1 Так говорит Господь: вот, Я подниму на Вавилон и на живущих среди него противников Моих. 2 И пошлю на Вавилон веятелей, и развеют его, и опустошат землю его; ибо в день бедствия нападут на него со всех сторон. 3 Пусть стрелец напрягает лук против напрягающего лук и на величающегося бронею своею; и не щадите юношей его, истребите все войско его. 4 Пораженные пусть падут на земле Халдейской, и пронзенные — на дорогах ее. 5 Ибо не овдовел Израиль и Иуда от Бога своего, Господа Саваофа; хотя земля их полна грехами пред Святым Израилевым. 6 Бегите из среды Вавилона и спасайте каждый душу свою, чтобы не погибнуть от беззакония его, ибо это время отмщения у Господа, Он воздает ему воздаяние. 7 Вавилон был золотою чашею в руке Господа, опьянявшею всю землю; народы пили из нее вино и безумствовали. 8 Внезапно пал Вавилон и разбился; рыдайте о нем, возьмите бальзама для раны его: может быть, он исцелеет. 9 Врачевали мы Вавилон, но не исцелился; оставьте его, и пойдем каждый в свою землю, потому что приговор о нем достиг до небес и поднялся до облаков. 10 Господь вывел на свет правду нашу; пойдем и возвестим на Сионе дело Господа Бога нашего. 11 Острите стрелы, наполняйте колчаны; Господь возбудил дух царей Мидийских, потому что у Него есть намерение против Вавилона, чтобы истребить его, ибо это есть отмщение Господа, отмщение за храм Его. 12 Против стен Вавилона поднимите знамя, усильте надзор, расставьте сторожей, приготовьте засады, ибо, как Господь помыслил, так и сделает, что изрек на жителей Вавилона. 13 О, ты, живущий при водах великих, изобилующий сокровищами! пришел конец твой, мера жадности твоей. 14 Господь Саваоф поклялся Самим Собою: истинно говорю, что наполню тебя людьми, как саранчою, и поднимут крик против тебя. 15 Он сотворил землю силою Своею, утвердил вселенную мудростью Своею и разумом Своим распростер небеса. 16 По гласу Его шумят воды на небесах, и Он возводит облака от краев земли, творит молнии среди дождя и изводит ветер из хранилищ Своих. 17 Безумствует всякий человек в своем знании, срамит себя всякий плавильщик истуканом своим, ибо истукан его есть ложь, и нет в нем духа. 18 Это совершенная пустота, дело заблуждения; во время посещения их они исчезнут. 19 Не такова, как их, доля Иакова, ибо Бог его есть Творец всего, и Израиль есть жезл наследия Его, имя Его — Господь Саваоф. 20 Ты у Меня — молот, оружие воинское; тобою Я поражал народы и тобою разорял царства; 21 тобою поражал коня и всадника его и тобою поражал колесницу и возницу ее; 22 тобою поражал мужа и жену, тобою поражал и старого и молодого, тобою поражал и юношу и девицу; 23 и тобою поражал пастуха и стадо его, тобою поражал земледельца и рабочий скот его, тобою поражал и областеначальников и градоправителей. 24 И воздам Вавилону и всем жителям Халдеи за все то зло, какое они делали на Сионе в глазах ваших, говорит Господь. 25 Вот, Я — на тебя, гора губительная, говорит Господь, разоряющая всю землю, и простру на тебя руку Мою, и низрину тебя со скал, и сделаю тебя горою обгорелою. 26 И не возьмут из тебя камня для углов и камня для основания, но вечно будешь запустением, говорит Господь. 27 Поднимите знамя на земле, трубите трубою среди народов, вооружите против него народы, созовите на него царства Араратские, Минийские и Аскеназские, поставьте вождя против него, наведите коней, как страшную саранчу. 28 Вооружите против него народы, царей Мидии, областеначальников ее и всех градоправителей ее, и всю землю, подвластную ей. 29 Трясется земля и трепещет, ибо исполняются над Вавилоном намерения Господа сделать землю Вавилонскую пустынею, без жителей. 30 Перестали сражаться сильные Вавилонские, сидят в укреплениях своих; истощилась сила их, сделались как женщины, жилища их сожжены, затворы их сокрушены. 31 Гонец бежит навстречу гонцу, и вестник навстречу вестнику, чтобы возвестить царю Вавилонскому, что город его взят со всех концов, 32 и броды захвачены, и ограды сожжены огнем, и воины поражены страхом. 