1 И увидела Рахиль, что она не рождает детей Иакову, и позавидовала Рахиль сестре своей, и сказала Иакову: дай мне детей, а если не так, я умираю. 2 Иаков разгневался на Рахиль и сказал [ей]: разве я Бог, Который не дал тебе плода чрева? 3 Она сказала: вот служанка моя Валла; войди к ней; пусть она родит на колени мои, чтобы и я имела детей от нее. 4 И дала она Валлу, служанку свою, в жену ему; и вошел к ней Иаков. 5 Валла [служанка Рахилина] зачала и родила Иакову сына. 6 И сказала Рахиль: судил мне Бог, и услышал голос мой, и дал мне сына. Посему нарекла ему имя: Дан. 7 И еще зачала и родила Валла, служанка Рахилина, другого сына Иакову. 8 И сказала Рахиль: борьбою сильною боролась я с сестрою моею и превозмогла. И нарекла ему имя: Неффалим. 9 Лия увидела, что перестала рождать, и взяла служанку свою Зелфу, и дала ее Иакову в жену, [и он вошел к ней]. 10 И Зелфа, служанка Лиина, [зачала и] родила Иакову сына. 11 И сказала Лия: прибавилось. И нарекла ему имя: Гад. 12 И [еще зачала] Зелфа, служанка Лии, [и] родила другого сына Иакову. 13 И сказала Лия: к благу моему, ибо блаженною будут называть меня женщины. И нарекла ему имя: Асир. 14 Рувим пошел во время жатвы пшеницы, и нашел мандрагоровые яблоки в поле, и принес их Лии, матери своей. И Рахиль сказала Лии [сестре своей]: дай мне мандрагоров сына твоего. 15 Но [Лия] сказала ей: неужели мало тебе завладеть мужем моим, что ты домогаешься и мандрагоров сына моего? Рахиль сказала: так пусть он ляжет с тобою эту ночь, за мандрагоры сына твоего. 16 Иаков пришел с поля вечером, и Лия вышла ему навстречу и сказала: войди ко мне [сегодня], ибо я купила тебя за мандрагоры сына моего. И лег он с нею в ту ночь. 17 И услышал Бог Лию, и она зачала и родила Иакову пятого сына. 18 И сказала Лия: Бог дал возмездие мне за то, что я отдала служанку мою мужу моему. И нарекла ему имя: Иссахар [что значит возмездие]. 19 И еще зачала Лия, и родила Иакову шестого сына. 20 И сказала Лия: Бог дал мне прекрасный дар; теперь будет жить у меня муж мой, ибо я родила ему шесть сынов. И нарекла ему имя: Завулон. 21 Потом родила дочь и нарекла ей имя: Дина. 22 И вспомнил Бог о Рахили, и услышал ее Бог, и отверз утробу ее. 23 Она зачала и родила [Иакову] сына, и сказала [Рахиль]: снял Бог позор мой. 24 И нарекла ему имя: Иосиф, сказав: Господь даст мне и другого сына.
