1 Вот, рука Господа не сократилась на то, чтобы спасать, и ухо Его не отяжелело для того, чтобы слышать. 2 Но беззакония ваши произвели разделение между вами и Богом вашим, и грехи ваши отвращают лице Его от вас, чтобы не слышать. 3 Ибо руки ваши осквернены кровью и персты ваши — беззаконием; уста ваши говорят ложь, язык ваш произносит неправду. 4 Никто не возвышает голоса за правду, и никто не вступается за истину; надеются на пустое и говорят ложь, зачинают зло и рождают злодейство; 5 высиживают змеиные яйца и ткут паутину; кто поест яиц их, — умрет, а если раздавит, — выползет ехидна. 6 Паутины их для одежды негодны, и они не покроются своим произведением; дела их — дела неправедные, и насилие в руках их. 7 Ноги их бегут ко злу, и они спешат на пролитие невинной крови; мысли их — мысли нечестивые; опустошение и гибель на стезях их. 8 Пути мира они не знают, и нет суда на стезях их; пути их искривлены, и никто, идущий по ним, не знает мира. 9 Потому-то и далек от нас суд, и правосудие не достигает до нас; ждем света, и вот, тьма, — озарения, и ходим во мраке. 10 Осязаем, как слепые стену, и, как без глаз, ходим ощупью; спотыкаемся в полдень, как в сумерки, между живыми — как мертвые. 11 Все мы ревем, как медведи, и стонем, как голуби; ожидаем суда, и нет его , — спасения, но оно далеко от нас. 12 Ибо преступления наши многочисленны пред Тобою, и грехи наши свидетельствуют против нас; ибо преступления наши с нами, и беззакония наши мы знаем. 13 Мы изменили и солгали пред Господом, и отступили от Бога нашего; говорили клевету и измену, зачинали и рождали из сердца лживые слова. 14 И суд отступил назад, и правда стала вдали, ибо истина преткнулась на площади, и честность не может войти. 15 И не стало истины, и удаляющийся от зла подвергается оскорблению. И Господь увидел это, и противно было очам Его, что нет суда. 16 И видел, что нет человека, и дивился, что нет заступника; и помогла Ему мышца Его, и правда Его поддержала Его. 17 И Он возложил на Себя правду, как броню, и шлем спасения на главу Свою; и облекся в ризу мщения, как в одежду, и покрыл Себя ревностью, как плащом. 18 По мере возмездия, по этой мере Он воздаст противникам Своим — яростью, врагам Своим — местью, островам воздаст должное. 19 И убоятся имени Господа на западе и славы Его — на восходе солнца. Если враг придет как река, дуновение Господа прогонит его. 20 И придет Искупитель Сиона и сынов Иакова, обратившихся от нечестия, говорит Господь. 21 И вот завет Мой с ними, говорит Господь: Дух Мой, Который на тебе, и слова Мои, которые вложил Я в уста твои, не отступят от уст твоих и от уст потомства твоего, и от уст потомков потомства твоего, говорит Господь, отныне и до века.
Прийде Викупитель Сіонові
1 Отож‑бо, Господня рука не скоротшала, щоб не помагати, і Його вухо не стало тяжким, щоб не чути,
2 бо то тільки переступи ваші відділювали вас від вашого Бога, і ваші провини ховали обличчя Його від вас, щоб Він не почув, —
3 бо ваші долоні заплямлені кров’ю, ваші ж пальці — беззаконням, уста ваші говорять неправду, язик ваш белькоче лихе!
4 Немає нікого, хто б кликав на суд, і нікого нема, хто судився б поправді, — кожен надію кладе на марноту й говорить неправду, вагітніє бідою й породжує злочин!
5 Висиджують яйця гадючі та тчуть павутиння: хто з’їсть з їхніх яєць, помирає, а з розбитого — гадина вийде…
6 Нитки їхні не стануть одежею, і виробами своїми вони не покриються: їхні діла — діла кривди, і в їхніх руках — чин насильства…
7 Їхні ноги біжать на лихе, і спішать проливати невинну кров, їхні думки — думки кривдні, руїна й погибіль на їхніх дорогах!
8 Дороги спокою не знають, і правосуддя немає на їхніх стежках, — вони покрутили собі свої стежки, і кожен, хто нею ступає, не знає спокою.
9 Тому віддалилося право від нас, і не сягає до нас справедливість! чекаємо світла, — та ось темнота, чекаємо сяйва — та й у темнощах ходимо!
10 Ми мацаємо, мов невидющі, за стіну, навпомацки ходимо, мов ті безокі; спотикаємося ми опівдні, немовби смерком, між здоровими ми, як померлі!..
11 Усі ми ревемо, як ведмеді, і мов голуби ті постійно воркочемо, чекаємо права — й немає, спасіння — й від нас віддалилось воно…
12 Бо помножились наші переступи перед Тобою, і свідкують на нас гріхи наші, бо з нами переступи наші, а наші провини — ми знаємо їх!
13 Ми зраджували й говорили неправду на Господа, і повідступали від нашого Бога, казали про утиск та відступ, вагітніли й видумували з свого серця слова неправдиві…
14 І правосуддя назад відступилося, а справедливість здалека стоїть, бо на майдані спіткнулася істина, правда ж не може прийти, —
15 і істина зникла, а той, хто від злого відходить, грабований… І це бачить Господь, — і лихе в Його очах, що права нема!
16 І Він бачив, що немає нікого, і дивувавсь, що немає заступника… Та рамено Його Йому допомогло, і Його справедливість підперла Його, —
17 і Він зодягнув справедливість, як панцер, а шолома спасіння — на Свою голову, і зодягнув шати помсти, як одяг, і покрився горливістю, мовби плащем!
18 Надолужить Він гнівом Своїм ворогам згідно з учинками їхніми , Своїм супротивним — заплатою, островам надолужить заплату.
19 І будуть боятися Ймення Господнього з заходу, а слави Його — зі схід сонця, бо прийде, як річка рвучка, — вітер Господній її пожене, —
20 і прийде Викупитель Сіонові й тим, хто вернувся із прогріху в Якові, каже Господь.
21 А Я — ось із ними умова Моя, говорить Господь: Мій Дух, який на тобі, та слова Мої, що поклав Я до уст твоїх, не уступлять вони з твоїх уст, і з уст нащадків твоїх, і з уст нащадків потомства твого, говорить Господь, відтепер й аж навіки!