1 В третий день после того, как Давид и люди его пошли в Секелаг, Амаликитяне напали с юга на Секелаг и взяли Секелаг и сожгли его огнем, 2 а женщин [и всех], бывших в нем, от малого до большого, не умертвили, но увели в плен, и ушли своим путем. 3 И пришел Давид и люди его к городу, и вот, он сожжен огнем, а жены их и сыновья их и дочери их взяты в плен. 4 И поднял Давид и народ, бывший с ним, вопль, и плакали, доколе не стало в них силы плакать. 5 Взяты были в плен и обе жены Давида: Ахиноама Изреелитянка и Авигея, бывшая жена Навала, Кармилитянка. 6 Давид сильно был смущен, так как народ хотел побить его камнями; ибо скорбел душею весь народ, каждый о сыновьях своих и дочерях своих. 7 Но Давид укрепился надеждою на Господа, Бога своего, и сказал Давид Авиафару священнику, сыну Ахимелехову: принеси мне ефод. И принес Авиафар ефод к Давиду. 8 И вопросил Давид Господа, говоря: преследовать ли мне это полчище, и догоню ли их? И сказано ему: преследуй, догонишь и отнимешь. 9 И пошел Давид сам и шестьсот мужей, бывших с ним; и пришли к потоку Восор и усталые остановились там. 10 И преследовал Давид сам и четыреста человек; двести же человек остановились, потому что были не в силах перейти поток Восорский. 11 И нашли Египтянина в поле, и привели его к Давиду, и дали ему хлеба, и он ел, и напоили его водою; 12 и дали ему часть связки смокв и две связки изюму, и он ел и укрепился, ибо он не ел хлеба и не пил воды три дня и три ночи. 13 И сказал ему Давид: чей ты и откуда ты? И сказал он: я — отрок Египтянина, раб одного Амаликитянина, и бросил меня господин мой, ибо уже три дня, как я заболел; 14 мы вторгались в полуденную часть Керети и в область Иудину и в полуденную часть Халева, а Секелаг сожгли огнем. 15 И сказал ему Давид: доведешь ли меня до этого полчища? И сказал он: поклянись мне Богом, что ты не умертвишь меня и не предашь меня в руки господина моего, и я доведу тебя до этого полчища. 16 [Давид поклялся ему,] и он повел его; и вот, Амаликитяне , рассыпавшись по всей той стране, едят и пьют и празднуют по причине великой добычи, которую они взяли из земли Филистимской и из земли Иудейской. 17 [И напал на них] и поражал их Давид от сумерек до вечера другого дня, и никто из них не спасся, кроме четырехсот юношей, которые сели на верблюдов и убежали. 18 И отнял Давид все, что взяли Амаликитяне, и обеих жен своих отнял Давид. 19 И не пропало у них ничего, ни малого, ни большого, ни из сыновей, ни из дочерей, ни из добычи, ни из всего, что Амаликитяне взяли у них; все возвратил Давид, 20 и взял Давид весь мелкий и крупный скот, и гнали его пред своим скотом и говорили: это — добыча Давида. 21 И пришел Давид к тем двум стам человек, которые не были в силах идти за ним, и которых он оставил у потока Восор, и вышли они навстречу Давиду и навстречу людям, бывшим с ним. И подошел Давид к этим людям и приветствовал их. 22 Тогда злые и негодные из людей, ходивших с Давидом, стали говорить: за то, что они не ходили с нами, не дадим им из добычи, которую мы отняли; пусть каждый возьмет только свою жену и детей и идет. 23 Но Давид сказал: не делайте так, братья мои, после того, как Господь дал нам это и сохранил нас и предал в руки наши полчище, приходившее против нас. 24 И кто послушает вас в этом деле? [Они не хуже нас.] Какова часть ходившим на войну, такова часть должна быть и оставшимся при обозе: на всех должно разделить. 25 Так было с этого времени и после; и поставил он это в закон и в правило для Израиля до сего дня.
26 И пришел Давид в Секелаг и послал из добычи к старейшинам Иудиным, друзьям своим, говоря: «вот вам подарок из добычи, взятой у врагов Господних», — 27 тем, которые в Вефиле, и в Рамофе южном, и в Иаттире, [и в Гефоре,] 28 и в Ароере, [и в Аммаде,] и в Шифмофе, и в Естемоа, [и в Гефе,] 29 [в Кинане, в Сафене, в Фимафе,] и в Рахале, и в городах Иерахмеельских, и в городах Кенейских, 30 и в Хорме, и в Хорашане, и в Атахе, 31 и в Хевроне, и во всех местах, где ходил Давид сам и люди его.
