1 И было у Иосафата много богатства и славы; и породнился он с Ахавом. 2 И пошел чрез несколько лет к Ахаву в Самарию; и заколол для него Ахав множество скота мелкого и крупного, и для людей, бывших с ним, и склонял его идти на Рамоф Галаадский. 3 И говорил Ахав, царь Израильский, Иосафату, царю Иудейскому: пойдешь ли со мною в Рамоф Галаадский? Тот сказал ему: как ты, так и я, как твой народ, так и мой народ: иду с тобою на войну! 4 И сказал Иосафат царю Израильскому: вопроси сегодня, что скажет Господь. 5 И собрал царь Израильский пророков четыреста человек и сказал им: идти ли нам на Рамоф Галаадский войною, или удержаться? Они сказали: иди, и Бог предаст его в руку царя. 6 И сказал Иосафат: нет ли здесь еще пророка Господня? спросим и у него. 7 И сказал царь Израильский Иосафату: есть еще один человек, чрез которого можно вопросить Господа; но я не люблю его, потому что он не пророчествует обо мне доброго, а постоянно пророчествует худое; это Михей, сын Иемвлая. И сказал Иосафат: не говори так, царь. 8 И позвал царь Израильский одного евнуха, и сказал: сходи поскорее за Михеем, сыном Иемвлая. 9 Царь же Израильский и Иосафат, царь Иудейский, сидели каждый на своем престоле, одетые в царские одежды; сидели на площади у ворот Самарии, и все пророки пророчествовали пред ними. 10 И сделал себе Седекия, сын Хенааны, железные рога и сказал: так говорит Господь: сими избодешь Сириян до истребления их. 11 И все пророки пророчествовали то же, говоря: иди на Рамоф Галаадский; будет успех тебе, и предаст его Господь в руку царя.
12 Посланный, который пошел позвать Михея, говорил ему: вот, пророки единогласно предрекают доброе царю; пусть бы и твое слово было такое же, как каждого из них: изреки и ты доброе. 13 И сказал Михей: жив Господь, — что скажет мне Бог мой, то изреку я. 14 И пришел он к царю, и сказал ему царь: Михей, идти ли нам войной на Рамоф Галаадский, или удержаться? И сказал тот: идите, будет вам успех, и они преданы будут в руки ваши. 15 И сказал ему царь: сколько раз мне заклинать тебя, чтобы ты не говорил мне ничего, кроме истины, во имя Господне? 16 Тогда Михей сказал: я видел всех сынов Израиля, рассеянных по горам, как овец, у которых нет пастыря, — и сказал Господь: нет у них начальника, пусть возвратятся каждый в дом свой с миром. 17 И сказал царь Израильский Иосафату: не говорил ли я тебе, что он не пророчествует о мне доброго, а только худое? 18 И сказал Михей : так выслушайте слово Господне: я видел Господа, сидящего на престоле Своем, и все воинство небесное стояло по правую и по левую руку Его. 19 И сказал Господь: кто увлек бы Ахава, царя Израильского, чтобы он пошел и пал в Рамофе Галаадском? И один говорил так, другой говорил иначе. 20 И выступил один дух, и стал пред лицем Господа, и сказал: я увлеку его. И сказал ему Господь: чем? 21 Тот сказал: я выйду и буду духом лжи в устах всех пророков его. И сказал Он: ты увлечешь его, и успеешь; пойди и сделай так. 22 И теперь, вот попустил Господь духу лжи войти в уста сих пророков твоих, но Господь изрек о тебе недоброе. 23 И подошел Седекия, сын Хенааны, и ударил Михея по щеке, и сказал: по какой это дороге отошел от меня Дух Господень, чтобы говорить в тебе? 24 И сказал Михей: вот, ты увидишь это в тот день, когда будешь бегать из комнаты в комнату, чтобы укрыться. 25 И сказал царь Израильский: возьмите Михея и отведите его к Амону градоначальнику и к Иоасу, сыну царя, 26 и скажите: так говорит царь: посади́те этого в темницу и кормите его хлебом и водою скудно, доколе я не возвращусь в мире. 27 И сказал Михей: если ты возвратишься в мире, то не Господь говорил чрез меня. И сказал: слушайте это , все люди!
28 И пошел царь Израильский и Иосафат, царь Иудейский, к Рамофу Галаадскому. 29 И сказал царь Израильский Иосафату: я переоденусь и вступлю в сражение, а ты надень свои царские одежды. И переоделся царь Израильский, и вступили в сражение. 30 И царь Сирийский повелел начальникам колесниц, бывших у него, сказав: не сражайтесь ни с малым, ни с великим, а только с одним царем Израильским. 31 И когда увидели Иосафата начальники колесниц, то подумали: это царь Израильский, — и окружили его, чтобы сразиться с ним. Но Иосафат закричал, и Господь помог ему, и отвел их Бог от него. 32 И когда увидели начальники колесниц, что это не был царь Израильский, то поворотили от него. 33 Между тем один человек случайно натянул лук свой и ранил царя Израильского сквозь швы лат. И сказал он вознице: повороти назад, и вези меня от войска, ибо я ранен. 34 Но сражение в тот день усилилось; и царь Израильский стоял на колеснице напротив Сириян до вечера и умер на закате солнца.
