1 О, если бы вы несколько были снисходительны к моему неразумию! Но вы и снисходите ко мне. 2 Ибо я ревную о вас ревностью Божиею; потому что я обручил вас единому мужу, чтобы представить Христу чистою девою. 3 Но боюсь, чтобы, как змий хитростью своею прельстил Еву, так и ваши умы не повредились, уклонившись от простоты во Христе. 4 Ибо если бы кто, придя, начал проповедывать другого Иисуса, которого мы не проповедывали, или если бы вы получили иного Духа, которого не получили, или иное благовестие, которого не принимали, — то вы были бы очень снисходительны к тому . 5 Но я думаю, что у меня ни в чем нет недостатка против высших Апостолов: 6 хотя я и невежда в слове, но не в познании. Впрочем мы во всем совершенно известны вам. 7 Согрешил ли я тем, что унижал себя, чтобы возвысить вас, потому что безмездно проповедывал вам Евангелие Божие? 8 Другим церквам я причинял издержки, получая от них содержание для служения вам; и, будучи у вас, хотя терпел недостаток, никому не докучал, 9 ибо недостаток мой восполнили братия, пришедшие из Македонии; да и во всем я старался и постараюсь не быть вам в тягость. 10 По истине Христовой во мне скажу , что похвала сия не отнимется у меня в странах Ахаии. 11 Почему же так поступаю ? Потому ли, что не люблю вас? Богу известно! Но как поступаю, так и буду поступать, 12 чтобы не дать повода ищущим повода, дабы они, чем хвалятся, в том оказались такими же , как и мы. 13 Ибо таковые лжеапостолы, лукавые делатели, принимают вид Апостолов Христовых. 14 И неудивительно: потому что сам сатана принимает вид Ангела света, 15 а потому не великое дело, если и служители его принимают вид служителей правды; но конец их будет по делам их.
16 Еще скажу: не почти кто-нибудь меня неразумным; а если не так, то примите меня, хотя как неразумного, чтобы и мне сколько-нибудь похвалиться. 17 Что́ скажу, то́ скажу не в Господе, но как бы в неразумии при такой отважности на похвалу. 18 Как многие хвалятся по плоти, то и я буду хвалиться. 19 Ибо вы, люди разумные, охотно терпите неразумных: 20 вы терпите, когда кто вас порабощает, когда кто объедает, когда кто обирает, когда кто превозносится, когда кто бьет вас в лицо. 21 К стыду говорю, что на это у нас недоставало сил. || А если кто смеет хвалиться чем-либо, то (скажу по неразумию) смею и я. 22 Они Евреи? и я. Израильтяне? и я. Семя Авраамово? и я. 23 Христовы служители? (в безумии говорю:) я больше. Я гораздо более был в трудах, безмерно в ранах, более в темницах и многократно при смерти. 24 От Иудеев пять раз дано мне было по сорока ударов без одного; 25 три раза меня били палками, однажды камнями побивали, три раза я терпел кораблекрушение, ночь и день пробыл во глубине морской ; 26 много раз был в путешествиях, в опасностях на реках, в опасностях от разбойников, в опасностях от единоплеменников, в опасностях от язычников, в опасностях в городе, в опасностях в пустыне, в опасностях на море, в опасностях между лжебратиями, 27 в труде и в изнурении, часто в бдении, в голоде и жажде, часто в посте, на стуже и в наготе. 28 Кроме посторонних приключений , у меня ежедневно стечение людей , забота о всех церквах. 29 Кто изнемогает, с кем бы и я не изнемогал? Кто соблазняется, за кого бы я не воспламенялся? 30 Если должно мне хвалиться, то буду хвалиться немощью моею. 31 Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, благословенный во веки, знает, что я не лгу. 32 В Дамаске областной правитель царя Ареты стерег город Дамаск, чтобы схватить меня; и я в корзине был спущен из окна по стене и избежал его рук.
Праця св. апостола Павла для Церков
1 О, коли б потерпіли ви трохи безумство моє! Але й терпите ви мене.
2 Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одному чоловікові, щоб Христові привести вас чистою дівою.
3 Та боюсь я, — як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі.
4 Коли бо хто прийде й зачне проповідувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або приймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Євангелію, якої ви не прийняли, — то радо терпіли б ви те!
5 Та думаю я, що нічим не лишаюсь позад передніших апостолів.
6 Хоч і неук я словом, але не знанням, та всюди в усьому ми виявлені поміж вами.
7 Чи я гріх учинив, себе впокоряючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Євангелію благовістив для вас дармо?
8 Оббирав я інші Церкви, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то нікого я не обтяжив.
9 Бо мій нестаток поповнили брати, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягарем, і збережу.
10 Як правда Христова в мені, так оця похвала не замовчана буде про мене в країнах Ахаї.
11 Для чого? Тому, що я вас не люблю? Відомо те Богові!
12 А що я роблю, те й робитиму, щоб відтяти причину для тих, хто шукає причини, щоб у тому, чим хваляться, показались такі, як і ми.
13 Такі бо фальшиві апостоли, лукаві робітники, що підроблюються на Христових апостолів.
14 І не дивно, бо сам сатана прикидається анголом світла!
15 Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!
16 Знову кажу: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився!
17 А що я кажу, не кажу того в Господі, але ніби в безумстві — у цій частині хвали.
18 Через те ж, що тілом багато хто хваляться, то й я похвалюся.
19 Бо ви терпите радо безумних, самі мудрими бувши.
20 Бо ви терпите, коли вас хто неволить, коли хто об’їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по щоках вас б’є.
21 На безчестя кажу, що ми ніби стратили сили. Коли хто відважиться чим, то — скажу нерозумно — відважуюся і я.
22 Євреї вони? — То й я. Ізраїльтяни вони? — То й я. Насіння вони Авраамове? — То й я!
23 Слуги Христові вони? — Говорю нерозумне: більш я! Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в’язницях, часто при смерті.
24 Від євреїв п’ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного,
25 тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській ;
26 у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,
27 у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі.
28 Окрім зовнішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви.
29 Хто слабує, а я не слабую? Хто спокушується, а я не палюся?
30 Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся.
31 Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, — а Він благословенний навіки, — що я не говорю неправди.
32 У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене,
33 але по мурі мене спущено в коші віконцем, — і я з рук його втік!