1 Венадад, царь Сирийский, собрал все свое войско, и с ним были тридцать два царя, и кони и колесницы, и пошел, осадил Самарию и воевал против нее. 2 И послал послов к Ахаву, царю Израильскому, в город, 3 и сказал ему: так говорит Венадад: серебро твое и золото твое — мои, и жены твои и лучшие сыновья твои — мои. 4 И отвечал царь Израильский и сказал: да будет по слову твоему, господин мой царь: я и все мое — твое. 5 И опять пришли послы и сказали: так говорит Венадад: я послал к тебе сказать: «серебро твое, и золото твое, и жён твоих, и сыновей твоих отдай мне»; 6 поэтому я завтра, к этому времени, пришлю к тебе рабов моих, чтобы они осмотрели твой дом и домы служащих при тебе, и все дорогое для глаз твоих взяли в свои руки и унесли. 7 И созвал царь Израильский всех старейшин земли и сказал: замечайте и смотрите, он замышляет зло; когда он присылал ко мне за жёнами моими, и сыновьями моими, и серебром моим, и золотом моим, я ему не отказал. 8 И сказали ему все старейшины и весь народ: не слушай и не соглашайся. 9 И сказал он послам Венадада: скажите господину моему царю: все, о чем ты присылал в первый раз к рабу твоему, я готов сделать, а этого не могу сделать. И пошли послы и отнесли ему ответ. 10 И прислал к нему Венадад сказать: пусть то и то сделают мне боги, и еще больше сделают, если праха Самарийского достанет по горсти для всех людей, идущих за мною. 11 И отвечал царь Израильский и сказал: скажите: пусть не хвалится подпоясывающийся, как распоясывающийся. 12 Услышав это слово, Венадад, который пил вместе с царями в палатках, сказал рабам своим: осаждайте город. И они осадили город.
13 И вот, один пророк подошел к Ахаву, царю Израильскому, и сказал: так говорит Господь: видишь ли все это большое полчище? вот, Я сегодня предам его в руку твою, чтобы ты знал, что Я Господь. 14 И сказал Ахав: чрез кого? Он сказал: так говорит Господь: чрез слуг областных начальников. И сказал [Ахав]: кто начнет сражение? Он сказал: ты. 15 [Ахав] счел слуг областных начальников, и нашлось их двести тридцать два; после них счел весь народ, всех сынов Израилевых, семь тысяч. 16 И они выступили в полдень. Венадад же напился допьяна в палатках вместе с царями, с тридцатью двумя царями, помогавшими ему. 17 И выступили прежде слуги областных начальников. И послал Венадад, и донесли ему, что люди вышли из Самарии. 18 Он сказал: если за миром вышли они, то схватите их живыми, и если на войну вышли, также схватите их живыми. 19 Вышли из города слуги областных начальников, и войско за ними. 20 И поражал каждый противника своего; и побежали Сирияне, а Израильтяне погнались за ними. Венадад же, царь Сирийский, спасся на коне с всадниками. 21 И вышел царь Израильский, и взял коней и колесницы, и произвел большое поражение у Сириян.
22 И подошел пророк к царю Израильскому и сказал ему: пойди, укрепись, и знай и смотри, что тебе делать, ибо по прошествии года царь Сирийский опять пойдет против тебя. 23 Слуги царя Сирийского сказали ему: Бог их есть Бог гор, [а не Бог долин,] поэтому они одолели нас; если же мы сразимся с ними на равнине, то верно одолеем их. 24 Итак вот что сделай: удали царей, каждого с места его, и вместо них поставь областеначальников; 25 и набери себе войска столько, сколько пало у тебя, и коней, сколько было коней, и колесниц, сколько было колесниц; и сразимся с ними на равнине, и тогда верно одолеем их. И послушался он голоса их и сделал так.
