1 В тот день воспела Девора и Варак, сын Авиноамов, сими словами: 2 Израиль отмщен, народ показал рвение; прославьте Господа! 3 Слушайте, цари, внимайте, вельможи: я Господу, я пою, бряцаю Господу Богу Израилеву. 4 Когда выходил Ты, Господи, от Сеира, когда шел с поля Едомского, тогда земля тряслась, и небо капало, и облака проливали воду; 5 горы таяли от лица Господа, даже этот Синай от лица Господа Бога Израилева. 6 Во дни Самегара, сына Анафова, во дни Иаили, были пусты дороги, и ходившие прежде путями прямыми ходили тогда окольными дорогами. 7 Не стало обитателей в селениях у Израиля, не стало, доколе не восстала я, Девора, доколе не восстала я, мать в Израиле. 8 Избрали новых богов, оттого война у ворот. Виден ли был щит и копье у сорока тысяч Израиля? 9 Сердце мое к вам, начальники Израилевы, к ревнителям в народе; прославьте Господа! 10 Ездящие на ослицах белых, сидящие на коврах и ходящие по дороге, пойте песнь! 11 Среди голосов собирающих стада при колодезях, там да воспоют хвалу Господу, хвалу вождям Израиля! Тогда выступил ко вратам народ Господень. 12 Воспряни, воспряни, Девора! воспряни, воспряни! воспой песнь! Восстань, Варак! и веди пленников твоих, сын Авиноамов! 13 Тогда немногим из сильных подчинил Он народ; Господь подчинил мне храбрых. 14 От Ефрема пришли укоренившиеся в земле Амалика; за тобою Вениамин, среди народа твоего; от Махира шли начальники, и от Завулона владеющие тростью писца. 15 И князья Иссахаровы с Деворою, и Иссахар так же, как Варак, бросился в долину пеший. В племенах Рувимовых большое разногласие. 16 Что сидишь ты между овчарнями, слушая блеяние стад? В племенах Рувимовых большое разногласие. 17 Галаад живет спокойно за Иорданом, и Дану чего бояться с кораблями? Асир сидит на берегу моря и у пристаней своих живет спокойно. 18 Завулон — народ, обрекший душу свою на смерть, и Неффалим — на высотах поля. 19 Пришли цари, сразились, тогда сразились цари Ханаанские в Фанаахе у вод Мегиддонских, но не получили нимало серебра. 20 С неба сражались, звезды с путей своих сражались с Сисарою. 21 Поток Киссон увлек их, поток Кедумим, поток Киссон. Попирай, душа моя, силу! 22 Тогда ломались копыта конские от побега, от побега сильных его. 23 Прокляните Мероз, говорит Ангел Господень, прокляните, прокляните жителей его за то, что не пришли на помощь Господу, на помощь Господу с храбрыми. 24 Да будет благословенна между женами Иаиль, жена Хевера Кенеянина, между женами в шатрах да будет благословенна! 25 Воды просил он: молока подала она, в чаше вельможеской принесла молока лучшего. 26 [Левую] руку свою протянула к колу, а правую свою к молоту работников; ударила Сисару, поразила голову его, разбила и пронзила висок его. 27 К ногам ее склонился, пал и лежал, к ногам ее склонился, пал; где склонился, там и пал сраженный. 28 В окно выглядывает и вопит мать Сисарина сквозь решетку: что долго не идет конница его, что медлят колеса колесниц его? 29 Умные из ее женщин отвечают ей, и сама она отвечает на слова свои: 30 верно, они нашли, делят добычу, по девице, по две девицы на каждого воина, в добычу полученная разноцветная одежда Сисаре, полученная в добычу разноцветная одежда, вышитая с обеих сторон, снятая с плеч пленника. 31 Так да погибнут все враги Твои, Господи! Любящие же Его да будут как солнце, восходящее во всей силе своей! — И покоилась земля сорок лет.
Тріюмфальна пісня Девори
1 І співала Девора й Барак, син Авіноамів, того дня, говорячи:
2 “Що в Ізраїлі закнязювали князі, що народ себе жертвувати став, — поблагословіте ви Господа!
3 Почуйте, царі, уші наставте, князі: я — Господеві я буду співати, виспівувати буду Господа, Бога Ізраїля!
4 Господи, — як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едомського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощили водою.
5 Перед Господнім лицем розпливалися гори, — цей Сінай перед Господом, Богом Ізраїля.
6 За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли дороги, подорожні ж ходили крутими дорогами.
7 Не стало селянства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Девора, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі.
8 Коли вибрав нових він богів, тоді в брамах війна зачалась . Поправді кажу вам , — небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля!
9 Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для народу, — поблагословіте ви Господа!
10 Ті, хто їздить на білих ослицях, хто сидить на килимах та дорогою ходить, — оповідайте!
11 Через крик при ділінні здобичі між місцями, де воду беруть, — там виспівують правди Господні, правди селянства Його у Ізраїлі. Тоді‑то зійшов був до брам Господній народ.
12 Збудися, збудися, Деворо! Збудися, збудися, — і пісню співай! Устань, Бараку, і візьми до неволі своїх полонених, сину Авіноамів!
13 Тоді позосталий зійшов до потужних народу, проти хоробрих Господь був до мене зійшов.
14 Від Єфрема прийшли були ті , що в Амалику їх корінь; Веніямин за тобою, серед народів твоїх; від Махіра зійшли були провідники; а від Завулона оті, хто веде пером писаря.
15 І князі Іссахарові разом з Деворою, і Іссахар, як Барак, був відпущений пішки в долину. Великі вивідування у Рувимових відділах!
16 Чого ти усівсь між кошарами, щоб слухати мекання стад? Великі вивідування у Рувимових відділах!
17 Пробуває Ґілеад на тім боці Йордану, а Дан — чому на кораблях буде мешкати він? На березі моря осівся Асир, і при потоках своїх пробуває.
18 Завулон — це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефталим — на польових висотах.
19 Царі прибули, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здобичі срібла не взяли.
20 Із неба войовано, — зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою.
21 Кішонський потік позмітав їх, потік стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе моя!
22 Тоді стукотіли копита коня від бігу швидкого, від бігу його скакунів!
23 “Прокляніте Мероза”, каже Ангол Господній, “проклясти — прокляніть його мешканців, бо вони не прийшли Господеві на поміч, Господеві на поміч з хоробрими!”
24 Нехай буде благословенна між жінками Яїл, жінка кенанеянина Хевера, — нехай буде благословенна вона між жінками в наметі.
25 Води він просив — подала молока, у царській чаші принесла п’янке молоко.
26 Ліву руку свою до кілка простягає, а правицю свою — до молотка робітничого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому голову, і скроню розбила й пробила йому.
27 Між ноги її він схилився, упав і лежав, між ноги її він схилився, упав, — де схиливсь, там забитий упав.
28 Через вікно виглядала та голосила Сісерина мати крізь ґрати: “Чому колесниця його припізнилась вернутись? Чому припізнились колеса запряжок його?”
29 Мудрі княгині її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі:
30 “Ось здобич знаходять та ділять вони, — бранка, дві бранки на кожного мужа! А здобич із шат кольорових — Сісері, здобич із шат кольорових, різнобарвна тканина, на два боки гаптована, — жінці на шию”.
31 Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй!” І Край мав мир сорок літ.