25 После того, как Рахиль родила Иосифа, Иаков сказал Лавану: отпусти меня, и пойду я в свое место и в свою землю; 26 отдай [мне] жен моих и детей моих, за которых я служил тебе, и я пойду, ибо ты знаешь службу мою, какую я служил тебе. 27 И сказал ему Лаван: о, если бы я нашел благоволение пред очами твоими! я примечаю, что за тебя Господь благословил меня. 28 И сказал: назначь себе награду от меня, и я дам [тебе]. 29 И сказал ему [Иаков]: ты знаешь, как я служил тебе, и каков стал скот твой при мне; 30 ибо мало было у тебя до меня, а стало много; Господь благословил тебя с приходом моим; когда же я буду работать для своего дома? 31 И сказал [ему Лаван]: что́ дать тебе? Иаков сказал [ему]: не давай мне ничего. Если только сделаешь мне, что я скажу, то я опять буду пасти и стеречь овец твоих. 32 Я пройду сегодня по всему стаду овец твоих; отдели из него всякий скот с крапинами и с пятнами, всякую скотину черную из овец, также с пятнами и с крапинами из коз. Такой скот будет наградою мне [и будет мой]. 33 И будет говорить за меня пред тобою справедливость моя в следующее время, когда придешь посмотреть награду мою. Всякая из коз не с крапинами и не с пятнами, и из овец не черная, краденое это у меня. 34 Лаван сказал [ему]: хорошо, пусть будет по твоему слову. 35 И отделил в тот день козлов пестрых и с пятнами, и всех коз с крапинами и с пятнами, всех, на которых было несколько белого, и всех черных овец, и отдал на руки сыновьям своим; 36 и назначил расстояние между собою и между Иаковом на три дня пути. Иаков же пас остальной мелкий скот Лаванов. 37 И взял Иаков свежих прутьев тополевых, миндальных и яворовых, и вырезал на них [Иаков] белые полосы, сняв кору до белизны, которая на прутьях, 38 и положил прутья с нарезкою пред скотом в водопойных корытах, куда скот приходил пить, и где, приходя пить, зачинал пред прутьями. 39 И зачинал скот пред прутьями, и рождался скот пестрый, и с крапинами, и с пятнами. 40 И отделял Иаков ягнят, и ставил скот лицем к пестрому и всему черному скоту Лаванову; и держал свои стада особо и не ставил их вместе со скотом Лавана. 41 Каждый раз, когда зачинал скот крепкий, Иаков клал прутья в корытах пред глазами скота, чтобы он зачинал пред прутьями. 42 А когда зачинал скот слабый, тогда он не клал. И доставался слабый скот Лавану, а крепкий Иакову. 43 И сделался этот человек весьма, весьма богатым, и было у него множество мелкого скота [и крупного скота], и рабынь, и рабов, и верблюдов, и ослов.
1 І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: “Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!”
2 І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: “Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?”
3 І сказала вона: “Ось невільниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей”.
4 І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків.
5 І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.
6 І сказала Рахіль: “Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина”. Тому назвала ймення йому: Дан .
7 І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.
8 І сказала Рахіль: “Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, — і перемогла”. І назвала ймення йому: Нефталим .
9 І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала її Якову за жінку.
10 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, Якову сина.
11 І сказала Лія: “Прийшло щастя”, і назвала ймення йому: Ґад .
12 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.
13 І промовила Лія: “То на блаженство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну”. І назвала ймення йому: Асир .
14 І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: “Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!”
15 А та відказала їй: “Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого?” І сказала Рахіль: “Тому‑то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!”
16 І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: “Увійдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого”. І лежав він із нею ночі тієї.
17 І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п’ятого сина.
18 І промовила Лія: “Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові”. І назвала ймення йому: Іссахар .
19 І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.
20 І промовила Лія: “Обдарував мене Бог добрим подарунком, — цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів”. І назвала ймення йому: Завулон .
21 А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.
22 І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.
23 І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: “Бог забрав мою ганьбу!”
24 І назвала ймення йому: Йосип , кажучи: “Додасть Господь мені іншого сина!”
Заплата Якову за службу в Лавана
25 І сталося, коли Рахіль породила Йосипа, то сказав Яків до Лавана: “Відпусти мене, і нехай я піду до свого місця й до Краю свого.
26 Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі”.
27 І промовив до нього Лаван: “Коли я знайшов милість в очах твоїх , побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе”.
28 І далі казав: “Признач собі заплату від мене, — і я дам”.
29 А той відказав: “Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.
30 Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відколи нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?”
31 І сказав Лаван : “Що ж я тобі дам?” А Яків промовив: “Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.
32 Я сьогодні перейду через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й переполасу, і кожну овечку чорну — з‑поміж овець, і переполасе й крапчасте з‑поміж кіз, — і це буде заплата мені.
33 І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли прийдеш глянути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з‑поміж кіз і не чорне з‑поміж овець, — крадене воно в мене”.
34 А Лаван відказав: “Так, — нехай буде за словом твоїм!”
35 І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.
36 І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.
37 І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.
38 І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як приходили пити.
39 І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.
40 І відділяв Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.
41 І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.
42 А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше — Якову.
43 І дуже‑дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.