1 Иосиф же отведен был в Египет, и купил его из рук Измаильтян, приведших его туда, Египтянин Потифар, царедворец фараонов, начальник телохранителей. 2 И был Господь с Иосифом: он был успешен в делах и жил в доме господина своего, Египтянина. 3 И увидел господин его, что Господь с ним и что всему, что он делает, Господь в руках его дает успех. 4 И снискал Иосиф благоволение в очах его и служил ему. И он поставил его над домом своим, и все, что имел, отдал на руки его. 5 И с того времени, как он поставил его над домом своим и над всем, что имел, Господь благословил дом Египтянина ради Иосифа, и было благословение Господне на всем, что имел он в доме и в поле [его]. 6 И оставил он все, что имел, в руках Иосифа и не знал при нем ничего, кроме хлеба, который он ел.
Иосиф же был красив станом и красив лицем. 7 И обратила взоры на Иосифа жена господина его и сказала: спи со мною. 8 Но он отказался и сказал жене господина своего: вот, господин мой не знает при мне ничего в доме, и все, что имеет, отдал в мои руки; 9 нет больше меня в доме сем; и он не запретил мне ничего, кроме тебя, потому что ты жена ему; как же сделаю я сие великое зло и согрешу пред Богом? 10 Когда так она ежедневно говорила Иосифу, а он не слушался ее, чтобы спать с нею и быть с нею, 11 случилось в один день, что он вошел в дом делать дело свое, а никого из домашних тут в доме не было; 12 она схватила его за одежду его и сказала: ложись со мной. Но он, оставив одежду свою в руках ее, побежал и выбежал вон. 13 Она же, увидев, что он оставил одежду свою в руках ее и побежал вон, 14 кликнула домашних своих и сказала им так: посмотрите, он привел к нам Еврея ругаться над нами. Он пришел ко мне, чтобы лечь со мною, но я закричала громким голосом, 15 и он, услышав, что я подняла вопль и закричала, оставил у меня одежду свою, и побежал, и выбежал вон. 16 И оставила одежду его у себя до прихода господина его в дом свой. 17 И пересказала ему те же слова, говоря: раб Еврей, которого ты привел к нам, приходил ко мне ругаться надо мною [и говорил мне: лягу я с тобою], 18 но, когда [услышал, что] я подняла вопль и закричала, он оставил у меня одежду свою и убежал вон. 19 Когда господин его услышал слова жены своей, которые она сказала ему, говоря: так поступил со мною раб твой, то воспылал гневом; 20 и взял Иосифа господин его, и отдал его в темницу, где заключены узники царя. И был он там в темнице.
21 И Господь был с Иосифом , и простер к нему милость, и даровал ему благоволение в очах начальника темницы. 22 И отдал начальник темницы в руки Иосифу всех узников, находившихся в темнице, и во всем, что они там ни делали, он был распорядителем. 23 Начальник темницы и не смотрел ни за чем, что было у него в руках, потому что Господь был с Иосифом, и во всем, что он делал, Господь давал успех.
Йосип у домі Потіфара
1 А Йосип був відведений до Єгипту. І купив його Потіфар, царедворець фараонів, начальник царської сторожі, муж‑єгиптянин, з руки ізмаїльтян, що звели його туди.
2 І був Господь з Йосипом, а він став чоловіком, що мав щастя. І пробував він у домі свого пана єгиптянина.
3 І побачив його пан, що Господь з ним, і що в усьому, що він робить, Господь щастить у руці його.
4 І Йосип знайшов милість в очах його, і служив йому. А той призначив його над домом своїм, і все, що мав, віддав в його руку.
5 І сталося, — відколи він призначив його в домі своїм, і над усім, що він мав, то поблагословив Господь дім єгиптянина через Йосипа. І було благословення Господнє в усьому, що він мав, — у домі й на полі.
6 І він позоставив усе, що мав, у руці Йосиповій. І не знав він при ньому нічого, окрім хліба, що їв. А Йосип був гарного стану та вродливого вигляду.
Йосип і жінка Потіфарова
7 І сталося по тих пригодах, і звела свої очі на Йосипа жінка пана його. І сказала вона: “Ляж зо мною!”
8 А він відмовився, і сказав до жінки пана свого: “То ж пан мій не знає при мені нічого у домі, а все, що його, він дав у мою руку.
9 Нема більшого в цім домі від мене, і він не стримав від мене нічого, хіба що тебе, — бо ти жінка його. Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?”
10 І сталося, що вона день у день говорила Йосипові, а він не слухав її, щоб лягти при ній і бути з нею.
11 І сталося одного дня, і прийшов він додому робити діло своє, а там у домі не було нікого з людей дому.
12 І схопила вона його за одежу його, кажучи: “Лягай же зо мною!” А він позоставив свою одежу в її руці, та й утік, і вибіг надвір.
13 І сталося, як побачила вона, що він позоставив свою одежу в її руці та й утік надвір,
14 то покликала людей свого дому, та й сказала їм, говорячи: “Дивіться, — він припровадив нам якогось єврея, щоб той забавлявся нами! Він прийшов був до мене, щоб покластись зо мною, та я закричала сильним голосом.
15 І сталося, як почув він, що я підняла свій голос і закричала, то позоставив одежу свою в мене, та й утік, і вибіг надвір…
16 І я поклала його одежу при собі аж до приходу пана його до свого дому”.
17 І вона переказала йому цими словами, говорячи: “До мене прийшов був оцей раб єврей, що ти його привів до нас, щоб забавлятися мною.
18 І сталося, як підняла я свій голос і закричала, то він позоставив свою одежу при мені, та й утік надвір”.
19 І сталося, як почув пан його слова своєї жінки, що оповідала йому, кажучи: “Отакі‑то речі вчинив мені твій раб”, то запалився гнів його.
Йосип у в’язниці відгадує сни
20 І взяв його Йосипів пан, та й віддав його до дому в’язничного, до місця, де були ув’язнені царські в’язні. І пробував він там у тім домі в’язничнім.
21 А Господь був із Йосипом, і прихилив до нього милосердя, та дав йому милість в очах начальника в’язничного дому.
22 І начальник в’язничного дому дав у руку Йосипа всіх в’язнів, що були в домі в’язничнім, і все, що там робили, робив він.
23 Начальник в’язничного дому не бачив нічого в руці його, бо Бог був із ним, і що він робив, щастив йому Господь.