1 Когда царь жил в доме своем, и Господь успокоил его от всех окрестных врагов его, 2 тогда сказал царь пророку Нафану: вот, я живу в доме кедровом, а ковчег Божий находится под шатром. 3 И сказал Нафан царю: все, что у тебя на сердце, иди, делай; ибо Господь с тобою. 4 Но в ту же ночь было слово Господа к Нафану: 5 пойди, скажи рабу Моему Давиду: так говорит Господь: ты ли построишь Мне дом для Моего обитания, 6 когда Я не жил в доме с того времени, как вывел сынов Израилевых из Египта, и до сего дня, но переходил в шатре и в скинии? 7 Где Я ни ходил со всеми сынами Израиля, говорил ли Я хотя слово какому-либо из колен, которому Я назначил пасти народ Мой Израиля: «почему не построите Мне кедрового дома»? 8 И теперь так скажи рабу Моему Давиду: так говорит Господь Саваоф: Я взял тебя от стада овец, чтобы ты был вождем народа Моего, Израиля; 9 и был с тобою везде, куда ни ходил ты, и истребил всех врагов твоих пред лицем твоим, и сделал имя твое великим, как имя великих на земле. 10 И Я устрою место для народа Моего, для Израиля, и укореню его, и будет он спокойно жить на месте своем, и не будет тревожиться больше, и люди нечестивые не станут более теснить его, как прежде, 11 с того времени, как Я поставил судей над народом Моим, Израилем; и Я успокою тебя от всех врагов твоих. И Господь возвещает тебе, что Он устроит тебе дом. 12 Когда же исполнятся дни твои, и ты почиешь с отцами твоими, то Я восставлю после тебя семя твое, которое произойдет из чресл твоих, и упрочу царство его. 13 Он построит дом имени Моему, и Я утвержу престол царства его на веки. 14 Я буду ему отцом, и он будет Мне сыном; и если он согрешит, Я накажу его жезлом мужей и ударами сынов человеческих; 15 но милости Моей не отниму от него, как Я отнял от Саула, которого Я отверг пред лицем твоим. 16 И будет непоколебим дом твой и царство твое на веки пред лицем Моим, и престол твой устоит во веки. 17 Все эти слова и все это видение Нафан пересказал Давиду.
18 И пошел царь Давид, и предстал пред лицем Господа, и сказал: кто я, Господи [мой], Господи, и что такое дом мой, что Ты меня так возвеличил! 19 И этого еще мало показалось в очах Твоих, Господи мой, Господи; но Ты возвестил еще о доме раба Твоего вдаль. Это уже по-человечески, Господи мой, Господи! 20 Что еще может сказать Тебе Давид? Ты знаешь раба Твоего, Господи мой, Господи! 21 Ради слова Твоего и по сердцу Твоему Ты делаешь это, открывая все это великое рабу Твоему. 22 По всему велик Ты, Господи мой, Господи! ибо нет подобного Тебе и нет Бога, кроме Тебя, по всему, что слышали мы своими ушами. 23 И кто подобен народу Твоему, Израилю, единственному народу на земле, для которого приходил Бог, чтобы приобрести его Себе в народ и прославить Свое имя и совершить великое и страшное пред народом Твоим, который Ты приобрел Себе от Египтян, изгнав народы и богов их? 24 И Ты укрепил за Собою народ Твой, Израиля, как собственный народ, на веки, и Ты, Господи, сделался его Богом. 25 И ныне, Господи Боже, утверди на веки слово, которое изрек Ты о рабе Твоем и о доме его, и исполни то, что Ты изрек. 26 И да возвеличится имя Твое во веки, чтобы говорили: «Господь Саваоф — Бог над Израилем». И дом раба Твоего Давида да будет тверд пред лицем Твоим. 27 Так как ты, Господи Саваоф, Боже Израилев, открыл рабу Твоему, говоря: «устрою тебе дом», то раб Твой уготовал сердце свое, чтобы молиться Тебе такою молитвою. 28 Итак, Господи мой, Господи! Ты Бог, и слова Твои непреложны, и Ты возвестил рабу Твоему такое благо! 29 И ныне начни и благослови дом раба Твоего, чтоб он был вечно пред лицем Твоим, ибо Ты, Господи мой, Господи, возвестил это, и благословением Твоим соделается дом раба Твоего благословенным, [чтоб быть ему пред Тобою] во веки.
