1 В то время Иуда отошел от братьев своих и поселился близ одного Одолламитянина, которому имя: Хира. 2 И увидел там Иуда дочь одного Хананеянина, которому имя: Шуа; и взял ее и вошел к ней. 3 Она зачала и родила сына; и он нарек ему имя: Ир. 4 И зачала опять, и родила сына, и нарекла ему имя: Онан. 5 И еще родила сына [третьего] и нарекла ему имя: Шела. Иуда был в Хезиве, когда она родила его. 6 И взял Иуда жену Иру, первенцу своему; имя ей Фамарь. 7 Ир, первенец Иудин, был неугоден пред очами Господа, и умертвил его Господь. 8 И сказал Иуда Онану: войди к жене брата твоего, женись на ней, как деверь, и восстанови семя брату твоему. 9 Онан знал, что семя будет не ему, и потому, когда входил к жене брата своего, изливал [семя] на землю, чтобы не дать семени брату своему. 10 Зло было пред очами Господа то, что он делал; и Он умертвил и его. 11 И сказал Иуда Фамари, невестке своей [по смерти двух сыновей своих]: живи вдовою в доме отца твоего, пока подрастет Шела, сын мой. Ибо он сказал [в уме своем]: не умер бы и он подобно братьям его. Фамарь пошла и стала жить в доме отца своего.
12 Прошло много времени, и умерла дочь Шуи, жена Иудина. Иуда, утешившись, пошел в Фамну к стригущим скот его, сам и Хира, друг его, Одолламитянин. 13 И уведомили Фамарь, говоря: вот, свекор твой идет в Фамну стричь скот свой. 14 И сняла она с себя одежду вдовства своего, покрыла себя покрывалом и, закрывшись, села у ворот Енаима, что на дороге в Фамну. Ибо видела, что Шела вырос, и она не дана ему в жену. 15 И увидел ее Иуда и почел ее за блудницу, потому что она закрыла лице свое. [И не узнал ее.] 16 Он поворотил к ней и сказал: войду я к тебе. Ибо не знал, что это невестка его. Она сказала: что ты дашь мне, если войдешь ко мне? 17 Он сказал: я пришлю тебе козленка из стада [моего]. Она сказала: дашь ли ты мне залог, пока пришлешь? 18 Он сказал: какой дать тебе залог? Она сказала: печать твою, и перевязь твою, и трость твою, которая в руке твоей. И дал он ей и вошел к ней; и она зачала от него. 19 И, встав, пошла, сняла с себя покрывало свое и оделась в одежду вдовства своего. 20 Иуда же послал козленка чрез друга своего Одолламитянина, чтобы взять залог из руки женщины, но он не нашел ее. 21 И спросил жителей того места, говоря: где блудница, которая была в Енаиме при дороге? Но они сказали: здесь не было блудницы. 22 И возвратился он к Иуде и сказал: я не нашел ее; да и жители места того сказали: здесь не было блудницы. 23 Иуда сказал: пусть она возьмет себе, чтобы только не стали над нами смеяться; вот, я посылал этого козленка, но ты не нашел ее. 24 Прошло около трех месяцев, и сказали Иуде, говоря: Фамарь, невестка твоя, впала в блуд, и вот, она беременна от блуда. Иуда сказал: выведите ее, и пусть она будет сожжена. 25 Но когда повели ее, она послала сказать свекру своему: я беременна от того, чьи эти вещи. И сказала: узнавай, чья эта печать и перевязь и трость. 26 Иуда узнал и сказал: она правее меня, потому что я не дал ее Шеле, сыну моему. И не познавал ее более. 27 Во время родов ее оказалось, что близнецы в утробе ее. 28 И во время родов ее показалась рука [одного]; и взяла повивальная бабка и навязала ему на руку красную нить, сказав: этот вышел первый. 29 Но он возвратил руку свою; и вот, вышел брат его. И она сказала: как ты расторг себе преграду? И наречено ему имя: Фарес. 30 Потом вышел брат его с красной нитью на руке. И наречено ему имя: Зара.
Пригода Юди з Тамарою
1 Сталося того часу, і відійшов Юда від братів своїх, і розташувався аж до одного адулламітянина, а ймення йому: Хіра.
2 І побачив там Юда дочку одного ханаанеянина, а ім’я йому Шуа, і взяв її, і з нею зійшовся.
