1 В Антиохии, в тамошней церкви были некоторые пророки и учители: Варнава, и Симеон, называемый Нигер, и Луций Киринеянин, и Манаил, совоспитанник Ирода четвертовластника, и Савл. 2 Когда они служили Господу и постились, Дух Святый сказал: отделите Мне Варнаву и Савла на дело, к которому Я призвал их. 3 Тогда они, совершив пост и молитву и возложив на них руки, отпустили их.
4 Сии, быв посланы Духом Святым, пришли в Селевкию, а оттуда отплыли в Кипр; 5 и, быв в Саламине, проповедывали слово Божие в синагогах Иудейских; имели же при себе и Иоанна для служения. 6 Пройдя весь остров до Пафа, нашли они некоторого волхва, лжепророка, Иудеянина, именем Вариисуса, 7 который находился с проконсулом Сергием Павлом, мужем разумным. Сей, призвав Варнаву и Савла, пожелал услышать слово Божие. 8 А Елима волхв (ибо то́ значит имя его) противился им, стараясь отвратить проконсула от веры. 9 Но Савл, он же и Павел, исполнившись Духа Святаго и устремив на него взор, 10 сказал: о, исполненный всякого коварства и всякого злодейства, сын диавола, враг всякой правды! перестанешь ли ты совращать с прямых путей Господних? 11 И ныне вот, рука Господня на тебя: ты будешь слеп и не увидишь солнца до времени. И вдруг напал на него мрак и тьма, и он, обращаясь туда и сюда, искал вожатого. 12 Тогда проконсул, увидев происшедшее, уверовал, дивясь учению Господню.
13 Отплыв из Пафа, Павел и бывшие при нем прибыли в Пергию, в Памфилии. Но Иоанн, отделившись от них, возвратился в Иерусалим. 14 Они же, проходя от Пергии, прибыли в Антиохию Писидийскую и, войдя в синагогу в день субботний, сели. 15 После чтения закона и пророков, начальники синагоги послали сказать им: мужи братия! если у вас есть слово наставления к народу, говорите.
16 Павел, встав и дав знак рукою, сказал: мужи Израильтяне и боящиеся Бога! послушайте. 17 Бог народа сего избрал отцов наших и возвысил сей народ во время пребывания в земле Египетской, и мышцею вознесенною вывел их из нее, 18 и около сорока лет времени питал их в пустыне. 19 И, истребив семь народов в земле Ханаанской, разделил им в наследие землю их. 20 И после сего, около четырехсот пятидесяти лет, давал им судей до пророка Самуила. 21 Потом просили они царя, и Бог дал им Саула, сына Кисова, мужа из колена Вениаминова. Так прошло лет сорок. 22 Отринув его, поставил им царем Давида, о котором и сказал, свидетельствуя: нашел Я мужа по сердцу Моему, Давида, сына Иессеева, который исполнит все хотения Мои. 23 Из его-то потомства Бог по обетованию воздвиг Израилю Спасителя Иисуса. 24 Перед самым явлением Его Иоанн проповедывал крещение покаяния всему народу Израильскому. 25 При окончании же поприща своего, Иоанн говорил: за кого почитаете вы меня? я не тот; но вот, идет за мною, у Которого я недостоин развязать обувь на ногах. 26 Мужи братия, дети рода Авраамова, и боящиеся Бога между вами! вам послано слово спасения сего. 27 Ибо жители Иерусалима и начальники их, не узнав Его и осудив, исполнили слова пророческие, читаемые каждую субботу, 28 и, не найдя в Нем никакой вины, достойной смерти, просили Пилата убить Его. 29 Когда же исполнили всё написанное о Нем, то, сняв с древа, положили Его во гроб. 30 Но Бог воскресил Его из мертвых. 31 Он в продолжение многих дней являлся тем, которые вышли с Ним из Галилеи в Иерусалим и которые ныне суть свидетели Его перед народом. 32 И мы благовествуем вам, что обетование, данное отцам, Бог исполнил нам, детям их, воскресив Иисуса, 33 как и во втором псалме написано: Ты Сын Мой: Я ныне родил Тебя. 34 А что воскресил Его из мертвых, так что Он уже не обратится в тление, о сем сказал так: Я дам вам милости, обещанные Давиду, верно. 35 Посему и в другом месте говорит: не дашь Святому Твоему увидеть тление. 36 Давид, в свое время послужив изволению Божию, почил и приложился к отцам своим, и увидел тление; 37 а Тот, Которого Бог воскресил, не увидел тления. 38 Итак, да будет известно вам, мужи братия, что ради Него возвещается вам прощение грехов; 39 и во всем, в чем вы не могли оправдаться законом Моисеевым, оправдывается Им всякий верующий. 40 Берегитесь же, чтобы не пришло на вас сказанное у пророков: 41 смотрите, презрители, подивитесь и исчезните; ибо Я делаю дело во дни ваши, дело, которому не поверили бы вы, если бы кто рассказывал вам.
