1 И сказали сыны пророков Елисею: вот, место, где мы живем при тебе, тесно для нас; 2 пойдем к Иордану и возьмем оттуда каждый по одному бревну и сделаем себе там место для жительства. Он сказал: пойдите. 3 И сказал один: сделай милость, пойди и ты с рабами твоими. И сказал он: пойду. 4 И пошел с ними, и пришли к Иордану и стали рубить деревья. 5 И когда один валил бревно, топор его упал в воду. И закричал он и сказал: ах, господин мой! а он взят был на подержание! 6 И сказал человек Божий: где он упал? Он указал ему место. И отрубил он кусок дерева и бросил туда, и всплыл топор. 7 И сказал он: возьми себе. Он протянул руку свою и взял его.
8 Царь Сирийский пошел войною на Израильтян, и советовался со слугами своими, говоря: в таком-то и в таком-то месте я расположу свой стан. 9 И посылал человек Божий к царю Израильскому сказать: берегись проходить сим местом, ибо там Сирияне залегли. 10 И посылал царь Израильский на то место, о котором говорил ему человек Божий и предостерегал его; и сберег себя там не раз и не два. 11 И встревожилось сердце царя Сирийского по сему случаю, и призвал он рабов своих и сказал им: скажите мне, кто из наших в сношении с царем Израильским? 12 И сказал один из слуг его: никто, господин мой царь; а Елисей пророк, который у Израиля, пересказывает царю Израильскому и те слова, которые ты говоришь в спальной комнате твоей. 13 И сказал он: пойдите, узнайте, где он; я пошлю и возьму его. И донесли ему и сказали: вот, он в Дофаиме. 14 И послал туда коней и колесницы и много войска. И пришли ночью и окружили город. 15 Поутру служитель человека Божия встал и вышел; и вот, войско вокруг города, и кони и колесницы. И сказал ему слуга его: увы! господин мой, что нам делать? 16 И сказал он: не бойся, потому что тех, которые с нами, больше, нежели тех, которые с ними. 17 И молился Елисей, и говорил: Господи! открой ему глаза, чтоб он увидел. И открыл Господь глаза слуге, и он увидел, и вот, вся гора наполнена конями и колесницами огненными кругом Елисея. 18 Когда пошли к нему Сирияне, Елисей помолился Господу и сказал: порази их слепотою. И Он поразил их слепотою по слову Елисея. 19 И сказал им Елисей: это не та дорога и не тот город; идите за мною, и я провожу вас к тому человеку, которого вы ищете. И привел их в Самарию. 20 Когда они пришли в Самарию, Елисей сказал: Господи! открой глаза им, чтобы они видели. И открыл Господь глаза их, и увидели, что они в средине Самарии. 21 И сказал царь Израильский Елисею, увидев их: не избить ли их, отец мой? 22 И сказал он: не убивай. Разве мечом твоим и луком твоим ты пленил их, чтобы убивать их? Предложи им хлеба и воды; пусть едят и пьют, и пойдут к государю своему. 23 И приготовил им большой обед, и они ели и пили. И отпустил их, и пошли к государю своему. И не ходили более те полчища Сирийские в землю Израилеву.
24 После того собрал Венадад, царь Сирийский, все войско свое и выступил, и осадил Самарию. 25 И был большой голод в Самарии, когда они осадили ее, так что ослиная голова продавалась по восьмидесяти сиклей серебра, и четвертая часть каба голубиного помета — по пяти сиклей серебра. 26 Однажды царь Израильский проходил по стене, и женщина с воплем говорила ему: помоги, господин мой царь. 27 И сказал он: если не поможет тебе Господь, из чего я помогу тебе? с гумна ли, с точила ли? 28 И сказал ей царь: что тебе? И сказала она: эта женщина говорила мне: «отдай своего сына, съедим его сегодня, а сына моего съедим завтра». 29 И сварили мы моего сына, и съели его. И я сказала ей на другой день: «отдай же твоего сына, и съедим его». Но она спрятала своего сына. 30 Царь, выслушав слова женщины, разодрал одежды свои; и проходил он по стене, и народ видел, что вретище на самом теле его. 31 И сказал: пусть то и то сделает мне Бог, и еще более сделает, если останется голова Елисея, сына Сафатова, на нем сегодня. 32 Елисей же сидел в своем доме, и старцы сидели у него. И послал [царь] человека от себя. Прежде нежели пришел посланный к нему, он сказал старцам: видите ли, что этот сын убийцы послал снять с меня голову? Смотрите, когда придет посланный, затворите дверь и прижмите его дверью. А вот и топот ног господина его за ним! 33 Еще говорил он с ними, и вот посланный приходит к нему, и сказал: вот какое бедствие от Господа! чего мне впредь ждать от Господа?