33 Ибо так говорит Господь Саваоф, Бог Израилев: дочь Вавилона подобна гумну во время молотьбы на нем; еще немного, и наступит время жатвы ее. 34 Пожирал меня и грыз меня Навуходоносор, царь Вавилонский; сделал меня пустым сосудом; поглощал меня, как дракон; наполнял чрево свое сластями моими, извергал меня. 35 Обида моя и плоть моя — на Вавилоне, скажет обитательница Сиона, и кровь моя — на жителях Халдеи, скажет Иерусалим. 36 Посему так говорит Господь: вот, Я вступлюсь в твое дело и отмщу за тебя, и осушу море его, и иссушу каналы его. 37 И Вавилон будет грудою развалин, жилищем шакалов, ужасом и посмеянием, без жителей. 38 Как львы зарыкают все они, и заревут как щенки львиные. 39 Во время разгорячения их сделаю им пир и упою их, чтобы они повеселились и заснули вечным сном, и не пробуждались, говорит Господь. 40 Сведу их как ягнят на заклание, как овнов с козлами. 41 Как взят Сесах, и завоевана слава всей земли! Как сделался Вавилон ужасом между народами! 42 Устремилось на Вавилон море; он покрыт множеством волн его. 43 Города его сделались пустыми, землею сухою, степью, землею, где не живет ни один человек и где не проходит сын человеческий. 44 И посещу Вила в Вавилоне, и исторгну из уст его проглоченное им, и народы не будут более стекаться к нему, даже и стены Вавилонские падут. 45 Выходи из среды его, народ Мой, и спасайте каждый душу свою от пламенного гнева Господа. 46 Да не ослабевает сердце ваше, и не бойтесь слуха, который будет слышен на земле; слух придет в один год и потом в другой год, и на земле будет насилие, властелин восстанет на властелина. 47 Посему вот, приходят дни, когда Я посещу идолов Вавилона, и вся земля его будет посрамлена, и все пораженные его падут среди него. 48 И восторжествуют над Вавилоном небо и земля и всё, что на них; ибо от севера придут к нему опустошители, говорит Господь. 49 Как Вавилон повергал пораженных Израильтян, так в Вавилоне будут повержены пораженные всей страны. 50 Спасшиеся от меча, уходите, не останавливайтесь, вспомните издали о Господе, и да взойдет Иерусалим на сердце ваше. 51 Стыдно нам было, когда мы слышали ругательство: бесчестие покрывало лица наши, когда чужеземцы пришли во святилище дома Господня. 52 За то вот, приходят дни, говорит Господь, когда Я посещу истуканов его, и по всей земле его будут стонать раненые. 53 Хотя бы Вавилон возвысился до небес, и хотя бы он на высоте укрепил твердыню свою; но от Меня придут к нему опустошители, говорит Господь. 54 Пронесется гул вопля от Вавилона и великое разрушение — от земли Халдейской, 55 ибо Господь опустошит Вавилон и положит конец горделивому голосу в нем. Зашумят волны их как большие воды, раздастся шумный голос их. 56 Ибо придет на него, на Вавилон, опустошитель, и взяты будут ратоборцы его, сокрушены будут луки их; ибо Господь, Бог воздаяний, воздаст воздаяние. 57 И напою допьяна князей его и мудрецов его, областеначальников его, и градоправителей его, и воинов его, и заснут сном вечным, и не пробудятся, говорит Царь — Господь Саваоф имя Его. 58 Так говорит Господь Саваоф: толстые стены Вавилона до основания будут разрушены, и высокие ворота его будут сожжены огнем; итак напрасно трудились народы, и племена мучили себя для огня.
59 Слово, которое пророк Иеремия заповедал Сераии, сыну Нирии, сыну Масеи, когда он отправлялся в Вавилон с Седекиею, царем Иудейским, в четвертый год его царствования; Сераия был главный постельничий. 60 Иеремия вписал в одну книгу все бедствия, какие должны были придти на Вавилон, все сии речи, написанные на Вавилон. 61 И сказал Иеремия Сераии: когда ты придешь в Вавилон, то смотри, прочитай все сии речи, 62 и скажи: «Господи! Ты изрек о месте сем, что истребишь его так, что не останется в нем ни человека, ни скота, но оно будет вечною пустынею». 63 И когда окончишь чтение сей книги, привяжи к ней камень и брось ее в средину Евфрата, 64 и скажи: «так погрузится Вавилон и не восстанет от того бедствия, которое Я наведу на него, и они совершенно изнемогут». Доселе — речи Иеремии.
Відплата Вавилонові за руйнування світу
1 Так говорить Господь: Ось Я бурю збуджу на отой Вавилон та на мешканців “серця повстанців на Мене”.
