1 Авимелех, сын Иероваалов, пошел в Сихем к братьям матери своей и говорил им и всему племени отца матери своей, и сказал: 2 внушите всем жителям Сихемским: что лучше для вас, чтобы владели вами все семьдесят сынов Иеровааловых, или чтобы владел один? и вспомните, что я кость ваша и плоть ваша. 3 Братья матери его внушили о нем все сии слова жителям Сихемским; и склонилось сердце их к Авимелеху, ибо говорили они: он брат наш. 4 И дали ему семьдесят сиклей серебра из дома Ваалверифа; Авимелех нанял на оные праздных и своевольных людей, которые и пошли за ним. 5 И пришел он в дом отца своего в Офру и убил братьев своих, семьдесят сынов Иеровааловых, на одном камне. Остался только Иофам, младший сын Иероваалов, потому что скрылся. 6 И собрались все жители Сихемские и весь дом Милло, и пошли и поставили царем Авимелеха у дуба, что близ Сихема.
7 Когда рассказали об этом Иофаму, он пошел и стал на вершине горы Гаризима и, возвысив голос свой, кричал и говорил им: послушайте меня, жители Сихема, и послушает вас Бог! 8 Пошли некогда дерева помазать над собою царя и сказали маслине: царствуй над нами. 9 Маслина сказала им: оставлю ли я тук мой, которым чествуют богов и людей, и пойду ли скитаться по деревам? 10 И сказали дерева смоковнице: иди ты, царствуй над нами. 11 Смоковница сказала им: оставлю ли я сладость мою и хороший плод мой и пойду ли скитаться по деревам? 12 И сказали дерева виноградной лозе: иди ты, царствуй над нами. 13 Виноградная лоза сказала им: оставлю ли я сок мой, который веселит богов и человеков, и пойду ли скитаться по деревам? 14 Наконец сказали все дерева терновнику: иди ты, царствуй над нами. 15 Терновник сказал деревам: если вы по истине поставляете меня царем над собою, то идите, покойтесь под тенью моею; если же нет, то выйдет огонь из терновника и пожжет кедры Ливанские. 16 Итак смотрите, по истине ли и по правде ли вы поступили, поставив Авимелеха царем? И хорошо ли вы поступили с Иероваалом и домом его, и сообразно ли с его благодеяниями поступили вы? 17 За вас отец мой сражался, не дорожил жизнью своею и избавил вас от руки Мадианитян; 18 а вы теперь восстали против дома отца моего, и убили семьдесят сынов отца моего на одном камне, и поставили царем над жителями Сихемскими Авимелеха, сына рабыни его, потому что он брат ваш. 19 Если вы ныне по истине и по правде поступили с Иероваалом и домом его, то [да будет на вас благословение и] радуйтесь об Авимелехе, и он пусть радуется о вас; 20 если же нет, то да изыдет огонь от Авимелеха и да пожжет жителей Сихемских и весь дом Милло и да изыдет огонь от жителей Сихемских и от дома Милло, и да пожжет Авимелеха. 21 И побежал Иофам, и убежал и пошел в Беэр, и жил там, укрываясь от брата своего Авимелеха.
