1 И пришел Давид в Номву к Ахимелеху священнику, и смутился Ахимелех при встрече с Давидом и сказал ему: почему ты один, и никого нет с тобою? 2 И сказал Давид Ахимелеху священнику: царь поручил мне дело и сказал мне: «пусть никто не знает, за чем я послал тебя и что поручил тебе»; поэтому людей я оставил на известном месте; 3 итак, что есть у тебя под рукою, дай мне, хлебов пять, или что найдется. 4 И отвечал священник Давиду, говоря: нет у меня под рукою простого хлеба, а есть хлеб священный; если только люди твои воздержались от женщин, [пусть съедят]. 5 И отвечал Давид священнику и сказал ему: женщин при нас не было ни вчера, ни третьего дня, со времени, как я вышел, и сосуды отроков чисты, а если дорога нечиста, то хлеб останется чистым в сосудах. 6 И дал ему священник священного хлеба; ибо не было у него хлеба, кроме хлебов предложения, которые взяты были от лица Господа, чтобы по снятии их положить теплые хлебы. 7 Там находился в тот день пред Господом один из слуг Сауловых, по имени Доик, Идумеянин, начальник пастухов Сауловых. 8 И сказал Давид Ахимелеху: нет ли здесь у тебя под рукою копья или меча? ибо я не взял с собою ни меча, ни другого оружия, так как поручение царя было спешное. 9 И сказал священник: вот меч Голиафа Филистимлянина, которого ты поразил в долине дуба, завернутый в одежду, позади ефода; если хочешь, возьми его; другого кроме этого нет здесь. И сказал Давид: нет ему подобного, дай мне его. [И дал ему.] 10 И встал Давид, и убежал в тот же день от Саула, и пришел к Анхусу, царю Гефскому. 11 И сказали Анхусу слуги его: не это ли Давид, царь той страны? не ему ли пели в хороводах и говорили: «Саул поразил тысячи, а Давид — десятки тысяч»? 12 Давид положил слова эти в сердце своем и сильно боялся Анхуса, царя Гефского. 13 И изменил лице свое пред ними, и притворился безумным в их глазах, и чертил на дверях, [кидался на руки свои] и пускал слюну по бороде своей. 14 И сказал Анхус рабам своим: видите, он человек сумасшедший; для чего вы привели его ко мне? 15 разве мало у меня сумасшедших, что вы привели его, чтобы он юродствовал предо мною? неужели он войдет в дом мой?
Давид у священика Ахімелеха
1 І встав Давид , і пішов, а Йонатан пішов до міста.
2 І прийшов Давид до Нова, до священика Ахімелеха. А Ахімелех із тремтінням стрів Давида й сказав йому: “Чому ти сам, і нікого немає з тобою?”
3 І сказав Давид до священика Ахімелеха: “Цар наказав мені справу, і до мене сказав: Нехай ніхто не знає цього, тієї справи, за якою я посилаю тебе, і яку наказав тобі. А слуг я умовив на означене місце.
4 А тепер, що є в тебе під рукою? П’ять хлібів дай у мою руку, або що знайдеться”.
5 А священик відповів Давидові та й сказав: “Нема в мене звичайного хліба під рукою, а є тільки хліб святий, якщо твої слуги здержалися від жінки”.
6 І відповів Давид священикові, та й сказав йому: “Так, бо жінок не було при нас як учора, так і позавчора, відколи я вийшов, і тіла слуг були чисті. А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посудині стане святим”.
7 І дав йому священик святе, бо не було там іншого хліба, крім хлібів показних, що були зняті з‑перед Господнього лиця, щоб покласти теплий хліб того дня, коли його забирають.
8 А там того дня знаходився один із Саулових рабів перед Господнім лицем, а ім’я йому Доеґ, ідумеянин, провідник пастухів, яких мав Саул.
9 І сказав Давид до Ахімелеха: “Чи нема тут у тебе під рукою списа або меча? Бо я не взяв до своєї руки ані меча свого, ані іншої зброї своєї, бо царська справа була нагла”.
10 А священик сказав: “Є меч филистимлянина Ґоліята, що ти вбив його в долині Ела, — ось він за ефодом, загорнений одежею. Якщо візьмеш його собі, — візьми, бо тут нема іншого, окрім нього”. І сказав Давид: “Нема іншого такого , як він, — дай його мені!”
Давид у царя Ахіша
11 І встав Давид, і втікав того дня перед Саулом, і прибув до Ахіша, царя ґатського.
12 І сказали до нього Ахішеві раби: “Чи ж не цей Давид цар Краю? Хіба ж не про нього співають у танцях, говорячи: “Саул повбивав свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої”.
13 І заховав Давид ті слова в своєму серці, і сильно боявся Ахіша, царя ґатського.
14 І змінив він свій розум на їхніх очах, і шалів при них, і бив по дверях брами, і пускав слину свою на свою бороду.
15 І сказав Ахіш до своїх рабів: “Ось бачите чоловіка, що сходить із розуму. Нащо привели його до мене?
16 Чи мені бракує безумних, що ви привели його, щоб сходив із розуму передо мною? Чи такий може входити до мого дому?”