впаду!”…
14 І дав Господь моровицю в Ізраїлі, — і впало з Ізраїля сімдесят тисяч чоловік!
15 І послав Бог Ангола до Єрусалиму, щоб знищити його. А коли він нищив, Господь побачив і пожалував про це лихо. І сказав Він до Ангола, що вигублював: “Забагато тепер! Попусти свою руку!” А Ангол Господній стояв при тоці євусеянина Орнана.
16 І підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола, що стояв між землею та між небом, а в руці його був витягнений меч, скерований на Єрусалим. І впав Давид та ті старші, покриті веретами, на обличчя свої…
17 І сказав Давид до Бога: “Чи ж не я сказав рахувати в народі? І я той, хто згрішив, і вчинити зло — я вчинив зло, а ці вівці — що зробили вони, Господи, Боже мій? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого, а не на народі Твоєму, щоб погубити його ”…
18 А Ангол Господній говорив до Ґада, — сказати Давидові, щоб Давид пішов поставити жертівника для Господа на току євусеянина Орнана.
19 І пішов Давид за словом Ґада, що говорив від Господнього Імені.
20 І обернувся Орнан, і побачив Ангола, а чотири сини його, що були з ним, поховалися. А Орнан молотив пшеницю.
21 І прийшов Давид до Орнана. І виглянув Орнан, і побачив Давида, — і вийшов із току, і поклонився Давидові обличчям до землі.
22 І сказав Давид до Орнана: “Дай же мені місце цього току, і я збудую на ньому жертівника для Господа. Дай мені його за срібло повної ваги , — і буде стримана моровиця від народу”.
23 І сказав Орнан до Давида: “Візьми собі, і нехай зробить мій пан цар, що добре в очах його. Дивися, — я даю цю худобу на цілопалення, а молотарки — на дрова, а пшеницю на хлібну жертву. Усе я даю!”
24 І сказав цар Давид до Орнана: “Ні, бо купуючи, куплю за срібло повної ваги , бо не піднесу твого в жертві для Господа, і не спалю цілопалення дармо!”
25 І дав Давид Орнанові за місце золота вагою шість сотень шеклів.
26 І збудував там Давид жертівника для Господа, і приніс цілопалення та мирні жертви. І кликнув він до Господа, і Він відповів йому огнем із небес на жертівник цілопалення.
27 І сказав Господь до Ангола, і він уклав меча свого до піхов його.
28 Того часу, як Давид побачив, що Господь відповів йому на току євусеянина Орнана, то приносив там жертву.
29 А Господня скинія, яку зробив був Мойсей у пустині, та жертівник цілопалення були того часу на пагірку в Ґів’оні.
30 Та не міг Давид піти перед нього, щоб запитатися в Бога, бо настрашився меча Господнього Ангола.