Божа обітниця Давидові
1 І сталося, коли цар осів у своєму домі, а Господь дав йому відпочинути від усіх ворогів його навколо,
2 то цар сказав до пророка Натана: “Подивися, — я сиджу в кедровому домі, а Божий ковчег знаходиться під завісою!”
3 І сказав Натан до царя: “Усе, що в серці твоїм, іди й зроби, бо Господь з тобою”.
4 І сталося тієї ночі, і було Господнє слово до Натана, кажучи:
5 “Іди й скажеш до раба Мого, до Давида: Так сказав Господь: Чи ти збудуєш Мені дім на Моє пробування?
6 Бо Я не пробував у домі від дня виведення Мого Ізраїлевих синів з Єгипту й аж до цього дня, але ходив у наметі та в шатрі.
7 Скрізь, де ходив Я поміж Ізраїлевими синами, чи промовив Я хоч слово з яким із Ізраїлевих племен, якому наказав Я пасти народа Мого, Ізраїля, говорячи: Чому не збудували ви Мені кедрового дому?
8 А тепер так скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська, як ходив ти за отарою, щоб ти став володарем над народом Моїм, над Ізраїлем.
9 І був Я з тобою в усьому, де ти ходив, і вигубив Я всіх ворогів твоїх з‑перед тебе, і зробив тобі велике ім’я, як ім’я великих на землі.
10 І встановив Я місце для народу Мого, для Ізраїля, і він пробуватиме на своєму місці, і не буде вже непокоєний, і кривдники не будуть більше гнобити його, як перед тим.
11 А від того дня, як Я настановив суддів над народом Моїм, Ізраїлем, то Я дав тобі мир від усіх ворогів твоїх. І Господь об’являє тобі, що Господь побудує тобі дім.
12 Коли виповняться твої дні, і ти ляжеш із своїми батьками, то Я поставлю по тобі насіння твоє, що вийде з утроби твоєї, і зміцню його царство.
13 Він збудує дім для Ймення Мого, а Я зміцню престола його царства навіки.
14 Я буду йому за Батька, а він буде Мені за сина. Коли він скривить дорогу свою , то Я покараю його людською палицею та поразами людських синів.
15 Та милість Моя не відхилиться від нього, як відхилив Я її від Саула, якого Я відкинув перед тобою.
16 І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій буде міцно стояти аж навіки!”
17 Як усі ці слова, як усе це видіння, — так говорив Натан до Давида.
Давидова молитва
18 Тоді прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем, та й сказав: “Хто я, Господи Боже, і що мій дім, що Ти привів мене аж сюди?
19 Та й це ще було мале в очах Твоїх, Господи Боже, і Ти говорив також про Свого раба в будуччині. А це за законом людським, Господи Боже!
20 І що ще більше говоритиме Давид Тобі? Та Ти знаєш Свого раба, Господи Боже!
21 Ради слова Свого та за серцем Своїм Ти зробив усю цю величність, звіщаючи це Своєму рабові.
22 Тому Ти великий, Господи Боже, бо немає такого , як Ти, і немає Бога, окрім Тебе, згідно з усім, що ми чули своїми ушима.
23 А який є ще один люд на землі, як Твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив викупити його Собі за народ, і щоб установити йому Своє Ймення, — і щоб учинити вам цю величність, — та страшні речі для Свого Краю ради народу Свого, якого викупив Собі з Єгипту, від людей та від богів його?
24 І Ти зміцнив Собі народ Свій, Ізраїля, — Собі за народ аж навіки, і Ти, Господи, став для них за Бога.
25 А тепер, Господи Боже, затверди аж навіки те слово, що Ти говорив про Свого раба та про дім його, і вчини, як Ти говорив!
26 Нехай буде великим Ім’я Твоє аж навіки, щоб говорити: Господь Саваот — Бог над Ізраїлем! А дім Твого раба Давида буде міцно стояти перед лицем Твоїм!
27 Бо Ти, Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, об’явив Своєму рабові, говорячи: Збудую тобі дім, тому раб Твій здобувся на відвагу помолитися до Тебе цією молитвою!
28 А тепер, Господи Боже, Ти — Той Бог, а слова Твої будуть правдою, і Ти говорив Своєму рабові це добро.
29 А тепер зволь поблагословити дім Свого раба, щоб був навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи Боже, говорив це , і від Твого благословення буде поблагословлений навіки дім раба Твого!”