26 По прошествии года Венадад собрал Сириян и выступил к Афеку, чтобы сразиться с Израилем. 27 Собраны были и сыны Израилевы и, взяв продовольствие, пошли навстречу им. И расположились сыны Израилевы станом пред ними, как бы два небольшие стада коз, а Сирияне наполнили землю. 28 И подошел человек Божий, и сказал царю Израильскому: так говорит Господь: за то, что Сирияне говорят: «Господь есть Бог гор, а не Бог долин», Я все это большое полчище предам в руку твою, чтобы вы знали, что Я — Господь. 29 И стояли станом одни против других семь дней. В седьмой день началась битва, и сыны Израилевы поразили сто тысяч пеших Сириян в один день. 30 Остальные убежали в город Афек; там упала стена на остальных двадцать семь тысяч человек. А Венадад ушел в город и бегал из одной внутренней комнаты в другую. 31 И сказали ему слуги его: мы слышали, что цари дома Израилева цари милостивые; позволь нам возложить вретища на чресла свои и веревки на головы свои и пойти к царю Израильскому; может быть, он пощадит жизнь твою. 32 И опоясали они вретищами чресла свои и возложили веревки на головы свои, и пришли к царю Израильскому и сказали: раб твой Венадад говорит: «пощади жизнь мою». Тот сказал: разве он жив? он брат мой. 33 Люди сии приняли это за хороший знак и поспешно подхватили слово из уст его и сказали: брат твой Венадад. И сказал он: пойдите, приведите его. И вышел к нему Венадад, и он посадил его с собою на колесницу. 34 И сказал ему Венадад : города, которые взял мой отец у твоего отца, я возвращу, и площади ты можешь иметь для себя в Дамаске, как отец мой имел в Самарии. Ахав сказал : после договора я отпущу тебя. И, заключив с ним договор, отпустил его.
35 Тогда один человек из сынов пророческих сказал другому, по слову Господа: бей меня. Но этот человек не согласился бить его. 36 И сказал ему: за то, что ты не слушаешь гласа Господня, убьет тебя лев, когда пойдешь от меня. Он пошел от него, и лев, встретив его, убил его. 37 И нашел он другого человека, и сказал: бей меня. Этот человек бил его до того, что изранил побоями. 38 И пошел пророк и предстал пред царя на дороге, прикрыв покрывалом глаза свои. 39 Когда царь проезжал мимо, он закричал царю и сказал: раб твой ходил на сражение, и вот, один человек, отошедший в сторону, подвел ко мне человека и сказал: «стереги этого человека; если его не станет, то твоя душа будет за его душу, или ты должен будешь отвесить талант серебра». 40 Когда раб твой занялся теми и другими делами, его не стало. — И сказал ему царь Израильский: таков тебе и приговор, ты сам решил. 41 Он тотчас снял покрывало с глаз своих, и узнал его царь, что он из пророков. 42 И сказал ему: так говорит Господь: за то, что ты выпустил из рук твоих человека, заклятого Мною, душа твоя будет вместо его души, народ твой вместо его народа. 43 И отправился царь Израильский домой встревоженный и огорченный, и прибыл в Самарию.
Війна Ахава з Бен‑Гададом
1 А Бен‑Гадад, цар сирійський, зібрав усе своє військо та тридцять і два царі з ним, і коні, і колесниці. І пішов він, і обліг Самарію, та й воював проти неї.
2 І послав він послів до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста,
3 та й сказав йому: “Так сказав Бен-Гадад: Срібло твоє та золото твоє — моє воно, а жінки твої та сини твої, ці найліпші, — мої вони!”
4 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: “Буде за словом твоїм, пане мій царю! Твій я та все, що моє!”
5 І знову вернулися ті посли та й сказали: “Так сказав Бен‑Гадад, говорячи: Я посилав до тебе, говорячи: Ти даси мені срібло своє, і золото своє, і жінок своїх, і синів своїх.
6 А взавтра цього часу пошлю я своїх рабів до тебе, і вони перешукають дім твій та доми твоїх рабів. І станеться, — на все, що сподобається їм, вони накладуть свої руки, та й заберуть”…
7 І скликав Ізраїлів цар усіх старших Краю та й сказав: “Довідайтеся й побачите, що він шукає зла, бо послав до мене по жінок моїх, і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, — і я йому не відмовив”.
8 І сказали до нього всі старші та ввесь народ: “Не слухай, і не погоджуйся!”
9 І сказав він до послів Бен‑Гадада: “Скажіть моєму панові цареві: Усе, про що посилав ти до свого раба напочатку, я зроблю, а цієї речі зробити не можу”. І пішли посли, і віднесли йому відповідь.
10 І послав до нього Бен‑Гадад та й сказав: “Нехай так зроблять мені боги, і нехай так додадуть, якщо самарійського пороху вистачить по жмені всьому народові, що стоїть при мені!”…
11 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: “Кажіть: Хай не хвалиться той, хто меча припинає, а той, хто розв’язує!”
12 І сталося, як почув він цю відповідь, — а він пив, він та царі в шатрах, — то сказав до своїх рабів: “Пустіть тарани !” І вони пустили тарани на місто.
13 Аж ось один пророк підійшов до Ахава, Ізраїлевого царя, та й сказав: “Так сказав Господь: Чи бачив ти ввесь оцей великий натовп? Ось Я даю його сьогодні в руку твою, і ти пізнаєш, що Я — Господь!”
14 І сказав Ахав: “Ким?” А той відказав: “Так сказав Господь: Слугами начальників округ”. І сказав: “Хто розпочне війну?” А той відказав: “Ти”.
