1 Слушай, Израиль: ты теперь идешь за Иордан, чтобы пойти овладеть народами, которые больше и сильнее тебя, городами большими, с укреплениями до небес, 2 народом [великим,] многочисленным и великорослым, сынами Енаковыми, о которых ты знаешь и слышал: «кто устоит против сынов Енаковых?» 3 Знай же ныне, что Господь, Бог твой, идет пред тобою, как огонь поядающий; Он будет истреблять их и низлагать их пред тобою, и ты изгонишь их, и погубишь их скоро, как говорил тебе Господь. 4 Когда будет изгонять их Господь, Бог твой, от лица твоего, не говори в сердце твоем, что за праведность мою привел меня Господь овладеть сею [доброю] землею, и что за нечестие народов сих Господь изгоняет их от лица твоего; 5 не за праведность твою и не за правоту сердца твоего идешь ты наследовать землю их, но за нечестие [и беззакония] народов сих Господь, Бог твой, изгоняет их от лица твоего, и дабы исполнить слово, которым клялся Господь отцам твоим Аврааму, Исааку и Иакову; 6 посему знай [ныне], что не за праведность твою Господь, Бог твой, дает тебе овладеть сею доброю землею, ибо ты народ жестоковыйный. 7 Помни, не забудь, сколько ты раздражал Господа, Бога твоего, в пустыне: с самого того дня, как вышел ты из земли Египетской, и до самого прихода вашего на место сие вы противились Господу. 8 И при Хориве вы раздражали Господа, и прогневался на вас Господь, так что хотел истребить вас, 9 когда я взошел на гору, чтобы принять скрижали каменные, скрижали завета, который поставил Господь с вами, и пробыл на горе сорок дней и сорок ночей, хлеба не ел и воды не пил, 10 и дал мне Господь две скрижали каменные, написанные перстом Божиим, а на них [написаны были] все слова, которые изрек вам Господь на горе из среды огня в день собрания. 11 По окончании же сорока дней и сорока ночей дал мне Господь две скрижали каменные, скрижали завета, 12 и сказал мне Господь: встань, пойди скорее отсюда, ибо развратился народ твой, который ты вывел из Египта; скоро уклонились они от пути, который Я заповедал им; они сделали себе литый истукан. 13 И сказал мне Господь: [Я говорил тебе один и другой раз:] вижу Я народ сей, вот он народ жестоковыйный; 14 не удерживай Меня, и Я истреблю их, и изглажу имя их из поднебесной, а от тебя произведу народ, который будет [больше,] сильнее и многочисленнее их. 15 Я обратился и пошел с горы, гора же горела огнем; две скрижали завета были в обеих руках моих; 16 и видел я, что вы согрешили против Господа, Бога вашего, сделали себе литого тельца, скоро уклонились от пути, которого [держаться] заповедал вам Господь; 17 и взял я обе скрижали, и бросил их из обеих рук своих, и разбил их пред глазами вашими. 18 И [вторично] повергшись пред Господом, молился я, как прежде, сорок дней и сорок ночей, хлеба не ел и воды не пил, за все грехи ваши, которыми вы согрешили, сделав зло в очах Господа [Бога вашего] и раздражив Его; 19 ибо я страшился гнева и ярости, которыми Господь прогневался на вас и хотел погубить вас. И послушал меня Господь и на сей раз. 20 И на Аарона весьма прогневался Господь и хотел погубить его; но я молился и за Аарона в то время. 21 Грех же ваш, который вы сделали, — тельца я взял, сожег его в огне, разбил его и всего истер до того, что он стал мелок, как прах, и я бросил прах сей в поток, текущий с горы. 22 И в Тавере, в Массе и в Киброт-Гаттааве вы раздражили Господа [Бога вашего]. 23 И когда посылал вас Господь из Кадес-Варни, говоря: пойдите, овладейте землею, которую Я даю вам, — то вы воспротивились повелению Господа, Бога вашего, и не поверили Ему, и не послушали гласа Его. 24 Вы были непокорны Господу с того самого дня, как я стал знать вас. 25 И повергшись пред Господом, умолял я сорок дней и сорок ночей, в которые я молился, ибо Господь хотел погубить вас; 26 и молился я Господу и сказал: Владыка Господи, [Царь богов,] не погубляй народа Твоего и удела Твоего, который Ты избавил величием [крепости] Твоей, который вывел Ты из Египта рукою сильною [и мышцею Твоею высокою]; 27 вспомни рабов Твоих, Авраама, Исаака и Иакова, [которым Ты клялся Собою]; не смотри на ожесточение народа сего и на нечестие его и на грехи его, 28 дабы [живущие] в той земле, откуда Ты вывел нас, не сказали: «Господь не мог ввести их в землю, которую обещал им, и, ненавидя их, вывел Он их, чтоб умертвить их в пустыне». 29 А они Твой народ и Твой удел, который Ты вывел [из земли Египетской] силою Твоею великою и мышцею Твоею высокою.