22 Авимелех же царствовал над Израилем три года. 23 И послал Бог злого духа между Авимелехом и между жителями Сихема, и не стали покоряться жители Сихемские Авимелеху, 24 дабы таким образом совершилось мщение за семьдесят сынов Иеровааловых, и кровь их обратилась на Авимелеха, брата их, который убил их, и на жителей Сихемских, которые подкрепили руки его, чтоб убить братьев своих. 25 Жители Сихемские посадили против него в засаду людей на вершинах гор, которые грабили всякого проходящего мимо их по дороге. О сем донесено было Авимелеху. 26 Пришел же и Гаал, сын Еведов, с братьями своими в Сихем, и ходили они по Сихему, и жители Сихемские положились на него. 27 И вышли в поле, и собирали виноград свой, и давили в точилах, и делали праздники, ходили в дом бога своего, и ели и пили, и проклинали Авимелеха. 28 Гаал, сын Еведов, говорил: кто Авимелех и что Сихем, чтобы нам служить ему? Не сын ли он Иероваалов, и не Зевул ли главный начальник его? Служите лучше потомкам Еммора, отца Сихемова, а ему для чего нам служить? 29 Если бы кто дал народ сей в руки мои, я прогнал бы Авимелеха. И сказано было Авимелеху: умножь войско твое и выходи. 30 Зевул, начальник города, услышал слова Гаала, сына Еведова, и воспылал гнев его. 31 Он хитрым образом отправляет послов к Авимелеху, чтобы сказать: вот, Гаал, сын Еведов, и братья его пришли в Сихем, и вот, они возмущают против тебя город; 32 итак, встань ночью, ты и народ, находящийся с тобою, и поставь засаду в поле; 33 поутру же, при восхождении солнца, встань рано и приступи к городу; и когда он и народ, который у него, выйдут к тебе, тогда делай с ними, что может рука твоя. 34 И встал ночью Авимелех и весь народ, находившийся с ним, и поставили в засаду у Сихема четыре отряда. 35 [Поутру] Гаал, сын Еведов, вышел и стал у ворот городских; и встал Авимелех и народ, бывший с ним, из засады. 36 Гаал, увидев народ, говорит Зевулу: вот, народ спускается с вершины гор. А Зевул сказал ему: тень гор тебе кажется людьми. 37 Гаал опять говорил и сказал: вот, народ спускается с возвышенности, и один отряд идет от дуба Меонним. 38 И сказал ему Зевул: где уста твои, которые говорили: «кто Авимелех, чтобы мы стали служить ему?» Это тот народ, который ты пренебрегал; выходи теперь и сразись с ним. 39 И пошел Гаал впереди жителей Сихемских и сразился с Авимелехом. 40 И погнался за ним Авимелех, и побежал он от него, и много пало убитых до самых ворот города. 41 И остался Авимелех в Аруме, а Гаала и братьев его Зевул выгнал, чтоб они не жили в Сихеме. 42 На другой день вышел народ в поле, и донесли о сем Авимелеху. 43 Он взял свой народ и разделил его на три отряда и поставил в засаду в поле. И, увидев, что народ вышел из города, восстал на них и побил их. 44 Между тем как Авимелех и отряды, бывшие с ним, приступили и стали у ворот городских, другие два отряда напали на всех, бывших в поле, и убивали их. 45 И сражался Авимелех с городом весь тот день, и взял город, и побил народ, бывший в нем, и разрушил город и засеял его солью. 46 Услышав об этом, все бывшие в башне Сихемской ушли в башню капища Ваал -Верифа. 47 Авимелеху донесено, что собрались туда все бывшие в башне Сихемской. 48 И пошел Авимелех на гору Селмон, сам и весь народ, бывший с ним, и взял Авимелех топоры с собою и нарубил сучьев древесных, и положил на плечи свои, и сказал народу, бывшему с ним: вы видели, что я делал; скорее делайте и вы то же, что я. 49 И нарубил каждый из всего народа сучьев, и пошли за Авимелехом, и положили к башне, и сожгли посредством их башню огнем, и умерли все бывшие в башне Сихемской, около тысячи мужчин и женщин. 50 Потом пошел Авимелех в Тевец и осадил Тевец и взял его. 51 Среди города была крепкая башня, и убежали туда все мужчины и женщины и все жители города, и заперлись и взошли на кровлю башни. 52 Авимелех пришел к башне и окружил ее и подошел к дверям башни, чтобы сжечь ее огнем. 53 Тогда одна женщина бросила обломок жернова на голову Авимелеху и проломила ему череп. 54 [Авимелех] тотчас призвал отрока, оруженосца своего, и сказал ему: обнажи меч твой и умертви меня, чтобы не сказали обо мне: женщина убила его. И пронзил его отрок его, и он умер. 55 Израильтяне, видя, что умер Авимелех, пошли каждый в свое место. 56 Так воздал Бог Авимелеху за злодеяние, которое он сделал отцу своему, убив семьдесят братьев своих. 57 И все злодеяния жителей Сихемских обратил Бог на голову их; и постигло их проклятие Иофама, сына Иероваалова.
