1 Агриппа сказал Павлу: позволяется тебе говорить за себя. Тогда Павел, простерши руку, стал говорить в свою защиту: 2 царь Агриппа! почитаю себя счастливым, что сегодня могу защищаться перед тобою во всем, в чем обвиняют меня Иудеи, 3 тем более, что ты знаешь все обычаи и спорные мнения Иудеев. Посему прошу тебя выслушать меня великодушно. 4 Жизнь мою от юности моей , которую сначала проводил я среди народа моего в Иерусалиме, знают все Иудеи; 5 они издавна знают обо мне, если захотят свидетельствовать, что я жил фарисеем по строжайшему в нашем вероисповедании учению. 6 И ныне я стою́ перед судом за надежду на обетование, данное от Бога нашим отцам, 7 которого исполнение надеются увидеть наши двенадцать колен, усердно служа Богу день и ночь. За сию-то надежду, царь Агриппа, обвиняют меня Иудеи. 8 Что же? Неужели вы невероятным почитаете, что Бог воскрешает мертвых? 9 Правда, и я думал, что мне должно много действовать против имени Иисуса Назорея. 10 Это я и делал в Иерусалиме: получив власть от первосвященников, я многих святых заключал в темницы, и, когда убивали их, я подавал на то голос; 11 и по всем синагогам я многократно мучил их и принуждал хулить Иисуса и, в чрезмерной против них ярости, преследовал даже и в чужих городах. 12 Для сего, идя в Дамаск со властью и поручением от первосвященников, 13 среди дня на дороге я увидел, государь, с неба свет, превосходящий солнечное сияние, осиявший меня и шедших со мною. 14 Все мы упали на землю, и я услышал голос, говоривший мне на еврейском языке: Савл, Савл! что ты гонишь Меня? Трудно тебе идти против рожна. 15 Я сказал: кто Ты, Господи? Он сказал: «Я Иисус, Которого ты гонишь. 16 Но встань и стань на ноги твои; ибо Я для того и явился тебе, чтобы поставить тебя служителем и свидетелем того, что ты видел и что Я открою тебе, 17 избавляя тебя от народа Иудейского и от язычников, к которым Я теперь посылаю тебя 18 открыть глаза им, чтобы они обратились от тьмы к свету и от власти сатаны к Богу, и верою в Меня получили прощение грехов и жребий с освященными». 19 Поэтому, царь Агриппа, я не воспротивился небесному видению, 20 но сперва жителям Дамаска и Иерусалима, потом всей земле Иудейской и язычникам проповедывал, чтобы они покаялись и обратились к Богу, делая дела, достойные покаяния. 21 За это схватили меня Иудеи в храме и покушались растерзать. 22 Но, получив помощь от Бога, я до сего дня стою, свидетельствуя малому и великому, ничего не говоря, кроме того, о чем пророки и Моисей говорили, что это будет, 23 то есть что Христос имел пострадать и, восстав первый из мертвых, возвестить свет народу (Иудейскому) и язычникам. 24 Когда он так защищался, Фест громким голосом сказал: безумствуешь ты, Павел! большая ученость доводит тебя до сумасшествия. 25 Нет, достопочтенный Фест, сказал он, я не безумствую, но говорю слова истины и здравого смысла. 26 Ибо знает об этом царь, перед которым и говорю смело. Я отнюдь не верю, чтобы от него было что-нибудь из сего скрыто; ибо это не в углу происходило. 27 Веришь ли, царь Агриппа, пророкам? Знаю, что веришь. 28 Агриппа сказал Павлу: ты немного не убеждаешь меня сделаться Христианином. 29 Павел сказал: молил бы я Бога, чтобы мало ли, много ли, не только ты, но и все, слушающие меня сегодня, сделались такими, как я, кроме этих уз. 30 Когда он сказал это, царь и правитель, Вереника и сидевшие с ними встали; 31 и, отойдя в сторону, говорили между собою, что этот человек ничего, достойного смерти или уз, не делает. 32 И сказал Агриппа Фесту: можно было бы освободить этого человека, если бы он не потребовал суда у кесаря. Посему и решился правитель послать его к кесарю.
Павлова оборона перед царем Агріппою
1 А Агріппа сказав до Павла: “Дозволяємо тобі говорити про себе самого”. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:
2 “О царю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усього, у чім мене винуватять юдеї,
3 особливо ж тому, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечки. Тому я прошу мене вислухати терпляче.
4 А життя моє змалку, що спочатку точилося в Єрусалимі серед народу мого, знають усі юдеї,
5 які відають здавна мене, аби тільки схотіли засвідчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.
6 І тепер я стою отут суджений за надію обітниці, що Бог дав її нашим отцям,
7 а її виконання чекають побачити наші дванадцять племен, служачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о царю, мене винуватять юдеї!
8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?
9 Правда, думав був я, що мені належить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назарянина,
10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зі святих до в’язниць я замкнув, як отримав був владу від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них .
11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи вельми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.
12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо владою та припорученням первосвящеників,
13 то опівдні, о царю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зо мною йшов!..
14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: “Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колючку!”
15 А я запитав: “Хто Ти, Господи?” А Він відказав: “Я Ісус, що Його переслідуєш ти.
16 Але підведися, і стань на ноги свої. Бо на те Я з’явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.
17 Визволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю, —
18 відкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими”.
19 Через це я, о царю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,
20 але мешканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та поганам я проповідував, щоб покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла, гідні покаяння.
21 Через це юдеї в святині схопили мене та й хотіли роздерти.
22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, —
23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!”
Присуд Павлові: від’їхати до Риму на кесарів суд
24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучним голосом: “Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму!”
25 А Павло: “Не дурію, — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.
26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гадаю я, щоб із цього що будь сховалось від нього, — бо не в закутку діялось це.
27 Чи віруєш, царю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш”.
28 Агріппа ж Павлові: “Ти мало що не намовляєш мене, щоб я став християнином”…
29 А Павло: “Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів”…
30 І встав цар та намісник, і Верніка та ті, хто з ними сидів.
31 І набік вони відійшли, і розмовляли один до одного й казали: “Нічого, вартого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!”
32 Агріппа ж до Феста сказав: “Міг би бути відпущений цей чоловік, якби не відкликавсь був до кесаря”.