1 И было ко мне слово Господне: 2 и ты, сын человеческий, хочешь ли судить, судить город кровей? выскажи ему все мерзости его. 3 И скажи: так говорит Господь Бог: о, город, проливающий кровь среди себя, чтобы наступило время твое, и делающий у себя идолов, чтобы осквернять себя! 4 Кровью, которую ты пролил, ты сделал себя виновным, и идолами, каких ты наделал, ты осквернил себя, и приблизил дни твои и достиг годины твоей. За это отдам тебя на посмеяние народам, на поругание всем землям. 5 Близкие и далекие от тебя будут ругаться над тобою, осквернившим имя твое, прославившимся буйством. 6 Вот, начальствующие у Израиля, каждый по мере сил своих, были у тебя, чтобы проливать кровь. 7 У тебя отца и мать злословят, пришельцу делают обиду среди тебя, сироту и вдову притесняют у тебя. 8 Святынь Моих ты не уважаешь и субботы Мои нарушаешь. 9 Клеветники находятся в тебе, чтобы проливать кровь, и на горах едят у тебя идоложертвенное , среди тебя производят гнусность. 10 Наготу отца открывают у тебя, жену во время очищения нечистот ее насилуют у тебя. 11 Иной делает мерзость с женою ближнего своего, иной оскверняет сноху свою, иной насилует сестру свою, дочь отца своего. 12 Взятки берут у тебя, чтобы проливать кровь; ты берешь рост и лихву и насилием вымогаешь корысть у ближнего твоего, а Меня забыл, говорит Господь Бог. 13 И вот, Я всплеснул руками Моими о корыстолюбии твоем, какое обнаруживается у тебя, и о кровопролитии, которое совершается среди тебя. 14 Устоит ли сердце твое, будут ли тверды руки твои в те дни, в которые буду действовать против тебя? Я, Господь, сказал и сделаю. 15 И рассею тебя по народам, и развею тебя по землям, и положу конец мерзостям твоим среди тебя. 16 И сделаешь сам себя презренным перед глазами народов, и узнаешь, что Я Господь. 17 И было ко мне слово Господне: 18 сын человеческий! дом Израилев сделался у Меня изгарью; все они — олово, медь и железо и свинец в горниле, сделались, как изгарь серебра. 19 Посему так говорит Господь Бог: так как все вы сделались изгарью, за то вот, Я соберу вас в Иерусалим. 20 Как в горнило кладут вместе серебро, и медь, и железо, и свинец, и олово, чтобы раздуть на них огонь и расплавить; так Я во гневе Моем и в ярости Моей соберу, и положу, и расплавлю вас. 21 Соберу вас и дохну на вас огнем негодования Моего, и расплавитесь среди него. 22 Как серебро расплавляется в горниле, так расплавитесь и вы среди него и узнаете, что Я, Господь, излил ярость Мою на вас. 23 И было ко мне слово Господне: 24 сын человеческий! скажи ему: ты — земля неочищенная, не орошаемая дождем в день гнева! 25 Заговор пророков ее среди нее — как лев рыкающий, терзающий добычу; съедают души, обирают имущество и драгоценности, и умножают число вдов. 26 Священники ее нарушают закон Мой и оскверняют святыни Мои, не отделяют святаго от несвятаго и не указывают различия между чистым и нечистым, и от суббот Моих они закрыли глаза свои, и Я уничижен у них. 27 Князья у нее как волки, похищающие добычу; проливают кровь, губят души, чтобы приобрести корысть. 28 А пророки ее всё замазывают грязью, видят пустое и предсказывают им ложное, говоря: «так говорит Господь Бог», тогда как не говорил Господь. 29 А в народе угнетают друг друга, грабят и притесняют бедного и нищего, и пришельца угнетают несправедливо. 30 Искал Я у них человека, который поставил бы стену и стал бы предо Мною в проломе за сию землю, чтобы Я не погубил ее, но не нашел. 31 Итак изолью на них негодование Мое, огнем ярости Моей истреблю их, поведение их обращу им на голову, говорит Господь Бог.
