1 И было ко мне слово Господне: 2 сын человеческий! изреки пророчество на пастырей Израилевых, изреки пророчество и скажи им, пастырям: так говорит Господь Бог: горе пастырям Израилевым, которые пасли себя самих! не стадо ли должны пасти пастыри? 3 Вы ели тук и во́лною одевались, откормленных овец заколали, а стада не пасли. 4 Слабых не укрепляли, и больной овцы не врачевали, и пораненной не перевязывали, и угнанной не возвращали, и потерянной не искали, а правили ими с насилием и жестокостью. 5 И рассеялись они без пастыря и, рассеявшись, сделались пищею всякому зверю полевому. 6 Блуждают овцы Мои по всем горам и по всякому высокому холму, и по всему лицу земли рассеялись овцы Мои, и никто не разведывает о них, и никто не ищет их. 7 Посему, пастыри, выслушайте слово Господне. 8 Живу Я! говорит Господь Бог; за то, что овцы Мои оставлены были на расхищение и без пастыря сделались овцы Мои пищею всякого зверя полевого, и пастыри Мои не искали овец Моих, и пасли пастыри самих себя, а овец Моих не пасли, — 9 за то, пастыри, выслушайте слово Господне. 10 Так говорит Господь Бог: вот, Я — на пастырей, и взыщу овец Моих от руки их, и не дам им более пасти овец, и не будут более пастыри пасти самих себя, и исторгну овец Моих из челюстей их, и не будут они пищею их. 11 Ибо так говорит Господь Бог: вот, Я Сам отыщу овец Моих и осмотрю их. 12 Как пастух поверяет стадо свое в тот день, когда находится среди стада своего рассеянного, так Я пересмотрю овец Моих и высвобожу их из всех мест, в которые они были рассеяны в день облачный и мрачный. 13 И выведу их из народов, и соберу их из стран, и приведу их в землю их, и буду пасти их на горах Израилевых, при потоках и на всех обитаемых местах земли сей. 14 Буду пасти их на хорошей пажити, и загон их будет на высоких горах Израилевых; там они будут отдыхать в хорошем загоне и будут пастись на тучной пажити, на горах Израилевых. 15 Я буду пасти овец Моих и Я буду покоить их, говорит Господь Бог. 16 Потерявшуюся отыщу и угнанную возвращу, и пораненную перевяжу, и больную укреплю, а разжиревшую и буйную истреблю; буду пасти их по правде. 17 Вас же, овцы Мои, — так говорит Господь Бог, — вот, Я буду судить между овцою и овцою, между бараном и козлом. 18 Разве мало вам того, что пасетесь на хорошей пажити, а между тем остальное на пажити вашей топчете ногами вашими, пьете чистую воду, а оставшуюся мутите ногами вашими, 19 так что овцы Мои должны питаться тем, что потоптано ногами вашими, и пить то, что возмущено ногами вашими? 20 Посему так говорит им Господь Бог: вот, Я Сам буду судить между овцою тучною и овцою тощею. 21 Так как вы толкаете боком и плечом, и рогами своими бодаете всех слабых, доколе не вытолкаете их вон, — 22 то Я спасу овец Моих, и они не будут уже расхищаемы, и рассужу между овцою и овцою. 23 И поставлю над ними одного пастыря, который будет пасти их, раба Моего Давида; он будет пасти их, и он будет у них пастырем. 24 И Я, Господь, буду их Богом, и раб Мой Давид будет князем среди них. Я, Господь, сказал это. 25 И заключу с ними завет мира и удалю с земли лютых зверей, так что безопасно будут жить в степи и спать в лесах. 26 Дарую им и окрестностям холма Моего благословение, и дождь буду ниспосылать в свое время; это будут дожди благословения. 27 И полевое дерево будет давать плод свой, и земля будет давать произведения свои; и будут они безопасны на земле своей, и узнают, что Я Господь, когда сокрушу связи ярма их и освобожу их из руки поработителей их. 28 Они не будут уже добычею для народов, и полевые звери не будут пожирать их; они будут жить безопасно, и никто не будет устрашать их . 29 И произведу у них насаждение славное, и не будут уже погибать от голода на земле и терпеть посрамления от народов. 30 И узнают, что Я, Господь Бог их, с ними, и они, дом Израилев, Мой народ, говорит Господь Бог, 31 и что вы — овцы Мои, овцы паствы Моей; вы — человеки, а Я Бог ваш, говорит Господь Бог.
Горе пастирям, які пасуть самих себе!
1 І було мені слово Господнє таке:
2 “Сину людський, пророкуй на Ізраїлевих пастирів , пророкуй та й скажеш до них, до тих пастирів: Так говорить Господь Бог: Горе Ізраїлевим пастирям, які пасуть самих себе! Хіба ж не отару повинні пасти пастирі?
