1 Когда Я врачевал Израиля, открылась неправда Ефрема и злодейство Самарии: ибо они поступают лживо; и входит вор, и разбойник грабит по улицам. 2 Не помышляют они в сердце своем, что Я помню все злодеяния их; теперь окружают их дела их; они пред лицем Моим. 3 Злодейством своим они увеселяют царя и обманами своими — князей. 4 Все они пылают прелюбодейством, как печь, растопленная пекарем, который перестает поджигать ее, когда замесит тесто и оно вскиснет. 5 «День нашего царя!» говорят князья, разгоряченные до болезни вином, а он протягивает руку свою к кощунам. 6 Ибо они коварством своим делают сердце свое подобным печи: пекарь их спит всю ночь, а утром она горит, как пылающий огонь. 7 Все они распалены, как печь, и пожирают судей своих; все цари их падают, и никто из них не взывает ко Мне. 8 Ефрем смешался с народами, Ефрем стал как неповороченный хлеб. 9 Чужие пожирали силу его, и он не замечал; седина покрыла его, а он не знает. 10 И гордость Израиля унижена в глазах их, и при всем том они не обратились к Господу Богу своему и не взыскали Его. 11 И стал Ефрем, как глупый голубь, без сердца: зовут Египтян, идут в Ассирию. 12 Когда они пойдут, Я закину на них сеть Мою; как птиц небесных низвергну их; накажу их, как слышало собрание их. 13 Горе им, что они удалились от Меня; гибель им, что они отпали от Меня! Я спасал их, а они ложь говорили на Меня. 14 И не взывали ко Мне сердцем своим, когда вопили на ложах своих; собираются из-за хлеба и вина, а от Меня удаляются. 15 Я вразумлял их и укреплял мышцы их, а они умышляли злое против Меня. 16 Они обращались, но не к Всевышнему, стали — как неверный лук; падут от меча князья их за дерзость языка своего; это будет посмеянием над ними в земле Египетской.
Гордість Ізраїля свідчить на нього
1 Коли Я лікую Ізраїля, то виявляю гріх Єфремів та зло Самарії, бо роблять вони неправдиве, і злодій приходить, грабує на вулиці банда.
2 І не думають в серці своєму, що Я пам’ятаю про все їхнє зло. Тепер їхні вчинки ось їх оточили і перед обличчям Моїм поставали.
3 Вони злістю своєю втішають царя, а своїми обманами — зверхників.
4 Усі вони чинять перелюб, мов піч, яку пекар розпалює, що напалювати перестає, як тісто замісить та вкисне воно.
5 У святковий день нашого царя похворіли князі від жару вина, і він простяг до насмішників руку свою.
6 Бо їхнє нутро, як піч, у них палає їхнє серце: всю ніч спить їхній гнів, а на ранок горить, як палючий огонь.
7 Вони всі гарячі, як піч, і суддів своїх пожирають. Усі царі їхні попадали, між ними нікого нема, хто б кликав до Мене.
8 Змішався Єфрем із народами, Єфрем став млинцем, що печеться неперевернений.
9 Його силу чужі пожирають, та про те він не знає, вже й волосся посивіло в нього, а того він не знає.
10 І гордість Ізраїля свідчить на нього, і до Господа, Бога свого вони не вертаються, і не шукають Його у всім цім.
11 А Єфрем став, як голуб, — нерозумний, немудрий: закликають в Єгипет, а йдуть в Асирію.
12 Як підуть вони, розтягну Свою сітку над ними, — стягну їх додолу, мов птаство небесне, — за злобою їхньою Я їх караю.
13 Горе їм, бо від Мене вони відійшли, погуба на них, бо повстали вони проти Мене! Хоч Я викупив їх, та вони проти Мене говорять неправду.
14 І вони в своїм серці не кличуть до Мене, як виють на ложах своїх, точать сварку за хліб та вино, і відступають від Мене.
15 А Я їх картав, їхні рамена зміцняв, а вони зло на Мене задумують…
16 Вони навертаються, та не до Всевишнього, стали, немов той обманливий лук… Упадуть від меча їхні князі за гордість свого язика, — це їхня наруга в єгипетськім краї!