Війна Ахава з Арамом. Ахавова смерть
1 Цар. 22:1–35.1 І було в Йосафата багато багатства та слави, і він посвоячився з Ахавом.
2 А по кількох роках пішов він до Ахава до Самарії. І Ахав нарізав багато худоби дрібної та худоби великої йому та народові, що з ним, і намовив його піти на ґілеадський Рамот.
3 І сказав Ахав, цар Ізраїлів, до Йосафата, царя Юдиного: “Чи підеш зо мною до ґілеадського Рамоту?” А той відказав йому: “Я — як ти, народ мій — як твій народ, і буду з тобою на війні”.
4 І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: “Вивідай зараз слово Господнє!”
5 І зібрав Ізраїлів цар пророків, чотири сотні чоловік, та й сказав до них: “Чи йти нам на війну на ґілеадський Рамот, чи занехати?” А ті сказали: “Іди, і Бог дасть його в цареву руку!”
6 І сказав Йосафат: “Чи нема тут іще Господнього пророка, — і звернімось до нього”.
7 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: “Є ще один муж, щоб через нього звернутися до Господа. Та я ненавиджу його, бо він не пророкує на мене добре, а по всі дні свої тільки лихе. Це Міхей, син Їмлин”. А Йосафат відказав: “Нехай цар не говорить таке!”
8 І покликав Ізраїлів цар одного евнуха й сказав: “Приведи скоріше Міхея, Їмлиного сина!”
9 А цар Ізраїлів та Йосафат, цар Юдин, сиділи кожен на троні своїм, повбирані в шати; а сиділи вони при вході брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними.
10 А Цідкійя, Кенаанин син, зробив собі залізні роги й сказав: “Так сказав Господь: Оцим будеш бодати сиріян аж до вигублення їх!”
11 І всі пророки пророкували так, говорячи: “Виходь до ґілеадського Рамоту, і май успіх, — і Господь дасть його в цареву руку!”
12 А той посланець, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: “Ось слова тих пророків, — одноусно звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє таке, як кожного з них, — і ти говоритимеш добре”.
13 І сказав Міхей: “Як живий Господь, — те, що скаже Господь, тільки те говоритиму!”
14 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: “Міхею, чи йти на війну до ґілеадського Рамоту, чи занехати?” А той відказав: “Вийдіть, і будете мати успіх, — і вони будуть дані в вашу руку”.
15 І сказав йому цар: “Аж скільки разів я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічого , тільки правду в Ім’я Господа?”
16 А той відказав: “Я бачив усього Ізраїля, розпорошеного по горах, немов вівці, що не мають пастуха. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай вернуться з миром кожен до дому свого!”…
17 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: “Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе?”
18 А Міхей відказав: “Тому послухайте Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне військо стояло по правиці Його та по лівиці Його.
19 І сказав Господь: Хто намовить Ахава, Ізраїлевого царя, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорили: той говорив так, а той говорив так.
20 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намовлю його! І сказав йому Господь: Чим?
21 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!
22 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста оцих твоїх пророків, і Господь говорив на тебе недобре”…
23 І підійшов Цідкійя, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: “Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?”
24 А Міхей відказав: “Ось ти побачиш це того дня, коли ввійдеш до внутрішньої кімнати, щоб сховатися”…
25 І сказав Ізраїлів цар: “Візьміть Міхея, і відведіть його до Амона, зверхника міста, та до Йоаша, царевого сина,
26 та й скажете: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в’язничного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не вернуся з миром”.
27 А Міхей відказав: “Якщо справді вернешся ти з миром, то не говорив Господь через мене”. І до того сказав: “Слухайте це , усі люди!”
28 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту.
29 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: “Я переберуся й піду на бій, а ти вбери свої шати!” І перебрався Ізраїлів цар, і пішли на бій.
30 А сирійський цар наказав зверхникам своїх колесниць, говорячи: “Не воюйте ні з малим, ні з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем!”
31 І сталося, як зверхники колесниць побачили Йонатана, то вони сказали: “Це Ізраїлів цар!” І вони оточили його, щоб воювати. І закричав Йосафат, і Господь допоміг йому, і Бог звабив їх від нього.
32 І сталося, як зверхники колесниць побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього.
33 А один чоловік знехотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв’язанням пояса та між панцерем. А той сказав візникові: “Заверни назад, і випровадь мене від війська, бо я ранений”…
34 І збільшився бій того дня, а Ізраїлів цар був поставлений на колесниці проти сиріян аж до вечора. І помер він під час заходу сонця…