1 Старец — возлюбленному Гаию, которого я люблю по истине.
2 Возлюбленный! молюсь, чтобы ты здравствовал и преуспевал во всем, как преуспевает душа твоя. 3 Ибо я весьма обрадовался, когда пришли братия и засвидетельствовали о твоей верности, как ты ходишь в истине. 4 Для меня нет бо́льшей радости, как слышать, что дети мои ходят в истине.
5 Возлюбленный! ты как верный поступаешь в том, что делаешь для братьев и для странников. 6 Они засвидетельствовали перед церковью о твоей любви. Ты хорошо поступишь, если отпустишь их, как должно ради Бога, 7 ибо они ради имени Его пошли, не взяв ничего от язычников. 8 Итак мы должны принимать таковых, чтобы сделаться споспешниками истине.
9 Я писал церкви; но любящий первенствовать у них Диотреф не принимает нас. 10 Посему, если я приду, то напомню о делах, которые он делает, понося нас злыми словами, и не довольствуясь тем, и сам не принимает братьев, и запрещает желающим, и изгоняет из церкви. 11 Возлюбленный! не подражай злу, но добру. Кто делает добро, тот от Бога; а делающий зло не видел Бога. 12 О Димитрии засвидетельствовано всеми и самою истиною; свидетельствуем также и мы, и вы знаете, что свидетельство наше истинно.
13 Многое имел я писать; но не хочу писать к тебе чернилами и тростью, 14 а надеюсь скоро увидеть тебя и поговорить устами к устам. 15 Мир тебе. Приветствуют тебя друзья; приветствуй друзей поименно. Аминь.
Не будьмо подібні до злого
1 Старець — улюбленому Гаєві, якого я направду люблю.
2 Улюблений, — я молюся, щоб добре велося в усьому тобі, і щоб був ти здоровий, як добре ведеться душі твоїй.
3 Бо я дуже зрадів, як прийшли були браття, і засвідчили правду твою, як ти живеш у правді.
4 Я не маю більшої радости від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді.
5 Улюблений, — вірно ти чиниш, як що робиш для братті та для чужинців, —
6 вони про любов твою свідчили Церкві; добре ти зробиш, як їх випровадиш, як достойно для Бога,
7 бо вийшли вони ради Ймення Його, нічого не взявши від поган.
8 Отож, ми повинні приймати таких, щоб бути співробітниками правді.
9 Я до Церкви писав був, але Діотреф, що любить бути першим у них, нас не приймає.
10 Тому‑то, коли я прийду, то згадаю про вчинки його, що їх робить, словами лихими обмовляючи нас. І він тим не задовольнюється, — а й сам не приймає братів, і тим, що бажають приймати , боронить, і вигонить із Церкви.
11 Улюблений, — не робися подібним до лихого, а до доброго: доброчинець від Бога, а злочинець Бога не бачив.
12 Про Димитрія свідчили всі й сама правда. І свідчимо й ми, а ви знаєте, що свідчення наше правдиве.
Закінчення
13 Багато хотів я писати, та не хочу писати до тебе чорнилом та очеретинкою,
14 але маю надію побачити тебе незабаром, і говорити устами до уст.
15 Мир тобі! Друзі вітають тебе. Привітай друзів поіменно! Амінь.