1 И сказал Елисей: выслушайте слово Господне: так говорит Господь: завтра в это время мера муки лучшей будет по сиклю и две меры ячменя по сиклю у ворот Самарии. 2 И отвечал сановник, на руку которого царь опирался, человеку Божию, и сказал: если бы Господь и открыл окна на небе, и тогда может ли это быть? И сказал тот: вот увидишь глазами твоими, но есть этого не будешь. 3 Четыре человека прокаженных находились при входе в ворота, и говорили они друг другу: что нам сидеть здесь, ожидая смерти? 4 Если решиться нам пойти в город, то в городе голод, и мы там умрем; если же сидеть здесь, то также умрем. Пойдем лучше в стан Сирийский. Если оставят нас в живых, будем жить, а если умертвят, умрем. 5 И встали в сумерки, чтобы пойти в стан Сирийский. И пришли к краю стана Сирийского, и вот, нет там ни одного человека. 6 Господь сделал то, что стану Сирийскому послышался стук колесниц и ржание коней, шум войска большого. И сказали они друг другу: верно, нанял против нас царь Израильский царей Хеттейских и Египетских, чтобы пойти на нас. 7 И встали и побежали в сумерки, и оставили шатры свои, и коней своих, и ослов своих, весь стан, как он был, и побежали, спасая себя. 8 И пришли те прокаженные к краю стана, и вошли в один шатер, и ели и пили, и взяли оттуда серебро, и золото, и одежды, и пошли и спрятали. Пошли еще в другой шатер, и там взяли, и пошли и спрятали. 9 И сказали друг другу: не так мы делаем. День сей — день радостной вести, если мы замедлим и будем дожидаться утреннего света, то падет на нас вина. Пойдем же и уведомим дом царский. 10 И пришли, и позвали привратников городских, и рассказали им, говоря: мы ходили в стан Сирийский, и вот, нет там ни человека, ни голоса человеческого, а только кони привязанные, и ослы привязанные, и шатры, как быть им. 11 И позвали привратников, и они передали весть в самый дворец царский. 12 И встал царь ночью, и сказал слугам своим: скажу вам, что делают с нами Сирияне. Они знают, что мы терпим голод, и вышли из стана, чтобы спрятаться в поле, думая так: «когда они выйдут из города, мы захватим их живыми и вторгнемся в город». 13 И отвечал один из служащих при нем, и сказал: пусть возьмут пять из остальных коней, которые остались в городе, [из всего ополчения Израильтян только и осталось в нем, из всего ополчения Израильтян, которое погибло] и пошлем, и посмотрим. 14 И взяли две пары коней, запряженных в колесницы. И послал царь вслед Сирийского войска, сказав: пойдите, посмотрите. 15 И ехали за ним до Иордана, и вот вся дорога устлана одеждами и вещами, которые побросали Сирияне при торопливом побеге своем. И возвратились посланные, и донесли царю. 16 И вышел народ, и разграбил стан Сирийский, и была мера муки лучшей по сиклю, и две меры ячменя по сиклю, по слову Господню. 17 И царь поставил того сановника, на руку которого опирался, у ворот; и растоптал его народ в воротах, и он умер, как сказал человек Божий, который говорил, когда приходил к нему царь. 18 Когда говорил человек Божий царю так: «две меры ячменя по сиклю, и мера муки лучшей по сиклю будут завтра в это время у ворот Самарии», 19 тогда отвечал этот сановник человеку Божию и сказал: «если бы Господь и открыл окна на небе, и тогда может ли это быть?» А он сказал: «увидишь твоими глазами, но есть этого не будешь». 20 Так и сбылось с ним; и затоптал его народ в воротах, и он умер.
1 І сказав Єлисей: “Послухайте слово Господнє: Так сказав Господь: Цього часу взавтра буде сея пшеничної муки — за шекля, і дві сеї ячменю — за шекля в брамі Самарії”.
2 І відповів Божому чоловікові вельможа царя, що він на його руку спирався, і сказав: “Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ?” А той відказав: “Ось ти побачиш своїми очима, — та їсти звідти не будеш”.
3 І були при вході до брами чотири прокажені чоловіки. І сказали вони один до одного: “Чого ми сидимо тут, аж поки не помремо?
4 Якщо ми скажемо: Увійдімо до міста, а в місті голод, то помремо там; а якщо сидітимемо тут, то теж помремо. Отож, ходіть, і перейдімо до сирійського табору, — якщо там позоставлять нас при житті, будемо жити, а якщо заб’ють нас, то помремо”…
5 І встали вони надвечір, щоб іти до сирійського табору. І прибули вони до краю сирійського табору, аж ось — нема там нікого!
6 Бо Господь учинив, що сирійський табір почув стукотняву колесниць і їржання коней, та галас великого війська. І сказали вони один до одного: “Ось Ізраїлів цар найняв на нас хіттейських царів та царів єгипетських, щоб пішли на нас!”
7 І встали вони, і повтікали надвечір, і полишили свої намети, й осли свої, і табір, як він був , та й повтікали, спасаючи життя своє!
8 І прийшли ті прокажені аж до краю табору, і ввійшли до одного намету, — і їли й пили, і повиносили звідти срібло й золото та вбрання, і пішли й заховали. І вони знову ввійшли до іншого намету, і повиносили звідти, і пішли та й сховали.
9 І сказали вони один до одного: “Неслушно ми робимо. Цей день — він день доброї звістки, а ми мовчимо. Як ми будемо чекати аж до ранішнього світла, то впаде на нас провина. А тепер ходімо, і ввійдімо, й донесімо царевому дому!”
10 І прийшли вони, і покликали міських воротарів, та й донесли їм, говорячи: “Увійшли ми до сирійського табору, а там нема ані людини, ані людського голосу, а тільки поприв’язувані коні та поприв’язувані осли, та намети, як вони були !”
11 І воротарі покликали, і донесли про це до самого царського дому.
12 І встав цар уночі й сказав своїм слугам: “Розкажу я вам, що нам зробили сирійці. Вони знають, що ми голодні, і повиходили з табору, щоб сховатися на полі, говорячи: “Коли ті повиходять із міста, то ми схопимо їх живих, та й увійдемо до міста!”
13 І відповів один із його слуг, і сказав: “Нехай візьмуть п’ятеро позосталих коней, що лишилися в ньому, у місті . Ось вони, — (із усього війська Ізраїлевого тільки й лишилися, із усього війська Ізраїля, що згинуло), — і пошлемо, і побачимо”.
14 І взяли вони дві колесниці з кіньми, і цар послав їх услід за сирійським табором, говорячи: “Ідіть і подивіться”.
15 І пішли вони за ними аж до Йордану, аж ось уся дорога повна вбрання та речей, що покидали сирійці, як поспішали! І вернулися ці посли, і донесли цареві.
16 І вийшов народ, і розграбували сирійський табір. І коштувала сея пшеничної муки по шеклю, і дві сеї ячменю по шеклю за словом Господнім!
17 І цар призначив того вельможу, що на його руку він опирався, доглядати над брамою. Та затоптав його народ у брамі, і він помер, як казав був Божий чоловік, який говорив, коли приходив до нього цар.
18 І сталося, коли Божий чоловік говорив до царя, кажучи: “Дві сеї ячменю по шеклю, і сея пшеничної муки по шеклю буде того часу взавтра в брамі Самарії”,
19 то цей вельможа відповів Божому чоловікові й сказав: “Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ?” А той відказав: “Ось ти побачиш своїми очима, — та їсти звідти не будеш”.
20 І сталося йому так, і затоптав його народ у брамі, і він помер…