1 Тогда сказал первосвященник: так ли это? 2 Но он сказал: мужи братия и отцы! послушайте. Бог славы явился отцу нашему Аврааму в Месопотамии, прежде переселения его в Харран, 3 и сказал ему: выйди из земли твоей и из родства твоего и из дома отца твоего, и пойди в землю, которую покажу тебе. 4 Тогда он вышел из земли Халдейской и поселился в Харране; а оттуда, по смерти отца его, переселил его Бог в сию землю, в которой вы ныне живете. 5 И не дал ему на ней наследства ни на стопу ноги, а обещал дать ее во владение ему и потомству его по нем, когда еще был он бездетен. 6 И сказал ему Бог, что потомки его будут переселенцами в чужой земле и будут в порабощении и притеснении лет четыреста. 7 Но Я, сказал Бог, произведу суд над тем народом, у которого они будут в порабощении; и после того они выйдут и будут служить Мне на сем месте. 8 И дал ему завет обрезания. По сем родил он Исаака и обрезал его в восьмой день; а Исаак родил Иакова, Иаков же двенадцать патриархов. 9 Патриархи, по зависти, продали Иосифа в Египет; но Бог был с ним, 10 и избавил его от всех скорбей его, и даровал мудрость ему и благоволение царя Египетского фараона, который и поставил его начальником над Египтом и над всем домом своим. 11 И пришел голод и великая скорбь на всю землю Египетскую и Ханаанскую, и отцы наши не находили пропитания. 12 Иаков же, услышав, что есть хлеб в Египте, послал туда отцов наших в первый раз. 13 А когда [они пришли] во второй раз, Иосиф открылся братьям своим, и известен стал фараону род Иосифов. 14 Иосиф, послав, призвал отца своего Иакова и все родство свое, душ семьдесят пять. 15 Иаков перешел в Египет, и скончался сам и отцы наши; 16 и перенесены были в Сихем и положены во гробе, который купил Авраам ценою серебра у сынов Еммора Сихемова. 17 А по мере, как приближалось время исполниться обетованию, о котором клялся Бог Аврааму, народ возрастал и умножался в Египте, 18 до тех пор, как восстал иной царь, который не знал Иосифа. 19 Сей, ухищряясь против рода нашего, притеснял отцов наших, принуждая их бросать детей своих, чтобы не оставались в живых. 20 В это время родился Моисей, и был прекрасен пред Богом. Три месяца он был питаем в доме отца своего. 21 А когда был брошен, взяла его дочь фараонова и воспитала его у себя, как сына. 22 И научен был Моисей всей мудрости Египетской, и был силен в словах и делах. 23 Когда же исполнилось ему сорок лет, пришло ему на сердце посетить братьев своих, сынов Израилевых. 24 И, увидев одного из них обижаемого, вступился и отмстил за оскорбленного, поразив Египтянина. 25 Он думал, поймут братья его, что Бог рукою его дает им спасение; но они не поняли. 26 На следующий день, когда некоторые из них дрались, он явился и склонял их к миру, говоря: вы братья; зачем обижаете друг друга? 27 Но обижающий ближнего оттолкнул его, сказав: кто тебя поставил начальником и судьею над нами? 28 Не хочешь ли ты убить и меня, как вчера убил Египтянина? 29 От сих слов Моисей убежал и сделался пришельцем в земле Мадиамской, где родились от него два сына. 30 По исполнении сорока лет явился ему в пустыне горы Синая Ангел Господень в пламени горящего тернового куста. 31 Моисей, увидев, дивился видению; а когда подходил рассмотреть, был к нему глас Господень: 32 Я Бог отцов твоих, Бог Авраама и Бог Исаака и Бог Иакова. Моисей, объятый трепетом, не смел смотреть. 33 И сказал ему Господь: сними обувь с ног твоих, ибо место, на котором ты стоишь, есть земля святая. 34 Я вижу притеснение народа Моего в Египте, и слышу стенание его, и нисшел избавить его: итак пойди, Я пошлю тебя в Египет. 35 Сего Моисея, которого они отвергли, сказав: кто тебя поставил начальником и судьею? сего Бог чрез Ангела, явившегося ему в терновом кусте, послал начальником и избавителем. 