Єрусалим повний гріхів
1 І було мені слово Господнє таке:
2 “А ти, сину людський, чи будеш судити, чи судитимеш ти місто крови? І завідом його про всі гидоти його,
3 та й скажеш: Так говорить Господь Бог: Місто проливає кров у своїй середині, щоб прийшов його час, і робить божків собі, щоб занечищуватися!
4 Кров’ю, що ти проливала, о дочко Єрусалиму , грішила ти, а божками, яких ти робила, занечистилася, і наблизила свої дні, і прийшла аж до своїх років. Тому дам тебе народам на ганьбу, і на посміховисько для всіх країв!
5 Близькі та далекі від тебе насміхаються з тебе, нечистойменна, багатозаколотна!
6 Ось Ізраїлеві князі, кожен за раменом своїм, були в тебе, щоб кров проливати.
7 Батька та матір у тебе легковажать, чужинцеві роблять утиск серед тебе, сироту та вдову пригнічують у тебе.
8 Моїми святощами ти погорджуєш, а суботи Мої зневажаєш.
9 У тебе є наклепники, щоб кров проливати, і на пагірках їдять у тебе, розпусту чинять серед тебе.
10 Наготу батька в тебе відкривають, жінку , у часі її місячної нечистоти, безчестять у тебе.
11 І один робить гидоту з жінкою свого ближнього, а той занечищує розпустою невістку свою, а той безчестить у тебе сестру свою, дочку батька свого…
12 Підкуп беруть у тебе, щоб кров проливати, лихву та відсотка береш ти й ошукуєш утиском ближніх своїх. А Мене ти забуваєш, говорить Господь Бог…
13 І ось сплеснув Я руками Своїми за твою кривду, яку ти робила, та за кровопролиття твої, що були в тебе.
14 Чи встоїть твоє серце, чи будуть міцні твої руки на ті дні, що Я буду з тобою чинити? Я, Господь, говорив це й зробив!
15 І розпорошу тебе серед народів, і розсиплю тебе по краях, і викину твою нечистість із тебе.
16 І станеш ти збезчещеною через себе на очах народів, і пізнаєш, що Я — Господь!”…
Притча про горна
17 І було мені слово Господнє таке:
18 “Сину людський, дім Ізраїлів став мені за жужелицю; усі вони мідь, і цина, і залізо, і оливо в середині горна, жужелицею срібла сталися.
19 Тому так говорить Господь Бог: За те, що всі ви стали жужелицею, тому ось Я позбираю вас до середини Єрусалиму.
20 Як збирають срібло, і мідь, і залізо, і оливо, і цину до середини горна, щоб дмухати на нього огнем, щоб розтопити, — так зберу у Своїм гніві та в люті Своїй, і покладу, і розтоплю вас!
21 І позбираю вас, і дмухну на вас огнем Свого гніву, і ви будете розтоплені в середині його…
22 Як розтоплюється срібло в середині горна, так будете розтоплені ви в середині його, і пізнаєте, що Я, Господь, вилив гнів Свій на вас!”…
Ізраїль — земля, дощем не политая
23 І було мені слово Господнє таке:
24 “Сину людський, скажи до неї: Ти земля неочищена, у дні гніву дощем не политая!
25 Змова її пророків серед нього, як ревучий лев, що здобич шматує: жеруть душу, маєток та багатство забирають, прибільшують удів її в середині її.
26 Священики її ламають Закона Мого, і зневажають Мої святощі, не розрізняють між святим та несвятим, і не оголошують різниці між нечистим та чистим, і від субот Моїх закривають свої очі. І був Я зневажений серед них.
27 Князі її в середині її, немов ті вовки, що здобич шматують, щоб розливати кров, щоб губити душі ради користи.
28 А пророки її все замазують болотом, бачать марноту, і чарують собі неправдою, вони кажуть: “Так говорить Господь Бог”, а Господь не говорив…
29 Народи Краю тиснуть утиском та грабують грабунком, а вбогого та бідака гноблять, а чужинця тиснуть у безправ’ї…
30 І шукав Я між ними чоловіка, що поставив би загороду, і став би в виломі перед Моїм обличчям за цей Край, щоб Я не знищив його, — та Я не знайшов!
31 І Я вилив на них Свій гнів, огнем пересердя Свого повигублював їх, їхню дорогу Я дав на їхню голову, каже Господь Бог”…