1 В те дни Езекия заболел смертельно. И пришел к нему пророк Исаия, сын Амосов, и сказал ему: так говорит Господь: сделай завещание для дома твоего, ибо ты умрешь, не выздоровеешь. 2 Тогда Езекия отворотился лицем к стене и молился Господу, говоря: 3 «о, Господи! вспомни, что я ходил пред лицем Твоим верно и с преданным Тебе сердцем и делал угодное в очах Твоих». И заплакал Езекия сильно.
4 И было слово Господне к Исаии, и сказано: 5 пойди и скажи Езекии: так говорит Господь, Бог Давида, отца твоего: Я услышал молитву твою, увидел слезы твои, и вот, Я прибавлю к дням твоим пятнадцать лет, 6 и от руки царя Ассирийского спасу тебя и город сей и защищу город сей. 7 И вот тебе знамение от Господа, что Господь исполнит слово, которое Он изрек. 8 Вот, я возвращу назад на десять ступеней солнечную тень, которая прошла по ступеням Ахазовым. И возвратилось солнце на десять ступеней по ступеням, по которым оно сходило.
9 Молитва Езекии, царя Иудейского, когда он болен был и выздоровел от болезни: 10 «Я сказал в себе: в преполовение дней моих должен я идти во врата преисподней; я лишен остатка лет моих. 11 Я говорил: не увижу я Господа, Господа на земле живых; не увижу больше человека между живущими в мире; 12 жилище мое снимается с места и уносится от меня, как шалаш пастушеский; я должен отрезать подобно ткачу жизнь мою; Он отрежет меня от основы; день и ночь я ждал, что Ты пошлешь мне кончину. 13 Я ждал до утра; подобно льву, Он сокрушал все кости мои; день и ночь я ждал, что Ты пошлешь мне кончину. 14 Как журавль, как ласточка издавал я звуки, тосковал как голубь; уныло смотрели глаза мои к небу: Господи! тесно мне; спаси меня. 15 Что скажу я? Он сказал мне, Он и сделал. Тихо буду проводить все годы жизни моей, помня горесть души моей. 16 Господи! так живут, и во всем этом жизнь моего духа; Ты исцелишь меня, даруешь мне жизнь. 17 Вот, во благо мне была сильная горесть, и Ты избавил душу мою от рва погибели, бросил все грехи мои за хребет Свой. 18 Ибо не преисподняя славит Тебя, не смерть восхваляет Тебя, не нисшедшие в могилу уповают на истину Твою. 19 Живой, только живой прославит Тебя, как я ныне: отец возвестит детям истину Твою. 20 Господь спасет меня; и мы во все дни жизни нашей со звуками струн моих будем воспевать песни в доме Господнем». 21 И сказал Исаия: пусть принесут пласт смокв и обложат им нарыв; и он выздоровеет. 22 А Езекия сказал: какое знамение, что я буду ходить в дом Господень?
Чудесне одужання царя Єзекії
1 Тими днями смертельно захворів був Єзекія. І прийшов до нього Ісая, Амосів син, пророк, і сказав до нього: “Так сказав Господь: Заряди своєму домові, бо ти вмираєш і не будеш жити…”
2 І відвернув Єзекія обличчя своє до стіни, і помолився до Господа,
3 та й сказав: “О, Господи, згадай же, що я ходив перед обличчям Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в очах Твоїх!” І заплакав Єзекія ревним плачем!
4 І було Господнє слово до Ісаї, говорячи:
5 “Іди й скажеш до Єзекії: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу твою! Ось Я додаю до днів твоїх п’ятнадцять літ,
6 і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто, й обороню це місто.
7 І оце тобі знак від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку говорив:
8 ось я вертаю тінь ступеня, що від сонця зійшла на ступені Ахазові, назад на десять ступенів”. І вернулося сонце на десять ступенів тими ступенями, якими зійшло було.
9 Ось писання Єзекії, Юдиного царя, коли він був захворів та видужав з своєї хвороби:
10 “Я сказав був: Опівдні днів своїх відійду до шеолових брам, решти років своїх я не матиму…
11 Я сказав: Не побачу я Господа, Господа в краї живих, уже між мешканцями царства померлих не побачу людини…
12 Домівка моя вже розібрана, і від мене відібрана, немов той пастуший намет; я життя своє звинув, мов ткач, — від основи мене Він відірве, покінчить мене з дня до ночі…
13 Я кричав аж до ранку… Він, як лев, потрощить всі кості мої, з дня до ночі покінчить зо мною…
14 Пищу я, мов ластівка чи журавель, воркочу, мов той голуб; заниділи очі мої, визираючи до високости… Господи, причавлений я, — поручися за мене!
15 Що маю сказати? А що Він сказав був мені, те й вчинив. Тихо змандрую всі літа свої через гіркість моєї душі!
16 Господи, на них, на словах Твоїх , житимуть люди , і в усьому цьому життя моєї душі, — уздоров же мене й оживи Ти мене!
17 Ось терпіння це вийшло мені на добро, Ти стримав від гробу гниття мою душу, бо Ти кинув за спину Свою всі гріхи мої,
18 бо не буде ж шеол прославляти Тебе, смерть не буде Тебе вихваляти… Не мають надії на правду Твою ті, хто сходить до гробу.
19 Живий, тільки живий — Тебе славити буде, як я ось сьогодні, батько синам розголосить про правду Твою!
20 Господь на спасіння мені, і ми будем співати пісноспіви свої у домі Господнім по всі дні мого життя!”
21 А Ісая сказав: “Нехай візьмуть грудку фіґ, і нехай розітруть на тому гнояку, — і видужає!”
22 А Єзекія промовив: “Який знак, що я ввійду до Господнього дому?”