Авімелех
1 І пішов Авімелех, син Єруббаалів, до Сихему, до братів своєї матері, і говорив до них та до всього роду батьківського дому своєї матері, кажучи:
2 “Говоріть голосно до всіх сихемських господарів: Що ліпше для вас: чи панування над вами семидесяти мужів, усіх Єруббаалових синів, чи панування над вами мужа одного? І пам’ятайте, що я кість ваша та тіло ваше”.
3 І говорили брати його матері про нього голосно до сихемських господарів усі ті слова, — і їхнє серце схилилося до Авімелеха, бо вони сказали: “Він наш брат”.
4 І дали йому сімдесят шеклів срібла з дому Баал‑Беріта, а Авімелех найняв за них пустих та легковажних людей, — і вони пішли за ним.
5 А він прийшов до дому свого батька в Офру, і повбивав своїх братів, синів Єруббаалових, сімдесят чоловік на однім камені. І позостався тільки Йотам, син Єруббаалів, наймолодший, бо сховався.
6 І були зібрані всі сихемські господарі та ввесь Бет‑Мілло, і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон‑Муццаві, що в Сихемі.
Притча про вибір царя
7 І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхів’ї гори Ґаріззім, і підвищив свій голос, і закликав та й сказав їм: “Почуйте мене, сихемські господарі, і хай почує вас Бог!
8 Пішли були раз дерева, щоб помазати царя над собою, і сказали вони до оливки: Царюй ти над нами!
9 А оливка сказала до них: Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити піду над деревами?
10 І сказали дерева до фіґи: Іди ти, та й над нами царюй!
11 І сказала їм фіґа: Чи я загубила свої солодощі та свій добрий врожай, і сторожити піду над деревами?
12 І дерева промовили до винограду: Іди ти, та й над нами царюй!
13 І промовив до них виноград: Чи я загубив свого сока, що Бога й людей веселити, і сторожити піду над деревами?
14 Тоді всі дерева сказали тернині: Іди ти, та й над нами царюй!
15 А тернина сказала деревам: якщо справді мене на царя над собою помазуєте, — підійдіть, поховайтеся в тіні моїй! А як ні, — то ось вийде огонь із тернини, та кедри ливанські поїсть!
Авімелехове царювання над Ізраϊлем
16 А тепер, — якщо направду й у невинності зробили ви, що настановили Авімелеха царем, і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з домом його, і якщо ви зробили йому за заслугою рук його,
17 бо мій батько воював за вас, і кинув був життя своє на небезпеку, і врятував вас із руки Мідіяна,
18 а ви сьогодні повстали на дім батька мого, та й повбивали синів його, сімдесят люду, на одному камені, і настановили царем Авімелеха, сина його невільниці, над сихемськими господарями, бо він брат ваш,
19 і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з домом його цього дня, — то радійте Авімелехом, і нехай і він радіє вами!
20 А як ні, — вийде огонь з Авімелеха, та й поїсть господарів Сихему й Бет‑Мілло, і вийде огонь із господарів Сихему й з Бет‑Мілло, та й з’їсть Авімелеха”.
21 І втік Йотам, і збіг, і пішов до Бееру, і сидів там перед братом своїм.
22 І володів Авімелех над Ізраїлем три роки.
23 І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими господарями, — і зрадили сихемські господарі Авімелеха,
24 щоб прийшла кривда семидесяти Єруббаалових синів, а їхня кров спала на Авімелеха, їхнього брата, що їх повбивав, та на сихемських господарів, що зміцнили його руки забити братів своїх.
25 І сихемські господарі поставили на верхів’ях гір чатівників на нього, і вони грабували все, що приходило до них на дорозі. І сказано про це Авімелеху.
26 І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, — і довірилися йому сихемські господарі.
27 І виходили вони в поле, і збирали виноград свій, і вичавлювали, і робили празник. І входили вони до дому свого бога, і їли й пили та проклинали Авімелеха.
28 І говорив Ґаал, син Еведів: “Хто Авімелех і хто Сихем, що будемо служити йому? Чи ж він не син Єруббаалів, а Зевул начальник його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми будемо служити йому?