Напад амаликитян на Давидову оселю
1 І сталося, коли Давид та люди його йшли до Ціклаґ у, третього дня, то амаликитяни вдерлися до півдня та до Ціклаґ у, — і побили Ціклаґ та спалили його огнем.
2 І позабирали вони до неволі жінок, що були в ньому, від малого аж до великого, нікого не забили, але забрали, та й пішли своєю дорогою.
3 І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спалене огнем! А їхні жінки, та сини їхні, та їхні дочки — забрані в неволю.
4 І підніс Давид та народ, що з ним, свій голос, та й плакали, аж поки не стало їм сили плакати.
5 І були взяті до неволі обидві Давидові жінки: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелітянина Навала.
6 І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, — кожен обурився за синів своїх та за дочок своїх. Та Давид зміцнився Господом, Богом своїм.
7 І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімелехового сина: “Принеси до мене ефода!” І Евіятар приніс ефода до Давида.
8 І запитав Давид Господа, говорячи: “Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену її?” А Він відказав йому: “Женися, бо конче доженеш, і конче визволиш”.
9 І пішов Давид, він та шість сотень люду, що з ним, і вони прийшли аж до потоку Бесор; а відсталі спинилися.
10 І гнався Давид, він та чотири сотні чоловік. А двісті люду спинилися, бо були слабі, щоб перейти потока Бесор.
11 І знайшли вони в полі єгиптянина, і привели його до Давида, і дали йому хліба, а він їв, і напоїли його водою.
12 І дали йому половину грудки сушених фіґ та дві в’язки родзинок. І він з’їв, і вернувся дух його до нього, бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі.
13 І запитав його Давид: “Чий ти та звідкіля ти?” А той відказав: “Я єгипетський юнак, раб амаликитянина. Та покинув мене пан мій, бо я захворів три дні тому .
14 Ми були вдерлися на південь керетеїв, і на той, що Юдин, та на південь Калева. А Ціклаґ ми спалили огнем”.
15 І сказав йому Давид: “Чи не заведеш мене до тієї орди?” А той відповів: “Присягни мені Богом, що не вб’єш мене і що не видаси мене в руку мого пана, то спроваджу тебе до тієї орди”.
16 І він спровадив його, аж ось — вони розпорошені по поверхні всієї тієї землі, їдять та п’ють та святкують з приводу всієї тієї великої здобичі, що вони набрали з филистимського краю та з Краю Юдиного.
17 І бив їх Давид від ранку аж до вечора наступного дня, і не втік із них ніхто, крім чотирьохсот чоловік хлопців, що повсідали на верблюдів, і повтікали.
18 І врятував Давид усе, що позабирав був Амалик. І обидві свої жінки Давид урятував.
19 І не пропало їм нічого: усе , від малого й аж до великого, і аж до синів та дочок, і від здобичі, і аж до всього, що ті взяли були собі, — усе вернув Давид!
20 І взяв Давид усю худобу дрібну та худобу велику, а ті , що йшли перед тією чередою, говорили: “Це Давидова здобич!”
21 Потому прийшов Давид до тих двохсот людей, що були слабі, щоб іти за Давидом, і що їх він лишив був при потоці Бесор, а вони повиходили назустріч Давидові та назустріч народові, що з ним. І підійшов Давид до народу, і запитався їх про мир.
22 І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей, що ходили з Давидом, та й сказали: “Вони не ходили з нами, тому не дамо їм зі здобичі, що ми відняли, бо кожному дамо тільки жінок його та синів його, нехай відведуть, і нехай ідуть!”
23 А Давид сказав: “Не робіть так, браття мої, з тим, що дав нам Господь, і пильнував нас, і дав орду, що йшла на нас, у нашу руку.
24 А хто послухає вас у такій речі? Бо яка частина того, хто ходив до бою, то така частина й того, хто сидів при речах, — рівно поділять”.
25 І сталося від цього дня й далі, і зробив він це за постанову та за звичай для Ізраїля, і він існує аж до цього дня.
26 І прийшов Давид до Ціклаґ у, і послав зі здобичі Юдиним старшим, приятелям своїм, говорячи: “Оце вам подарок зі здобичі Господніх ворогів”, —
27 тим, що в Бет‑Елі, і тим, що в Рамоті південнім, і тим, що в Яттері,
28 і тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа,
29 і тим, що в Рахалі, і тим, що в містах Єрахмелеянина, і тим, що в містах Кенеянина,
30 і тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху,
31 і тим, що в Хевроні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його.