1 И сказал Господь Моисею: пойди к фараону и скажи ему: так говорит Господь: отпусти народ Мой, чтобы он совершил Мне служение; 2 если же ты не согласишься отпустить, то вот, Я поражаю всю область твою жабами; 3 и воскишит река жабами, и они выйдут и войдут в дом твой, и в спальню твою, и на постель твою, и в домы рабов твоих и народа твоего, и в печи твои, и в квашни твои, 4 и на тебя, и на народ твой, и на всех рабов твоих взойдут жабы. 5 И сказал Господь Моисею: скажи Аарону [брату твоему]: простри руку твою с жезлом твоим на реки, на потоки и на озера и выведи жаб на землю Египетскую. 6 Аарон простер руку свою на воды Египетские [и вывел жаб]; и вышли жабы и покрыли землю Египетскую. 7 То же сделали и волхвы [Египетские] чарами своими и вывели жаб на землю Египетскую. 8 И призвал фараон Моисея и Аарона и сказал: помолитесь [обо мне] Господу, чтоб Он удалил жаб от меня и от народа моего, и я отпущу народ Израильский принести жертву Господу. 9 Моисей сказал фараону: назначь мне сам, когда помолиться за тебя, за рабов твоих и за народ твой, чтобы жабы исчезли у тебя, [у народа твоего,] в домах твоих, и остались только в реке. 10 Он сказал: завтра. Моисей отвечал: будет по слову твоему, дабы ты узнал, что нет никого, как Господь Бог наш; 11 и удалятся жабы от тебя, от домов твоих [и с полей], и от рабов твоих и от твоего народа; только в реке они останутся. 12 Моисей и Аарон вышли от фараона, и Моисей воззвал к Господу о жабах, которых Он навел на фараона. 13 И сделал Господь по слову Моисея: жабы вымерли в домах, на дворах и на полях [их]; 14 и собрали их в груды, и воссмердела земля. 15 И увидел фараон, что сделалось облегчение, и ожесточил сердце свое, и не послушал их, как и говорил Господь.
16 И сказал Господь Моисею: скажи Аарону: простри [рукою] жезл твой и ударь в персть земную, и [будут мошки на людях и на скоте и на фараоне, и в доме его и на рабах его, вся персть земная] сделается мошками по всей земле Египетской. 17 Так они и сделали: Аарон простер руку свою с жезлом своим и ударил в персть земную, и явились мошки на людях и на скоте. Вся персть земная сделалась мошками по всей земле Египетской. 18 Старались также и волхвы чарами своими произвести мошек, но не могли. И были мошки на людях и на скоте. 19 И сказали волхвы фараону: это перст Божий. Но сердце фараоново ожесточилось, и он не послушал их, как и говорил Господь.
20 И сказал Господь Моисею: завтра встань рано и явись пред лице фараона. Вот, он пойдет к воде, и ты скажи ему: так говорит Господь: отпусти народ Мой, чтобы он совершил Мне служение [в пустыне]; 21 а если не отпустишь народа Моего, то вот, Я пошлю на тебя и на рабов твоих, и на народ твой, и в домы твои песьих мух, и наполнятся домы Египтян песьими мухами и самая земля, на которой они живут ; 22 и отделю в тот день землю Гесем, на которой пребывает народ Мой, и там не будет песьих мух, дабы ты знал, что Я Господь [Бог] среди [всей] земли; 23 Я сделаю разделение между народом Моим и между народом твоим. Завтра будет сие знамение [на земле]. 24 Так и сделал Господь: налетело множество песьих мух в дом фараонов, и в домы рабов его, и на всю землю Египетскую: погибала земля от песьих мух. 25 И призвал фараон Моисея и Аарона и сказал: пойдите, принесите жертву [Господу] Богу вашему в сей земле. 26 Но Моисей сказал: нельзя сего сделать, ибо отвратительно для Египтян жертвоприношение наше Господу, Богу нашему: если мы отвратительную для Египтян жертву станем приносить в глазах их, то не побьют ли они нас камнями? 27 мы пойдем в пустыню, на три дня пути, и принесем жертву Господу, Богу нашему, как скажет нам [Господь]. 28 И сказал фараон: я отпущу вас принести жертву Господу Богу вашему в пустыне, только не уходите далеко; помолитесь обо мне [Господу]. 29 Моисей сказал: вот, я выхожу от тебя и помолюсь Господу [Богу], и удалятся песьи мухи от фараона, и от рабов его, и от народа его завтра, только фараон пусть перестанет обманывать, не отпуская народа принести жертву Господу. 30 И вышел Моисей от фараона и помолился Господу. 31 И сделал Господь по слову Моисея и удалил песьих мух от фараона, от рабов его и от народа его: не осталось ни одной. 32 Но фараон ожесточил сердце свое и на этот раз и не отпустил народа.