Ізраϊлеві гріхи проти Господа
1 Слухай, Ізраїлю: ти сьогодні переходиш Йордан, щоб увійти й заволодіти народами, більшими й міцнішими від тебе, містами великими й укріпленими аж до неба,
2 народом великим та високим, велетнями, яких ти знаєш, і про яких ти чув: “Хто стане перед велетнями?”
3 І познаєш сьогодні, що Господь, Бог твій, Він Той, що переходить перед тобою, як огонь поїдаючий, — Він вигубить їх і Він понижуватиме їх перед тобою. І ти виженеш їх і вигубиш їх незабаром, як Господь говорив був тобі.
4 Не скажи в серці своїм, коли Господь, Бог твій, буде їх виганяти з‑перед тебе, говорячи: “Через праведність мою ввів мене Господь посісти цей Край, і через неправедність цих людей Господь виганяє їх з‑перед мене”.
5 Не через праведність твою, і не через простоту твого серця ти входиш володіти їхнім Краєм, але через неправедність цих людей Господь, Бог твій, виганяє їх з‑перед тебе, і щоб виконати те слово, що присягнув був Господь батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову.
6 І пізнаєш, що не через праведність твою Господь, Бог твій, дає тобі посісти цей хороший Край, бо ти народ твердошиїй .
7 Пам’ятай, не забудь, що ти гнівив Господа, Бога свого, — у пустині від дня, коли вийшов ти з єгипетського краю аж до приходу вашого до цього місця, неслухняні були ви проти Господа.
8 І на Хориві розгнівили були ви Господа, — і Господь був розгнівався на вас, щоб вигубити вас.
9 Коли я сходив на гору взяти кам’яні таблиці заповіту, що Господь склав був із вами, то сидів я на горі сорок день і сорок ночей, хліба не їв, і води не пив.
10 І Господь дав мені обидві кам’яні таблиці, писані Божим перстом , а на них усі ті слова, що Господь говорив був із вами на горі з середини огню в дні зборів.
11 І сталося, на кінці сорока день і сорока ночей дав мені Господь дві кам’яні таблиці, таблиці заповіту.
12 І сказав мені Господь: “Устань, швидко зійди звідси, бо зіпсувся народ твій, що ти вивів з Єгипту. Вони скоро збочили з дороги, яку Я наказав їм, — зробили собі литого боввана”.
13 І сказав Господь до мене, говорячи: “Бачив Я той народ, — і ось він народ твердошиїй.
14 Позостав Мене, і Я вигублю їх, і зітру їхнє ймення з‑під неба, тебе зроблю народом міцнішим та численнішим від нього”.
15 І я обернувся, і зійшов із гори, а гора палає в огні, і обидві таблиці заповіту в обох руках моїх.
16 І побачив я, а ось ви згрішили проти Господа, Бога вашого, — зробили собі теля, литого боввана, зійшли скоро з дороги, яку Господь наказав був вам!
17 І схопив я за обидві таблиці, та й кинув їх з обох своїх рук, — і розторощив їх на ваших очах!..
18 І впав я перед Господнім лицем, як перше, сорок день і сорок ночей хліба не їв і води не пив, за ввесь ваш гріх, що згрішили ви, як чинили зло в очах Господа, щоб Його розгнівити,
19 бо боявся я гніву та люті, якими розгнівався був на вас Господь, щоб вигубити вас, — та вислухав Господь мене й цього разу.
20 А на Аарона Господь дуже розгнівався був, щоб погубити його. І молився я того часу також за Аарона.
21 А гріх ваш, що вчинили ви, теля те я взяв та й спалив його в огні, і розторощив його, добре змолов, аж стало воно дрібним, немов порох. І кинув я порох його до потоку, що сходить з гори.
22 І в Тав’ері, і в Массі, і в Ківрот‑Гаттааві гнівили ви Господа.
23 А коли Господь посилав вас з Кадеш‑Барнеа, говорячи: “Увійдіть, та й посядьте той Край, що Я дав вам”, то були ви неслухняні наказу Господа, Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухалися Його голосу.
24 Неслухняні були ви Господеві від дня, як я вас пізнав.
25 І впав я перед Господнім лицем на ті сорок день і сорок ночей, що я був упав, бо Господь сказав, що вигубить вас.
26 І молився я до Господа й говорив: “Владико Господи, не губи народу Свого та насліддя Свого, що Ти викупив Своєю величністю, що Ти вивів його з Єгипту сильною рукою!
27 Згадай Своїх рабів — Авраама, Ісака та Якова, не вважай на запеклість цього народу й на несправедливість та гріх його,
28 щоб не сказав той край, звідки вивів ти нас: Не міг Господь увести їх до того Краю, що Ти говорив їм, та з Своєї ненависти до них Ти вивів їх, щоб побити їх у пустині.
29 А вони народ Твій та насліддя Твоє, що Ти вивів Своєю великою силою та Своїм витягненим раменом”.