1 Слово, которое было к Иеремии от Господа: 2 встань и сойди в дом горшечника, и там Я возвещу тебе слова Мои. 3 И сошел я в дом горшечника, и вот, он работал свою работу на кружале. 4 И сосуд, который горшечник делал из глины, развалился в руке его; и он снова сделал из него другой сосуд, какой горшечнику вздумалось сделать. 5 И было слово Господне ко мне: 6 не могу ли Я поступить с вами, дом Израилев, подобно горшечнику сему? говорит Господь. Вот, что глина в руке горшечника, то вы в Моей руке, дом Израилев. 7 Иногда Я скажу о каком-либо народе и царстве, что искореню, сокрушу и погублю его; 8 но если народ этот, на который Я это изрек, обратится от своих злых дел, Я отлагаю то зло, которое помыслил сделать ему. 9 А иногда скажу о каком-либо народе и царстве, что устрою и утвержу его; 10 но если он будет делать злое пред очами Моими и не слушаться гласа Моего, Я отменю то добро, которым хотел облагодетельствовать его. 11 Итак скажи мужам Иуды и жителям Иерусалима: так говорит Господь: вот, Я готовлю вам зло и замышляю против вас; итак обратитесь каждый от злого пути своего и исправьте пути ваши и поступки ваши. 12 Но они говорят: «не надейся; мы будем жить по своим помыслам и будем поступать каждый по упорству злого своего сердца». 13 Посему так говорит Господь: спросите между народами, слыхал ли кто подобное сему? крайне гнусные дела совершила дева Израилева. 14 Оставляет ли снег Ливанский скалу горы? и иссякают ли из других мест текущие холодные воды? 15 А народ Мой оставил Меня; они кадят суетным, споткнулись на путях своих, оставили пути древние, чтобы ходить по стезям пути непроложенного, 16 чтобы сделать землю свою ужасом, всегдашним посмеянием, так что каждый, проходящий по ней, изумится и покачает головою своею. 17 Как восточным ветром развею их пред лицем врага; спиною, а не лицем обращусь к ним в день бедствия их. 18 А они сказали: «придите, составим замысел против Иеремии; ибо не исчез же закон у священника и совет у мудрого, и слово у пророка; придите, сразим его языком и не будем внимать словам его». 19 Внемли мне, Господи, и услышь голос моих противников. 20 Должно ли воздавать злом за добро? а они роют яму душе моей. Вспомни, что я стою пред лицем Твоим, чтобы говорить за них доброе, чтобы отвратить от них гнев Твой. 21 Итак предай сыновей их голоду и подвергни их мечу; да будут жены их бездетными и вдовами, и мужья их да будут поражены смертью, и юноши их умерщвлены мечом на войне. 22 Да будет слышен вопль из домов их, когда приведешь на них полки внезапно; ибо они роют яму, чтобы поймать меня, и тайно расставили сети для ног моих. 23 Но Ты, Господи, знаешь все замыслы их против меня, чтобы умертвить меня; не прости неправды их и греха их не изгладь пред лицем Твоим; да будут они низвержены пред Тобою; поступи с ними во время гнева Твоего.
Єремія в домі ганчаря
1 Оце слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:
2 “Устань, і зійди до дому ганчаря, і там почуєш слова Мої”.
3 І зійшов я до дому ганчаря, аж ось він робить працю на кружалі.
4 І в руках ганчаря попсулась посудина, яку він із глини робив. І він знову зробив з неї іншу посудину, як сподобалося ганчареві зробити.
5 І було мені слово Господнє, говорячи:
6 “Чи не міг би зробити й Я вам, як ганчар цей, о доме Ізраїлів? каже Господь. Ось як глина в руці ганчаря, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви!
7 Я часом кажу про народ та про царство, щоб вирвати його , і щоб розбити та вигубити,
8 та коли цей народ, що про нього казав Я, повернеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке думав чинити йому.
9 А часом кажу про народ та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити,
10 та як він зробить зле в Моїх очах, щоб не слухатися Мого голосу, то пожалую щодо того добра, про яке говорив, що вчиню Я його.
11 А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе проти вас, і задумую задум на вас, — верніться ж ви кожен з дороги своєї лихої, і поліпшіть дороги свої й свої вчинки!
12 Та вони відказали: “Пропало! бо ми будем ходити за своїми думками, і кожен робитиме згідно з упертістю серця свого”.
13 Тому так промовляє Господь: Поспитайте‑но ви між народами, — чи хто чув, як оце? Страшну річ учинила та діва Ізраїлева!
14 Хіба сніг Ливану зійде зі скелі на полі? Чи висохнуть води чужі та холодні, текучі?
15 Бо про Мене забув Мій народ: вони кадять марноті, а та робить їм так , що вони на дорогах своїх спотикаються, на давніх путях, щоб ходити стежками, по дорозі невбитій,
16 щоб свій Край учинити страхіттям, посміховищем вічним… Кожен, хто буде проходити ним, остовпіє та буде хитати головою своєю…
17 Мов вітер зі сходу, розвію Я їх перед ворогом; потилицю , а не обличчя Я їм покажу у день їхнього горя!”
Змова на Єремію
18 І сказали вони: “Ходіть, і обміркуємо заміри на Єремію, бо не згинув Закон у священика, і рада в премудрого, а слово в пророка. Ходіть, і удармо його язиком його власним , і не зважаймо на жодні слова його!”
19 Послухай мене, о мій Господи, і почуй голос моїх супротивників!
20 Хіба замість доброго злим надолужено буде? Бо яму копають вони для моєї душі… Згадай же, що перед обличчям Твоїм я стояв, щоб добре про них говорити, щоб гнів Твій від них відвернути!
21 Тому їхніх синів віддай голодові, і міццю меча викинь їх з Краю, і бодай жінки їхні дітей погубили та вдовами стали, а їхні чоловіки хай смертю повбивані будуть, юнаки їхні хай будуть побиті мечем на війні!
22 Нехай чується крик з їхніх домів, — бо орду Ти зненацька спровадиш на них, — бо яму копали вони, щоб схопити мене, і для ніг моїх пастки поставили…
23 А Ти, Господи, знаєш увесь їхній замір на мене на смерть, — не прости їм провин, а гріха їхнього із‑перед обличчя Свого не зітри, і хай перед Тобою спіткнуться вони, — зроби поміж ними оце під час гніву Свого!