36 Сей вывел их, сотворив чудеса и знамения в земле Египетской, и в Чермном море, и в пустыне в продолжение сорока лет. 37 Это тот Моисей, который сказал сынам Израилевым: Пророка воздвигнет вам Господь Бог ваш из братьев ваших, как меня; Его слушайте. 38 Это тот, который был в собрании в пустыне с Ангелом, говорившим ему на горе Синае, и с отцами нашими, и который принял живые слова, чтобы передать нам, 39 которому отцы наши не хотели быть послушными, но отринули его и обратились сердцами своими к Египту, 40 сказав Аарону: сделай нам богов, которые предшествовали бы нам; ибо с Моисеем, который вывел нас из земли Египетской, не знаем, что случилось. 41 И сделали в те дни тельца, и принесли жертву идолу, и веселились перед делом рук своих. 42 Бог же отвратился и оставил их служить воинству небесному, как написано в книге пророков: дом Израилев! приносили ли вы Мне заколения и жертвы в продолжение сорока лет в пустыне? 43 Вы приняли скинию Молохову и звезду бога вашего Ремфана, изображения, которые вы сделали, чтобы поклоняться им: и Я переселю вас далее Вавилона. 44 Скиния свидетельства была у отцов наших в пустыне, как повелел Говоривший Моисею сделать ее по образцу, им виденному. 45 Отцы наши с Иисусом, взяв ее, внесли во владения народов, изгнанных Богом от лица отцов наших. Так было до дней Давида. 46 Сей обрел благодать пред Богом и молил, чтобы найти жилище Богу Иакова. 47 Соломон же построил Ему дом. 48 Но Всевышний не в рукотворенных храмах живет, как говорит пророк: 49 Небо — престол Мой, и земля — подножие ног Моих. Какой дом созиждете Мне, говорит Господь, или какое место для покоя Моего? 50 Не Моя ли рука сотворила всё сие? 51 Жестоковыйные! люди с необрезанным сердцем и ушами! вы всегда противитесь Духу Святому, как отцы ваши, так и вы. 52 Кого из пророков не гнали отцы ваши? Они убили предвозвестивших пришествие Праведника, Которого предателями и убийцами сделались ныне вы, — 53 вы, которые приняли закон при служении Ангелов и не сохранили.
54 Слушая сие, они рвались сердцами своими и скрежетали на него зубами. 55 Стефан же, будучи исполнен Духа Святаго, воззрев на небо, увидел славу Божию и Иисуса, стоящего одесную Бога, 56 и сказал: вот, я вижу небеса отверстые и Сына Человеческого, стоящего одесную Бога. 57 Но они, закричав громким голосом, затыкали уши свои, и единодушно устремились на него, 58 и, выведя за город, стали побивать его камнями. Свидетели же положили свои одежды у ног юноши, именем Савла, 59 и побивали камнями Стефана, который молился и говорил: Господи Иисусе! приими дух мой. 60 И, преклонив колени, воскликнул громким голосом: Господи! не вмени им греха сего. И, сказав сие, почил.
Промова Степанова — історія юдейського народу
1 Запитав тоді первосвященик: “Чи це так?”
Авраам
2 Степан же промовив: “Послухайте, мужі браття й отці! Бог слави з’явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопотамії був, перше ніж оселився в Харані,
3 і промовив до нього: “Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу”.
4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Харані. А звідти, як умер йому батько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живете тепер.
5 Та спадщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв “дати її на володіння йому і його родові по нім”, хоч дитини не мав він.
6 І сказав Бог отак, що насіння його буде приходьком у краї чужому, і поневолять його, і будуть гнобити чотириста років.
7 “Але Я, — сказав Бог, — буду судити народ, що його поневолить. Опісля ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці”.
8 І дав Він йому заповіта обрізання. І породив так Ісака, і восьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьох патріярхів.