15 І перелічив він слуг начальників судових округ, і було дві сотні й тридцять два. А по них перелічив увесь народ, усіх Ізраїлевих синів, — сім тисяч.
16 І вийшли вони опівдні, а Бен-Гадад пив п’яний у шатрах, він та царі, — тридцять і два царі, що допомагали йому.
17 І вийшли напочатку слуги начальників округ. І послав Бен-Гадад, і донесли йому, кажучи: “Ось повиходили люди з Самарії”.
18 А він відказав: “Якщо на мир вийшли вони, — схопіть їх живих, а якщо на війну повиходили, — теж живими схопіть їх у неволю!”
19 А то вийшли з міста слуги начальників округ та військо, що йшло за ними.
20 І побивали вони один одного, і побігли сиріяни, а Ізраїль їх гнав. Та втік Бен‑Гадад, сирійський цар, на коні та з верхівцями.
21 І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колесниці, і завдав в Сирії великої поразки.
22 І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: “Іди, тримайся мужньо, і пізнай та побач, що ти зробиш, бо, як мине рік, сирійський цар знову піде на тебе”.
23 А слуги сирійського царя сказали йому: “Бог гір — їхній Бог, тому вони були сильніші від нас. Але воюймо з ними на рівнині, — присягаємо , що будемо сильніші від них!
24 І зроби цю річ: Поскидай тих царів, кожного з його місця, і понаставляй намісників замість них.
25 А ти збереш собі військо, як те, що відпало від тебе, і коней, скільки було коней, і колесниць, скільки було колесниць, і будемо воювати з ними на рівнині. Присягаємо , що ми будемо сильніші від них!” І він послухався їхнього голосу, і зробив так.
26 І сталося по році, і Бен‑Гадад переглянув Сирію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем.
27 А Ізраїлеві сини були переглянені й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборували Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отари кіз, а сиріяни наповнили Край.
28 І підійшов Божий чоловік, і говорив до Ізраїлевого царя та й сказав: “Так сказав Господь: Тому, що сказали сиріяни: Господь — Бог гір, а не Бог долин Він, то дам увесь цей великий натовп у твою руку, і ви пізнаєте, що Я — Господь!”
29 І таборували ті навпроти тих сім день. І сталося сьомого дня, і розпалився бій, — і побили Ізраїлеві сини Сирію, сто тисяч піхоти, одного дня.
30 А позосталі повтікали до Афеку, до міста, та впав мур на двадцять і сім тисяч позосталих чоловік. А Бен‑Гадад утік і ввійшов до міста, до внутрішньої кімнати.
31 І сказали до нього його слуги: “Ось ми чули, що царі Ізраїлевого дому — вони царі милостиві. Покладім веретища на стегна свої, а шнури — на свої голови, і вийдім до Ізраїлевого царя, — може, він пощадить твою душу”.
32 І підперезали вони веретищами стегна свої, а шнури — на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: “Твій раб Бен‑Гадад сказав: Нехай живе душа моя!” А той відказав: “Чи він іще живий? Він мій брат!”
33 А ті люди взяли це за натяка, і поспішили скористатися з того й сказали: “Брат твій Бен‑Гадад!” І той відказав: “Підіть, приведіть його!” І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колесницю.
34 І сказав до нього Бен ‑Гадад : “Ті міста, що батько мій був забрав від твого батька, я поверну. І ти урядиш собі в Дамаску вулиці, як мій батько урядив був у Самарії”. “А я, — сказав Ахав , — по умові відпущу тебе”. І він склав з ним умову, та й відпустив його.
35 Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: “Удар мене!” Та відмовився той чоловік ударити його.
36 І сказав він йому: “За те, що ти не послухався Господнього голосу, то ось ти підеш від мене — і вб’є тебе лев!” І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив.
37 І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: “Удар мене!” І той чоловік ударив його, — ударив та й зранив.
38 І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і перебрався, і закрив хусткою очі свої.
39 І сталося, цар проходив, а він кричав до царя й говорив: “Раб твій ввійшов у середину бою. Аж ось один чоловік відійшов, і підвів до мене мужа й сказав: Пильнуй цього мужа! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш таланта срібла.
40 І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник”. І сказав до нього Ізраїлів цар: “Такий твій присуд, — ти сам проказав”.
41 А той спішно зняв хустку з‑над очей своїх, — і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків.
42 А той йому сказав: “Так сказав Господь: Тому, що ти випустив із руки чоловіка, Мені призначеного, то буде життя твоє за його життя, а народ твій — за його народ!”…
43 І пішов Ізраїлів цар до свого дому незадоволений та гнівний, і прибув у Самарію.