2 І на Вавилон Я пошлю віяча, і розвіють його, і випорожнять його край, бо оточать його у день зла.
3 Нехай лука свого напинає стрілець проти того, хто й собі напинає, проти того, хто своїм панцерем чваниться! І не змилуйтеся над його юнаками, закляттям учиніть усе військо його!
4 І попадають вбиті в халдейському краї, і попробивані на його вулицях…
5 Бо Ізраїль та Юда — не вдівець він по Бозі своєму, по Господу Саваоту, та наповнився край їхній гріхом проти Святого Ізраїлевого.
6 Утікайте з‑серед Вавилону, і кожен урятовуйте душу свою! За провину його не погиньте, бо це Господеві час помсти, — Він дасть відповідну заплату йому!
7 Вавилон у Господній руці — золотая це чаша, що всю землю напоювала: народи впивались вином тим його, тому пошаліли народи!
8 Несподівано впав Вавилон і зруйнований він! Візьміте бальзаму для болю його, — може, буде загоєний він!
9 Вавилон лікували, та він не був вилікуваний, — покиньте його, і підемо кожен до краю свого, бо присуд його досягнув до небес, і дійшов аж до хмар!..
10 Вивів Господь справедливості наші, — прийдіть, і розповімо на Сіоні про чин оцей Господа, нашого Бога!
11 Вигостріть стріли, візьміте щити! Збудив Господь духа мідійських царів, бо на Вавилон Його задум, — понищити його, бо це помста Господня, помста за храма Його!
12 Проти мурів Вавилону підійміте прапора, сторожу зміцніть, сторожів порозставляйте, і чати поставте, бо Господь і задумав, і зробив, що Він говорив був на мешканців Вавилону.
13 О ти, що живеш над великими водами, що маєш скарбів багатенно, — кінець твій прийшов, міра твоєї захланности!
14 Господь Саваот присягав був душею Своєю: наповню людьми тебе, мов сараною, і на тебе вони крик військовий підіймуть!
15 Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо розтяг Своїм розумом.
16 Як голос Його забринить, у небесах шумлять води, а коли підіймає Він хмари із краю землі, коли із дощем чинить блискавки та випроваджує вітер зі сховищ Своїх,
17 тоді кожна людина в знанні туманіє, усяк золотар посоромлений через боввана, бо відлив його — це неправда, і немає в них духа!
18 Марнота вони, вони праця на сміх, — в час навіщення їх вони згинуть!
19 Не така, як оці, частка Яковова, бо все це Він створив, і Ізраїль — племено спадщини Його, Господь Саваот Йому Ймення!
20 Ти Мій молот, знаряддя військове, — тобою поб’ю Я народи, і тобою Я вигублю царства!
21 І тобою поб’ю Я коня й верхівця, і тобою поб’ю колесницю й її візника!
22 І тобою поб’ю чоловіка та жінку, старого та хлопця тобою поб’ю, і тобою поб’ю юнака та дівчину!
23 І тобою поб’ю пастуха й його стадо, і тобою поб’ю селянина та запряг його, і тобою поб’ю Я намісників та їхніх заступників!
24 І Я відплачу Вавилонові і всім мешканцям халдеїв усе їхнє зло, що зробили в Сіоні на ваших очах, промовляє Господь!
25 Оце Я на тебе, о горо ти згубна, — говорить Господь, — що всю землю ти губиш! І руку Свою простягну над тобою, і зі скель тебе скину, і зроблю горою горючою!
26 І не братимуть з тебе наріжного каменя, ані каменя на підвалини, бо спустошенням вічним ти станеш, говорить Господь…
27 Підійміте прапор на землі, засурміть у сурму між народами, приготуйте народи на бій проти нього, покличте на нього царства Арарату, Мінні та Ашкеназу, призначте гетьмана над ними, коней спровадьте, немов ту шорстку сарану!
28 Приготуйте на бій проти нього народи, царів Мідії, намісників її та всіх її заступників, та ввесь край панування її!
29 І затряслася земля, і корчитись стала від болю , бо здійснилися задуми Господа на Вавилон, щоб край вавилонський вчинити жахливим спустошенням та без мешканця…
30 Силачі вавилонські воювати перестали, — у твердинях осілись, загинула вся їхня сила, зробились, неначе жінки, оселі його попідпалювані, його засуви зламані…
31 Бігун бігунові назустріч біжить, а посол назустріч послові, щоб звістити царю вавилонському, що з кінця до кінця взяте місто його,
32 і броди захоплені, і фортеці огнем попалили, вояки перестрашені…
33 Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Дочка вавилонська — мов тік в час топтання його: іще трохи — й настане для неї час жнив!