29 А хто дав би цього народа в мою руку, то я прогнав би Авімелеха. І він скаже до Авімелеха: Помнож своє військо, та й вийди!”
30 І почув Зевул, голова міста, слова Ґаала, сина Еведового, — і запалився його гнів.
31 І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: “Ось Ґаал, син Еведів, та брати його приходять до Сихему, і ось вони підбурюють місто проти тебе.
32 А тепер устань уночі ти та той народ, що з тобою, і чатуй на полі.
33 І буде, — встанеш рано‑вранці, як сходитиме сонце, і нападеш на місто. І ось, — він та народ той, що з ним, вийдуть до тебе, а ти зробиш йому, як знайде потрібним рука твоя”.
34 І встав уночі Авімелех та ввесь народ, що з ним, та й чатували над Сихемом чотири відділи.
35 І вийшов Ґаал, син Еведів, і став при вході міської брами. І встав Авімелех та народ, що з ним, із засідки.
36 А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: “Ось народ сходить із верхів гір”. І сказав до нього Зевул: “Ти бачиш гірську тінь, немов людей!”
37 А Ґаал далі говорив та казав: “Ось народ сходить з верхів’я, а один відділ приходить із дороги Елон‑Меоненіму”.
38 І сказав до нього Зевул: “Де тоді уста твої, що говорили: Хто Авімелех, що ми будем служити йому? А оце той народ, що ти погорджував ним. Виходь же тепер, та й воюй з ним!”
39 І вийшов Ґаал перед сихемськими господарями, та й воював з Авімелехом.
40 І Авімелех погнав його, і він побіг перед ним. І нападало багато трупів аж до входу до брами.
41 І осівся Авімелех в Арумі, а Зевул вигнав Ґаала та братів його, щоб не сиділи в Сихемі.
42 І сталося другого дня, і вийшов народ на поле, а Авімелеху донесли про це .
43 І взяв він людей, і поділив їх на три відділи, та й чатував на полі. І побачив він, аж ось народ виходить із міста, — і встав він на них, та й побив їх.
44 А Авімелех та відділи, що з ним, напали й стали при вході міської брами, а два відділи напали на все, що в полі, та й повбивали їх.
45 І Авімелех воював із містом цілий той день, та й здобув місто, а народ, що був у ньому, позабивав. І зруйнував він те місто, та й обсіяв його сіллю.
46 І почули про це всі, хто був у сихемській башті, і ввійшли до твердині, до дому бога Беріта.
47 І було донесено Авімелехові, що зібралися всі господарі сихемської башти.
48 І вийшов Авімелех на гору Цалмон, він та ввесь народ, що з ним. І взяв Авімелех сокири в свою руку, та й настинав галуззя з дерева, і позносив його, і поклав на своє плече. І сказав він до народу, що з ним: “Що ви бачили, що зробив я, — поспішно зробіть, як я”.
49 І настинав також увесь народ кожен галуззя собі, і пішли за Авімелехом, і поскладали над печерою, та й підпалили над ними ту печеру огнем. І повмирали всі люди сихемської вежі, близько тисячі чоловіків та жінок.
50 І пішов Авімелех до Тевецу, і таборував при Тевеці, та й здобув його.
51 А в середині міста була міцна башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарі міста, і замкнули за собою, та й вийшли на дах тієї башти.
52 І прийшов Авімелех аж до башти, та й воював із нею. І підійшов він аж до входу башти, щоб спалити її огнем.
53 Тоді одна жінка кинула горішнього каменя від жорен на Авімелехову голову, — та й розтрощила йому черепа.
54 І він зараз кликнув до юнака, свого зброєноші, та й сказав йому: “Витягни свого меча, та й забий мене, щоб не сказали про мене: Його жінка забила!” І його юнак проколов його, — і він помер.
55 І побачили ізраїльтяни, що Авімелех помер, та й порозходилися кожен на своє місце.
56 І Бог віддав Авімелехові зло, яке він зробив був своєму батькові, що повбивав сімдесят братів своїх.
57 А все зло сихемських людей Бог повернув на їхню голову, — і прийшло на них прокляття Йотама, Єруббаалового сина.