Чудесне добуття сокири з води
1 І сказали пророчі сини до Єлисея: “Ось те місце, де ми сидимо перед тобою, затісне для нас.
2 Ходім аж до Йордану, і візьмімо звідти кожен по одній деревині, і зробимо собі місце, щоб сидіти там”. А він сказав: “Ідіть”.
3 І сказав один: “Будь же ласкавий, і ходи зі своїми рабами!” А він сказав: “Я піду”.
4 І пішов він із ними, і вони прийшли до Йордану, і рубали дерево.
5 І сталося, коли один валив деревину, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: “Ох, пане мій, таж вона позичена!”
6 І сказав Божий чоловік: “Куди вона впала?” А той показав йому те місце. І він відрубав кусок дерева й кинув туди, — і випливла сокира!..
7 І він сказав: “Витягни собі!” А той простяг свою руку і взяв…
Чудесна перемога над Сирією
8 Сирійський цар воював з Ізраїлем. І радився він зі слугами своїми, говорячи: “На такому‑то й такому‑то місці буде моє таборування”.
9 А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: “Стережися переходити оце місце, бо там сходяться сиріяни!”
10 І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остерігав його; і він стерігся там не раз і не два.
11 І сильно занепокоїлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: “Чи не розповісте мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем?”
12 І сказав один з його слуг: “Ні, пане мій царю, це не наш , а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доносить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти говориш у спальні своїй!”…
13 А він відказав: “Ідіть, і подивіться, де він, — і я пошлю й візьму його!” І донесено йому, кажучи: “Ось він у Дотані!”
14 І послав він туди коні, і колесниці та військо. І прийшли вони вночі й оточили те місто.
15 А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось військо оточує місто, і коні, і колесниці! І сказав його слуга до нього: “Ох, пане мій, що будемо робити?”
16 А той відказав: “Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними”.
17 І молився Єлисей, і говорив: “Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!” І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора, повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея!..
18 І зійшли сирійці до нього, а Єлисей помолився до Господа й сказав: “Удар цей люд сліпотою!” І Він ударив їх сліпотою за Єлисеєвим словом…
19 І сказав до них Єлисей: “Це не та дорога й не те місто. Ідіть за мною, і я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте”. І він завів їх у Самарію.
20 І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: “Господи, відкрий оці очі, і нехай вони побачать!” І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, — аж ось вони в середині Самарії!..
21 І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: “Чи побити їх , чи побити, мій батьку?”
22 А той відказав: “Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мечем та своїм списом? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п’ють, і нехай ідуть до свого пана”.
23 І справив цар для них велику гостину, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські орди вже більш не входили до Ізраїлевого Краю.
Єлисеєва прозорливість
24 І сталося по тому, і зібрав Бен‑Гадад, сирійський цар, увесь свій табір, і він зійшов і обліг Самарію.
25 І був великий голод у Самарії. І ось ті облягали їх, а осляча голова коштувала вісімдесят шеклів срібла, а чвертка каву голубиного помету п’ять шеклів срібла.
26 І сталося, проходив Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: “Поможи, пане царю!”
27 А він відказав: “Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу тобі? Чи з току, або з чавила?”
28 І сказав до неї цар: “Що тобі?” А та відказала: “Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з’їмо його сьогодні, а мого сина з’їмо взавтра.
29 І зварили ми мого сина та й з’їли його… І сказала я до неї другого дня: Дай сина свого, і ми з’їмо його, та вона сховала свого сина”.
30 І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі. І народ побачив, — аж ось веретище на тілі його зі споду!
31 І він сказав: “Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позостанеться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні!”
32 А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші. І послав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старших: “Чи ви бачите, що цей син убивника послав зняти мою голову? Глядіть, як прийде цей посол, то замкніть двері, — і притиснете його в дверях. Ось і шарудіння ніг пана його за ним”.
33 Ще він говорив із ними, аж ось приходить до нього посланець. І він сказав: “Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?”