1 І сказав Господь до Мойсея: “Скажи Ааронові: Простягни свою руку з палицею своєю на річки, на потоки, і на ставки, і повиводь жаб на єгипетський край”.
2 І простяг Аарон руку свою на єгипетські води, — і вийшла жабня, та й покрила єгипетську землю.
3 Та так само зробили й єгипетські чарівники своїми чарами, — і вивели жаб на єгипетську землю.
4 І покликав фараон Мойсея й Аарона, та й сказав: “Благайте Господа, і нехай виведе ці жаби від мене й від народу мого, а я відпущу народ той, — і нехай приносять жертви для Господа!”
5 І сказав Мойсей фараонові: “Накажи мені, коли маю молитися за тебе, і за слуг твоїх, і за народ твій, щоб понищити жаби від тебе й від домів твоїх, — тільки в Річці вони позостануться”.
6 А той відказав: “На завтра”. І сказав Мойсей : “За словом твоїм! Щоб ти знав, що нема Такого , як Господь, Бог наш!
7 І відійдуть жаби від тебе, і від домів твоїх, і від рабів твоїх, і від народу твого, — тільки в Річці вони позостануться”.
8 І вийшов Мойсей та Аарон від фараона. І кликав Мойсей до Господа про ті жаби, що навів був на фараона.
9 І зробив Господь за словом Мойсея, — і погинули жаби з домів, і з подвір’їв, і з піль.
10 І збирали їх цілими купами, — і засмерділась земля!
11 І побачив фараон, що сталась полегша, і знову стало запеклим серце його, — і не послухався їх, як говорив був Господь.
Третя кара: воші
12 І сказав Господь до Мойсея: “Скажи Ааронові: Простягни свою палицю, та й удар земний порох, — і нехай він стане вошами в усьому єгипетському краї!”
13 І зробили вони так. І простяг Аарон руку свою з палицею своєю, та й ударив земний порох, — і він стався вошами на людині й на скотині. Увесь земний порох стався вошами в усьому єгипетському краї!
14 І так само робили чарівники своїми чарами, щоб навести воші, — та не змогли. І була вошва на людині й на скотині.
15 І сказали чарівники фараонові: “Це перст Божий!” Та серце фараонове було запеклим, — і він не послухався їх, як говорив був Господь.
Четверта кара: рої мух
16 І сказав Господь до Мойсея: “Устань рано‑вранці, та й стань перед лицем фараоновим. Ось він піде до води, а ти скажи йому: Так сказав Господь: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені!
17 Бо коли ти не відпустиш народу Мого, то ось Я пошлю на тебе, і на слуг твоїх, і на народ твій, і на доми твої рої мух . І єгипетські доми будуть повні мушні, а також земля, на якій вони живуть .
18 І відділю того дня землю Ґошен, що Мій народ живе на ній, щоб не було там роїв мух, щоб ти знав, що Я — Господь посеред землі!
19 І зроблю Я різницю між народом Моїм та народом твоїм. Узавтра буде це знамено!”
20 І зробив Господь так. І найшла численна мушня на дім фараона, і на дім рабів його, і на всю єгипетську землю. І нищилась земля через ті рої мух!
21 І кликнув фараон до Мойсея та до Аарона, говорячи: “Підіть, принесіть жертви вашому Богові в цьому краї!”
22 А Мойсей відказав: “Не годиться чинити так, бо то огиду для Єгипту ми приносили б у жертву Господу, Богові нашому. Тож будемо приносити в жертву огиду для єгиптян на їхніх очах, і вони не вкаменують нас?
23 Триденною дорогою ми підемо на пустиню, і принесемо жертву Господеві, Богові нашому, як скаже Він нам”.
24 І сказав фараон: “Я відпущу вас, і ви принесете жертву Господеві, Богові вашому на пустині. Тільки далеко не віддаляйтесь, ідучи. Моліться за мене!”
25 І сказав Мойсей: “Ось я виходжу від тебе, і буду благати Господа, — і відступить той рій мух від фараона, і від рабів його, і від народу його взавтра. Тільки нехай більше не обманює фараон, щоб не відпустити народу принести жертву Господеві”.
26 І вийшов Мойсей від фараона, і став просити Господа.
27 І зробив Господь за словом Мойсея, — і відвернув рої мух від фараона, від рабів його, і від народу його. І не зосталося ані однієї.
28 А фараон зробив запеклим своє серце також і цим разом, — і не відпустив він народу того!