42 При выходе их из Иудейской синагоги язычники просили их говорить о том же в следующую субботу. 43 Когда же собрание было распущено, то многие Иудеи и чтители Бога , обращенные из язычников, последовали за Павлом и Варнавою, которые, беседуя с ними, убеждали их пребывать в благодати Божией.
44 В следующую субботу почти весь город собрался слушать слово Божие. 45 Но Иудеи, увидев народ, исполнились зависти и, противореча и злословя, сопротивлялись тому, что говорил Павел. 46 Тогда Павел и Варнава с дерзновением сказали: вам первым надлежало быть проповедану слову Божию, но как вы отвергаете его и сами себя делаете недостойными вечной жизни, то вот, мы обращаемся к язычникам. 47 Ибо так заповедал нам Господь: Я положил Тебя во свет язычникам, чтобы Ты был во спасение до края земли. 48 Язычники, слыша это, радовались и прославляли слово Господне, и уверовали все, которые были предуставлены к вечной жизни. 49 И слово Господне распространялось по всей стране. 50 Но Иудеи, подстрекнув набожных и почетных женщин и первых в городе людей , воздвигли гонение на Павла и Варнаву и изгнали их из своих пределов. 51 Они же, отрясши на них прах от ног своих, пошли в Иконию. 52 А ученики исполнялись радости и Духа Святаго.
Навернення проконсула на Кіпрі
1 А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ніґер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл.
2 Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: “Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!”
3 Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.
4 Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули.
5 Як були ж в Саламіні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до послуг же мали й Івана.
6 А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім’я Варісус.
7 Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова.
8 Але їм опирався Еліма ворожбит той, — бо ім’я його перекладається так, — і намагавсь відвернути від віри проконсула.
9 Але Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув,
10 і промовив: “О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг?
11 І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу!” І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора…
12 Тоді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній!
Проповідь Павла в Антіохії Пісідійській
13 І, як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.
14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.
15 А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: “Мужі браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!”
16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: “Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні!
17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього,
18 і літ із сорок Він їх годував у пустині,
19 а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними,
20 майже що по чотириста й п’ятдесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав.
21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років.
22 А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: “Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде”.
23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві,
24 як Іван — перед самим приходом Його — усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння.
25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: “Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв’язати ремінця від узуття Його я недостойний”.
26 Мужі браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього.
27 Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова — які щосуботи читаються — вони сповнили присудом,
28 і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.
29 Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.
30 Але Бог воскресив Його з мертвих!
31 Він з’являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми.
32 І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям,
33 що її нам , їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: “Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив!”
34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: “Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!”
35 Тому то й деінде говорить: “Не даси Ти Своєму Святому побачити тління!”
36 Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив.
37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив.
38 Отже, мужі браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам.
39 І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий.
40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:
41 “Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!”
42 А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова.
43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.
44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова.
45 Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.
46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: “До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось.
47 Бо так заповів нам Господь: “Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі!”
48 А погани, почувши таке , раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був у життя вічне, увірували.
49 І ширилось Слово Господнє по цілій країні.
50 Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.
51 Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію.
52 А учні сповнялися радощів і Духа Святого.