3 І завагітніла вона, і породила сина, а він назвав ім’я йому: Ер.
4 І завагітніла вона ще, і породила сина, і назвала ім’я йому: Онан.
5 І ще знову, і породила сина, і назвала ім’я йому: Шела. А батько був у Кезиві, як вона породила його.
6 І взяв Юда жінку для Ера, свого перворідного, а ім’я їй: Тамара .
7 І був Ер, Юдин перворідний, злий в очах Господа, — і Господь його вбив.
8 І сказав Юда до Онана: “Увійди до жінки брата свого, і одружися з нею, — і встанови насіння для брата свого”.
9 А Онан знав, що не його буде насіння те. І сталося, коли він сходився з жінкою брата свого, то марнував насіння на землю, аби не дати його своєму братові.
10 І було зле в очах Господа те, що він чинив, і вбив Він також його.
11 І сказав Юда до Тамари, невістки своєї: “Сиди вдовою в домі батька свого, аж поки не виросте Шела, син мій”. Бо він був подумав: “Аби не вмер також він, як брати його”. І пішла Тамара, та й осілася в домі батька свого.
12 І минуло багато днів, і вмерла Шуїна дочка, Юдина жінка. А коли Юда був утішений, то пішов до Тімни, до стрижіїв отари своєї, він і Хіра, товариш його адулламітянин.
13 А Тамарі розповіли, кажучи: “Ось тесть твій іде до Тімни стригти отару свою”.
14 І зняла вона з себе одежу вдівства свого, і покрилася покривалом, і закрилася. І сіла вона при брамі Енаїм, що по дорозі до Тімни. Бо знала вона, що виріс Шела, а вона не віддана йому за жінку.
15 І побачив її Юда, і прийняв її за блудницю, бо закрила вона обличчя своє.
16 І він збочив до неї на дорогу й сказав: “Ану‑но я ввійду до тебе!” Бо він не знав, що вона невістка його. А вона відказала: “Що даси мені, коли прийдеш до мене?”
17 А він відказав: “Я пошлю козлятко з отари”. І сказала вона: “Якщо даси заставу, аж поки пришлеш”.
18 А він відказав: “Яка та застава, що дам я тобі?” Та сказала: “Печатка твоя, і шнурок твій, і палиця твоя, що в руці твоїй”. І він дав їй, і зійшовся з нею, а вона завагітніла від нього.
19 І встала вона та й пішла, і зняла покривало своє з себе, і зодягнула одежу вдівства свого.
20 А Юда послав козлятко через приятеля свого адулламітянина, щоб узяти заставу з руки тієї жінки. Та він не знайшов її.
21 І запитав він людей її місця, говорячи: “Де та блудниця, що була в Енаїм при дорозі?” Вони відказали: “Не була тут блудниця”.
22 І вернувся він до Юди й сказав: “Не знайшов я її, а також люди місця того говорили: Не була тут блудниця”.
23 І сказав Юда: “Нехай візьме собі ту заставу , щоб ми не стали на ганьбу. Ось я послав був те козлятко, та її не знайшов ти”.
24 І сталося так десь по трьох місяцях, і розповіджено Юді, говорячи: “Упала в блуд Тамара, твоя невістка, і ось завагітніла вона через блуд”. А Юда сказав: “Виведіть її, — і нехай буде спалена”.
25 Коли її вивели, то послала вона до тестя свого, говорячи: “Я завагітніла від чоловіка, що це належить йому”. І сказала: “Пізнай‑но, чия то печатка, і шнури, і ця палиця?”
26 І пізнав Юда й сказав: “Вона стала справедливіша від мене, бо я не дав її Шелі, синові своєму”. І вже більше не знав він її.
27 І сталося в часі, як родила вона, — а ось близнята в утробі її.
28 І сталося, як родила вона, показалася рука одного ; і взяла баба‑сповитуха, і пов’язала на руку йому нитку червону, говорячи: “Цей вийшов найперше”.
29 І сталося, що він втягнув свою руку, а ось вийшов його брат. І сказала вона: “Нащо ти роздер для себе перепону?” І назвала ім’я йому: Перец .
30 А потім вийшов брат його, що на руці його була нитка червона. І вона назвала ім’я йому: Зерах .