34 Пожер мене й стер мене Навуходоносор, цар вавилонський, поставив мене, як той посуд порожній, ковтнув він мене, немов змій, моїми розкошами сповнив свого живота, випхнув мене…
35 Насилля моє й моє тіло — на Вавилон, говорить мешканка Сіону, кров же моя — на мешканців халдеїв, говорить Єрусалим!
36 Тому так промовляє Господь: Оце Я змагаюсь за справу твою, і помщу твою помсту, і висушу море його, і джерело його висушу.
37 І стане руїною цей Вавилон, мешканням шакалів, страхіттям та посміхом, — і в ньому мешканця не буде!..
38 Заревуть вони разом, немов левчуки, загарчать, немов ті левенята…
39 Як вони порозпалюються, то зроблю їм бенкета та їх упою, щоб раділи й заснули сном вічним, — і вже не пробудяться, каже Господь!
40 Поспускаю Я їх, мов овець до зарізу, немов баранів із козлами.
41 Як здобутий Шешах , і як схоплена слава всієї землі! Яким ось зробивсь Вавилон посеред народів!
42 На Вавилон вийшло море, і вкрився він безліччю хвиль тих його.
43 Міста його стануть спустошенням, краєм пустині та степу, тим краєм, що в ньому сидіти не буде ніяка людина, і не буде ходити по ньому син людський!
44 І Я навіщу Бела в Вавилоні, і витягну з уст його те, що він був ковтнув, і вже народи до нього не будуть плисти, немов ріки, і мур вавилонський впаде!
45 Мій народе, виходьте із нього й рятуйте від лютости гніву Господнього душу свою!
46 І щоб серце ваше не слабло, а ви не злякалися вістки, почутої в краї, бо прийде цього року ця звістка, а потім того року та звістка, і буде насилля в краю, і повстане пануючий проти пануючого…
47 Тому‑то ось дні настають, і навіщу Я божків Вавилону, і ввесь його край посоромлений буде, і всі його вбиті попадають в ньому!
48 І над Вавилоном співатимуть небо й земля, і все, що є в них, бо на нього приходять спустошники з півночі, каже Господь.
49 Вавилон мусить упасти за вбитих Ізраїлевих, як за Вавилон впали вбиті всієї землі…
50 Хто втік від меча, — ідіть, не ставайте! Пам’ятайте й здалека про Господа, а Єрусалим нехай буде на вашому серці!
51 Застидалися ми, як почули цю ганьбу, сором покрив нам обличчя, бо чужинці прийшли у святиню Господнього дому…
52 Тому‑то ось дні настають, — говорить Господь, — і бовванів його навіщу, і буде стогнати поранений по всім краї його!
53 Коли б Вавилон аж до неба піднісся, і коли б уміцнив свою силу він на височині, то все ‑таки прийдуть від Мене до нього спустошники, каже Господь!
54 Чується крик з Вавилону, і велике понищення з краю халдеїв,
55 бо пустошить Господь Вавилона і галас великий приглушує в ньому, і шумлять їхні хвилі, як води великі, і розлягається гуркіт їхнього голосу…
56 Бо прийде спустошник на нього, на Вавилон, і схоплене буде лицарство його, їхній лук поламається, бо ж Бог відплати — Господь, Він напевно заплатить!
57 І впою його зверхників та мудреців його, намісників його та заступників його, і його лицарів, — і сном вічним заснуть, і не збудяться, каже Цар, Господь Саваот Йому Ймення…
58 Так говорить Господь Саваот: Товстий мур вавилонський аж до основ буде знищений, і брами високі його огнем будуть спалені, — і мучились дармо народи, і для огню мордувались племена!”…
59 Слово, яке пророк Єремія наказав був Сераї, сину Нерійї, сина Махсеїного, коли він ішов з Седекією, Юдиним царем, до Вавилону, за четвертого року царювання його. А Серая був головним царським постельником.
60 І написав Єремія все те лихо, що прийде на Вавилон, до однієї книги, усі ті слова, що написані на Вавилон.
61 І сказав Єремія до Сераї: “Як прийдеш ти до Вавилону, то гляди, прочитай усі ці слова.
62 І скажи: Господи, Ти провіщав на це місце, щоб вигубити його так , що не буде в ньому мешканця від людини й аж до скотини, бо буде воно спустошенням вічним.
63 І станеться, як ти скінчиш читати цю книгу, прив’яжеш до неї каменя, і кинеш її до середини Ефрату,
64 та й скажеш: Так потоне Вавилон, і не встане через те лихо, що Я на нього наведу, — і вони попомучаться!”… Аж досі — слова Єремієні.