Йосип
9 А ті патріярхи позаздрили Йосипові, і продали його до Єгипту. Але Бог був із ним,
10 і його визволив від усіх його утисків, і дав йому благодать та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.
11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаанську, та велика біда, то поживи тоді не знаходили наші батьки.
12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.
13 А як удруге послав , то був пізнаний Йосип братами своїми, і фараонові знаний став Йосипів рід.
14 Тоді Йосип послав, щоб покликати Якова, батька свого, та всю родину свою — сімдесят і п’ять душ.
15 І подався Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.
16 І їх перенесли в Сихем, і поклали до гробу, що Авраам був купив за ціну срібла від синів Еммора Сихемового.
Мойсей
17 А коли наближавсь час обітниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся народ і намножився в Єгипті,
18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йосипа.
19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.
20 Того часу родився Мойсей, і гарний він був перед Богом. Він годований був у домі батька свого три місяці.
21 А коли він був викинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.
22 І Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської, і був міцний у словах та в ділах своїх.
23 А коли йому сповнилося сорок років, йому спало на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.
24 Як угледів же він, що одному з них діється кривда, заступився, і відомстив за окривдженого, убивши єгиптянина.
25 Він же думав, що брати розуміють, що рукою його Бог дає їм визволення, та не зрозуміли вони.
26 А наступного дня, як сварились вони, він з’явився й хотів погодити їх, кажучи: “Люди, ви — браття, чого один одного кривдите?”
27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхнув та сказав: “Хто наставив над нами тебе за старшого й суддю?
28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єгиптянина?”
29 І втік Мойсей через слово оце, і стався приходьком у землі мадіямській, де зродив двох синів.
Мойсей виводить ізраїльтян із Єгипту
30 А коли сорок років проминуло, то з’явивсь йому Ангол Господній у полум’ї куща огняного в пустині Сінайської гори.
31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:
32 “Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!” І затрусився Мойсей, і не відваживсь поглянути…
33 І промовив до нього Господь: “Скинь взуття з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!
34 Добре бачив Я утиск народу Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх визволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе”.
35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: “Хто наставив тебе за старшого й суддю”, цього Бог через Ангола, якому з’явився в кущі, послав за старшого й визвольника.
36 Він їх вивів, чуда й знамена вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок років у пустині.
Ізраїльтяни не слухались Бога на пустині
37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: “Господь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, — Його слухайте!”
38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова, щоб їх нам передати;
39 що його не хотіли отці наші слухати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,
40 промовивши до Аарона: “Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із краю єгипетського”…
41 І зробили вони тими днями теля, — і бовванові жертви приносили та веселилися з діл своїх рук.
42 Але Бог відвернувся від них, і попустив їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: “Чи заколення й жертви Мені ви приносили сорок років у пустині, о доме Ізраїлів?
43 Ви ж носили намета Молохового, і зорю вашого бога Ромфана , зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм… Через те запроваджу вас аж за Вавилон!”
Дім Божий
44 У наших отців на пустині була скинія свідоцтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.
45 Ї ї наші отці й узяли, і внесли з Ісусом у землю народів, яких вигнав Бог з перед обличчя наших отців, аж до часу Давида.
46 Він у Бога знайшов благодать, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.
47 І Соломон збудував Йому дім.
48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:
49 “Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку?
50 Хіба не рука Моя все це створила?”…
Твердошиї юдеї
51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви завжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!
52 Котрого з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,
53 ви, що Закона одержали через зарядження Анголів, та не зберігали його!”…
Мученича смерть Степанова
54 Як зачули ж оце, вони запалилися гнівом у серцях своїх, і скреготали зубами на нього…
55 А Степан , повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,
56 і промовив: “Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!”…
57 Та вони гучним голосом стали кричати та вуха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!..
58 І за місто вони його вивели, і зачали побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака, який звався Савлом.
59 І побивали камінням Степана, що молився й казав: “Господи Ісусе, — прийми духа мого!”…
60 Упавши ж навколішки, скрикнув голосом гучним: “Не залічи їм, о Господи, цього гріха!” І, промовивши це, він спочив…