3 Жир ви їсте, та вовну вдягаєте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасете!
4 Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пораненої не перев’язуєте, сполошеної не вертаєте, і загинулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорстокістю!
5 І порозпорошувалися вони з браку пастиря, і стали за їжу для всякої польової звірини, і порозбігалися…
6 Блукає отара Моя по всіх горах та по всіх високих згір’ях, і по всій широкій землі розпорошена отара Моя, і немає нікого, хто турбувався б про них , і немає нікого, хто б їх шукав!..
7 Тому, пастирі, послухайте слова Господнього:
8 Як живий Я, говорить Господь Бог, — за те, що отара Моя полишена на здобич, і стала отара Моя за їжу для всякої польової звірини через брак пастиря, і пастирі Мої не шукають Моєї отари, а себе самих пасуть пастирі Мої, а отари Моєї не пасуть,
9 тому, пастирі, послухайте слова Господнього:
10 Так говорить Господь Бог: Ось Я на тих пастирів, і зажадаю з їхньої руки отари Моєї, і відірву їх від пасіння отари, і ті пастирі не будуть уже пасти самих себе, і Я врятую Свою отару з їхніх уст, і вони не будуть їм за їжу.
Бог Сам буде пасти отару Свою
11 Бо так Господь Бог промовляє: Ось Я Сам, і зажадаю отару Мою, і перегляну їх.
12 Як пастух переглядає своє стадо того дня, коли він серед своєї розпорошеної отари, так Я перегляну отару Свою, і вирятую їх зо всіх тих місць, куди вони були розпорошені за хмарного та імлистого дня.
13 І випроваджу їх від народів, і позбираю їх із країв, і приведу їх до їхньої землі, і буду їх пасти на Ізраїлевих горах, при річищах та по всіх оселях Краю.
14 На пасовищі доброму пастиму їх, і на високих Ізраїлевих горах буде їхній випас, — там вони будуть лежати на випасі доброму, і випасатимуть сите пасовище на Ізраїлевих горах!
15 Я буду пасти отару Свою, і Я їх покладу на спочинок , говорить Господь Бог.
16 Загинулу вівцю відшукаю, а сполошену поверну, а поранену перев’яжу, а хвору зміцню, а ситу та сильну погублю, — буду пасти її правосуддям!
І Бог судитиме отару Свою
17 А ви, отаро Моя, так говорить Господь Бог: Ось Я буду судити між вівцею й вівцею, між бараном і козлами.
18 Чи мало вам того, що ви спасуєте хороше пасовище, а решту ваших пасовищ ви топчете своїми ногами? І воду чисту ви п’єте, а позосталу ногами своїми каламутите?
19 І отара Моя мусить випасати потоптане вашими ногами, і пити скаламучене вашими ногами!
20 Тому так Господь Бог промовляє до них: Ось Я Сам і розсуджу між вівцею ситою й між вівцею худою.
21 За те, що ви боком і раменом попихаєте, і рогами вашими колете всіх слабих, аж поки не порозпорошуєте їх геть,
22 то Я спасу отару Свою, і вона не буде вже за здобич, і Я розсуджу між вівцею та вівцею!
23 І поставлю над ними одного пастиря, і він буде їх пасти, — раба Мого Давида, він їх буде пасти, і він їм буде за пастиря!
24 А Я, Господь, буду їм Богом, а раб Мій Давид — князем серед них. Я, Господь, це сказав!
І стане Ізраїль за отару Мого випасання
25 І складу Я з ними заповіта миру, і прикінчу на землі злу звірину, і вони пробуватимуть в пустині безпечно, і будуть спати по лісах.
26 І вчиню їх та довкілля Мого взгір’я благословенням, і спущу дощ в його часі, — будуть це дощі благословенні.
27 І польове дерево видасть свій плід, а земля видасть свій урожай, і будуть вони безпечні на своїй землі, і пізнають, що Я — Господь, коли зламаю занози їхнього ярма, і врятую їх від руки тих, хто їх поневолив.
28 І не будуть уже вони за здобич для народів, і звірина земна не жертиме їх, і будуть вони сидіти безпечно, і не буде нікого, хто б їх настрашив.
29 І викохаю їм саджанця на славу, і не будуть вони вже забрані голодом із землі, і не понесуть уже ганьби народів.
30 І пізнають вони, що Я — Господь, Бог їхній, з ними, а вони — народ Мій, дім Ізраїлів, говорить Господь Бог.
31 А ви — отара Моя, отара Мого випасу, ви — люди, а Я — Бог ваш, говорить Господь Бог”.