1 Итак, братия святые, участники в небесном звании, уразумейте Посланника и Первосвященника исповедания нашего, Иисуса Христа, 2 Который верен Поставившему Его, как и Моисей во всем доме Его. 3 Ибо Он достоин тем большей славы пред Моисеем, чем бо́льшую честь имеет в сравнении с домом тот, кто устроил его, 4 ибо всякий дом устрояется кем-либо; а устроивший всё есть Бог. 5 И Моисей верен во всем доме Его, как служитель, для засвидетельствования того, что надлежало возвестить; 6 а Христос — как Сын в доме Его; дом же Его — мы, если только дерзновение и упование, которым хвалимся, твердо сохраним до конца. 7 Почему, как говорит Дух Святой, «ныне, когда услышите глас Его, 8 не ожесточите сердец ваших, как во время ропота, в день искушения в пустыне, 9 где искушали Меня отцы ваши, испытывали Меня и видели дела Мои сорок лет. 10 Посему Я вознегодовал на оный род и сказал: непрестанно заблуждаются сердцем, не познали они путей Моих; 11 посему Я поклялся во гневе Моем, что они не войдут в покой Мой». 12 Смотрите, братия, чтобы не было в ком из вас сердца лукавого и неверного, дабы вам не отступить от Бога живого. 13 Но наставляйте друг друга каждый день, доколе можно говорить: «ныне», чтобы кто из вас не ожесточился, обольстившись грехом. 14 Ибо мы сделались причастниками Христу, если только начатую жизнь твердо сохраним до конца, 15 доколе говорится: «ныне, когда услышите глас Его, не ожесточите сердец ваших, как во время ропота». 16 Ибо некоторые из слышавших возроптали; но не все вышедшие из Египта с Моисеем. 17 На кого же негодовал Он сорок лет? Не на согрешивших ли, которых кости пали в пустыне? 18 Против кого же клялся, что не войдут в покой Его, как не против непокорных? 19 Итак, видим, что они не могли войти за неверие.
Христос вищий за Мойсея
1 Отож, святі брати, учасники небесного покликання, уважайте на Апостола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса,
2 що вірний Тому, Хто настановив Його, як був і Мойсей у всім домі Його,
3 бо гідний Він вищої слави понад Мойсея, поскільки будівничий має більшу честь, аніж дім.
4 Усякий бо дім хтось будує, а Той, Хто все збудував, — то Бог.
5 І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було.
6 Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його — ми, коли тільки відвагу й похвалу надії додержимо певними аж до кінця.
7 Тому то, як каже Дух Святий: “Сьогодні, як голос Його ви почуєте,
8 не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань, за дня випробовування на пустині,
9 де Мене випробовували отці ваші, Мене випробовували, і бачили працю Мою сорок років.
10 Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: Постійно вони блудять серцем, вони не пізнали доріг Моїх,
11 тому Я присягнув був у гніві Своїм, що вони до Мого відпочинку не ввійдуть”!
12 Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!
13 Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься “Сьогодні”, щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха.
14 Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затримаємо певним аж до кінця,
15 аж поки говориться: “Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань”!
16 Котрі бо, почувши, розгнівали Бога ? Чи не всі, хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм?
17 На кого ж Він “гнівався був сорок років”? Хіба не на тих, хто згрішив, що їхні “кості в пустині полягли”?
18 Проти кого Він “був присягався, що не ввійдуть вони до Його відпочинку”, як не проти неслухняних?
19 І ми бачимо, що вони не змогли ввійти за невірство.