1 Когда Ефрем говорил, все трепетали. Он был высок в Израиле; но сделался виновным через Ваала, и погиб. 2 И ныне прибавили они ко греху: сделали для себя литых истуканов из серебра своего, по понятию своему, — полная работа художников, — и говорят они приносящим жертву людям: «целуйте тельцов!» 3 За то они будут как утренний туман, как роса, скоро исчезающая, как мякина, свеваемая с гумна, и как дым из трубы. 4 Но Я — Господь Бог твой от земли Египетской, — и ты не должен знать другого бога, кроме Меня, и нет спасителя, кроме Меня. 5 Я признал тебя в пустыне, в земле жаждущей. 6 Имея пажити, они были сыты; а когда насыщались, то превозносилось сердце их, и потому они забывали Меня. 7 И Я буду для них как лев, как скимен буду подстерегать при дороге. 8 Буду нападать на них, как лишенная детей медведица, и раздирать вместилище сердца их, и поедать их там, как львица; полевые звери будут терзать их. 9 Погубил ты себя, Израиль, ибо только во Мне опора твоя. 10 Где царь твой теперь? Пусть он спасет тебя во всех городах твоих! Где судьи твои, о которых говорил ты: «дай нам царя и начальников»? 11 И Я дал тебе царя во гневе Моем, и отнял в негодовании Моем. 12 Связано в узел беззаконие Ефрема, сбережен его грех. 13 Му́ки родильницы постигнут его; он — сын неразумный, иначе не стоял бы долго в положении рождающихся детей. 14 От власти ада Я искуплю их, от смерти избавлю их. Смерть! где твое жало? ад! где твоя победа? Раскаяния в том не будет у Меня. 15 Хотя Ефрем плодовит между братьями, но придет восточный ветер, поднимется ветер Господень из пустыни, и иссохнет родник его, и иссякнет источник его; он опустошит сокровищницу всех драгоценных сосудов.
Погубив ти себе, о Ізраїлю!
1 Як Єфрем говорив, то тремтіли, — він піднесений був ув Ізраїлі, та через Ваала згрішив і помер.
2 А тепер іще більше грішать, бо зробили собі вони відлива з срібла свого, божків за своєю подобою; робота майстрів усе те, розмовляють із ними вони; ті люди, що жертву приносять, цілують телят.
3 Тому вони стануть, як хмара поранку, і мов та роса, що зникає вранці, немов та полова, що з току виноситься бурею, і наче із комина дим.
4 А Я — Господь, Бог твій від краю єгипетського, і Бога, крім Мене, не будеш ти знати, і крім Мене немає Спасителя.
5 Я тебе на пустині пізнав, у пересохлому краї.
6 Мали добрі пасовиська й ситі були, наситилися — і загордилось їхнє серце, тому‑то забули про Мене вони!
7 І став Я для них, немов лев, на дорозі чигаю, немов та пантера.
8 Нападу Я на них, немов та ведмедиця, що дітей загубила, і те розірву, у що серце їхнє замкнене, і їх, як левчук, пожеру там, шматуватиме їх польова звірина.
9 Погубив ти себе, о Ізраїлю, бо ти був проти Мене, спасіння свого.
10 Де цар твій тоді? Нехай він поможе тобі по містах твоїх усіх! А де судді твої, що про них ти сказав: Дай нам царя та князів?
11 Я тобі дав царя в Своїм гніві, і забрав у Своїй ревності.
12 Провина Єфремова зв’язана, схований прогріх його.
13 Болі, немов породіллі, надійдуть на нього. Не мудрий він син, бо інакше не був би так довго у матернім нутрі.
14 З рук шеолу Я викуплю їх, від смерти їх вибавлю. Де, смерте, жало твоє? Де, шеоле, твоя перемога? Жаль сховається перед очима Моїми!
15 Хоч він дає плід між братами, але прийде вітер зі сходу, вітер Господній, що зійде з пустині, і всохне його джерело, і пересохне криничка його, — понищить він скарб всіх коштовних речей!