1 И первый завет имел постановление о Богослужении и святилище земное: 2 ибо устроена была скиния первая, в которой был светильник, и трапеза, и предложение хлебов, и которая называется «святое». 3 За второю же завесою была скиния, называемая «Святое святых», 4 имевшая золотую кадильницу и обложенный со всех сторон золотом ковчег завета, где были золотой сосуд с манною, жезл Ааронов расцветший и скрижали завета, 5 а над ним — херувимы славы, осеняющие очистилище; о чем не нужно теперь говорить подробно. 6 При таком устройстве в первую скинию всегда входят священники совершать Богослужение, 7 а во вторую — однажды в год один только первосвященник, не без крови, которую приносит за себя и за грехи неведения народа. 8 Сим Дух Святой показывает, что еще не открыт путь во святилище, доколе стои́т прежняя скиния. 9 Она есть образ настоящего времени, в которое приносятся дары и жертвы, не могущие сделать в совести совершенным приносящего, 10 и которые с яствами и питиями, и различными омовениями и обрядами, относящимися до плоти, установлены были только до времени исправления. 11 Но Христос, Первосвященник будущих благ, придя с большею и совершеннейшею скиниею, нерукотворенною, то есть не такового устроения, 12 и не с кровью козлов и тельцов, но со Своею Кровию, однажды вошел во святилище и приобрел вечное искупление. 13 Ибо если кровь тельцов и козлов и пепел телицы, через окропление, освящает оскверненных, дабы чисто было тело, 14 то кольми паче Кровь Христа, Который Духом Святым принес Себя, непорочного, Богу, очистит совесть нашу от мертвых дел для служения Богу живому и истинному! 15 И потому Он есть ходатай нового завета, дабы вследствие смерти Его, бывшей для искупления от преступлений, сделанных в первом завете, призванные к вечному наследию получили обетованное. 16 Ибо где завещание, там необходимо, чтобы последовала смерть завещателя, 17 потому что завещание действительно после умерших: оно не имеет силы, когда завещатель жив. 18 Почему и первый завет был утвержден не без крови. 19 Ибо Моисей, произнеся все заповеди по закону перед всем народом, взял кровь тельцов и козлов с водою и шерстью червленою и иссопом и окропил как самую книгу, так и весь народ, 20 говоря: «это кровь завета, который заповедал вам Бог». 21 Также окропил кровью и скинию и все сосуды Богослужебные. 22 Да и все почти по закону очищается кровью, и без пролития крови не бывает прощения. 23 Итак, образы небесного должны были очищаться сими, самое же небесное — лучшими сих жертвами. 24 Ибо Христос вошел не в рукотворенное святилище, по образу истинного устроенное, но в самое небо, чтобы предстать ныне за нас пред лицо Божие, 25 и не для того, чтобы многократно приносить Себя, как первосвященник входит во святилище каждогодно с чужою кровью; 26 иначе надлежало бы Ему многократно страдать от начала мира; Он же однажды, к концу веков, явился для уничтожения греха жертвою Своею. 27 И как человекам положено однажды умереть, а потом суд, 28 так и Христос, однажды принеся Себя в жертву, чтобы подъять грехи многих, во второй раз явится не для очищения греха, а для ожидающих Его во спасение.
Жертви старозавітні й жертва Христова
1 Мав же і перший заповіт постанови богослужби та світську святиню.
2 Була бо уряджена перша скинія, яка зветься “святиня”, а в ній був свічник, і стіл, і жертвенні хліби.
3 А за другою заслоною скинія, що зветься “Святеє Святих”.
4 Мала вона золоту кадильницю й ковчега заповіту, усюди обкутого золотом, а в нім золота посудина з манною, і розцвіле жезло Ааронове та таблиці заповіту.
5 А над ним херувими слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно.
6 При такому ж урядженні до першої скинії входили завжди священики, правлячи служби Богові ,
7 а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він приносить за себе й за людські провини.
8 Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія.
9 Вона образ для часу теперішнього, за якого приносяться дари та жертви, що того не можуть вдосконалити, щодо сумління того, хто служить,
10 що тільки в потравах та в напоях, та в різних обмиваннях, в уставах тілесних, — установлено їх аж до часу направи.
11 Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення,
12 і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення.
13 Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла,
14 скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!
15 Тому Він — Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, — що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту, — покликані прийняли обітницю вічного спадку.
16 Бо де заповіт, там має відбутися смерть заповітника,
17 заповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітник.
18 Тому й перший заповіт освячений був не без крови:
19 Коли бо Мойсей сповістив був усі заповіді за Законом усьому народові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей,
20 проказуючи: “Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог!”
21 Так само і скинію, і ввесь посуд служебний покропив він кров’ю.
22 І майже все за Законом кров’ю очищується, а без пролиття крови немає відпущення.
23 Отож, треба було, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих жертвами.
24 Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з’явитись тепер перед Божим лицем за нас,
25 і не тому, щоб часто приносити в жертву Себе, як первосвященик увіходить у святиню кожнорічно із кров’ю чужою,
26 бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закладин світу, а тепер Він з’явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх.
27 І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд,
28 так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб “понести гріхи багатьох”, і не в справі гріха другий раз з’явитися тим, хто чекає Його на спасіння.