1 После сего Павел, оставив Афины, пришел в Коринф; 2 и, найдя некоторого Иудея, именем Акилу, родом Понтянина, недавно пришедшего из Италии, и Прискиллу, жену его, — потому что Клавдий повелел всем Иудеям удалиться из Рима, — пришел к ним; 3 и, по одинаковости ремесла, остался у них и работал; ибо ремеслом их было делание палаток. 4 Во всякую же субботу он говорил в синагоге и убеждал Иудеев и Еллинов.
5 А когда пришли из Македонии Сила и Тимофей, то Павел понуждаем был духом свидетельствовать Иудеям, что Иисус есть Христос. 6 Но как они противились и злословили, то он, отрясши одежды свои, сказал к ним: кровь ваша на главах ваших; я чист; отныне иду к язычникам. 7 И пошел оттуда, и пришел к некоторому чтущему Бога, именем Иусту, которого дом был подле синагоги. 8 Крисп же, начальник синагоги, уверовал в Господа со всем домом своим, и многие из Коринфян, слушая, уверовали и крестились. 9 Господь же в видении ночью сказал Павлу: не бойся, но говори и не умолкай, 10 ибо Я с тобою, и никто не сделает тебе зла, потому что у Меня много людей в этом городе. 11 И он оставался там год и шесть месяцев, поучая их слову Божию.
12 Между тем, во время проконсульства Галлиона в Ахаии, напали Иудеи единодушно на Павла и привели его пред судилище, 13 говоря, что он учит людей чтить Бога не по закону. 14 Когда же Павел хотел открыть уста, Галлион сказал Иудеям: Иудеи! если бы какая-нибудь была обида или злой умысел, то я имел бы причину выслушать вас, 15 но когда идет спор об учении и об именах и о законе вашем, то разбирайте сами; я не хочу быть судьею в этом. 16 И прогнал их от судилища. 17 А все Еллины, схватив Сосфена, начальника синагоги, били его перед судилищем; и Галлион нимало не беспокоился о том.
18 Павел, пробыв еще довольно дней, простился с братиями и отплыл в Сирию, — и с ним Акила и Прискилла, — остригши голову в Кенхреях, по обету. 19 Достигнув Ефеса, оставил их там, а сам вошел в синагогу и рассуждал с Иудеями. 20 Когда же они просили его побыть у них долее, он не согласился, 21 а простился с ними, сказав: мне нужно непременно провести приближающийся праздник в Иерусалиме; к вам же возвращусь опять, если будет угодно Богу. И отправился из Ефеса. (Акила же и Прискилла остались в Ефесе.) 22 Побывав в Кесарии, он приходил в Иерусалим , приветствовал церковь и отошел в Антиохию. 23 И, проведя там несколько времени, вышел, и проходил по порядку страну Галатийскую и Фригию, утверждая всех учеников.
24 Некто Иудей, именем Аполлос, родом из Александрии, муж красноречивый и сведущий в Писаниях, пришел в Ефес. 25 Он был наставлен в начатках пути Господня и, горя духом, говорил и учил о Господе правильно, зная только крещение Иоанново. 26 Он начал смело говорить в синагоге. Услышав его, Акила и Прискилла приняли его и точнее объяснили ему путь Господень. 27 А когда он вознамерился идти в Ахаию, то братия послали к тамошним ученикам, располагая их принять его; и он, прибыв туда, много содействовал уверовавшим благодатью, 28 ибо он сильно опровергал Иудеев всенародно, доказывая Писаниями, что Иисус есть Христос.
Павло в Коринті
1 Після цього він вийшов з Атен і прибув до Коринту.
2 І знайшов він одного юдея, на ймення Акилу, родом із Понту, що недавно прибув із Італії, та Прискиллу, його дружину, — бо Клавдій звелів усім юдеям, щоб покинули Рим. І до них він прийшов,
3 а що був він того ж ремесла, то в них позостався та працював; ремесло ж їхнє було — виробляти намети.
4 І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та гелленів.
5 А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії, Павло слову віддався, і він свідчив юдеям, що Ісус — то Христос.
6 Як вони ж спротивлялися та богозневажали, то він обтрусив одежу свою та промовив до них: “Ваша кров — на голову вашу! Я чистий. Відтепер я піду до поган”.
7 І, вийшовши звідти, він прибув до господи одного, на ім’я Тита Юста, що був богобійний, його ж дім межував із синагогою.
8 А Крисп, старший синагоги, увірував в Господа з усім домом своїм; і багато з коринтян, почувши, увірували й охристились.
9 Сказав же Павлові Господь у видінні вночі: “Не бійся, але говори й не мовчи,
10 бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, — бо Я маю в цім місті багато людей”.
11 І позостався він рік і шість місяців, навчаючи в них Слова Божого.
12 А коли Галліон був в Ахаї проконсулом, то проти Павла однодушно повстали юдеї, і на суд привели його,
13 кажучи: “Цей людей намовляє, щоб Богові честь віддавали незгідно з Законом!”
14 Як Павло ж хотів уста відкрити, сказав Галліон до юдеїв: “О юдеї, якби сталася кривда яка, або злий учинок, то я б справедливо вас вислухав.
15 Та коли спір іде про слово та ймення й Закон ваш, то самі доглядайте, — я суддею цього бути не хочу”.
16 І прогнав їх від суду.
17 Тоді всі схопили Состена, начальника над синагогою, та й перед судом його били. Галліон же на те зовсім не зважав.
Павло вертається до Антіохії
18 А Павло, перебувши доволі ще днів, попрощався з братами, і поплинув у Сирію, і з ним Прискилла й Акила; він у Кенхреях обстриг собі голову, бо обітницю дав був.
19 І прибув він в Ефес, і там їх позоставив, а сам у синагогу ввійшов і розмовляв із юдеями.
20 Як просили ж його довший час позостатися в них , то він не згодився,
21 але попрощався й сказав: “Знов вернуся до вас, коли буде на те воля Божа!” І відплив із Ефесу.
22 І, побувши в Кесарії, він піднявся, і, привіт склавши Церкві, відбув в Антіохію.
Третя подорож Павлова. Аполлос
23 І, пробувши там деякий час, він вибрався в подорож знову , за порядком проходячи через країну галатську та Фріґію, та всіх учнів зміцняючи.
24 Один же юдей, на ім’я Аполлос, родом з Олександрії, красномовець та сильний в Писанні, прибув до Ефесу.
25 Він був навчений дороги Господньої, і, палаючи духом, промовляв і про Господа пильно навчав, знаючи тільки Іванове хрищення.
26 І він сміливо став промовляти в синагозі. Як Акила й Прискилла почули його, то його прийняли, і докладніш розповіли йому про дорогу Господню.
27 А коли він схотів перейти до Ахаї, брати написали до учнів, нагадуючи, щоб його прийняли. А прибувши, помагав він багато тим, хто ввірував благодаттю,
28 бо він переконував пильно юдеїв, Писанням прилюдно доводячи, що Ісус — то Христос.