1 За шесть дней до Пасхи пришел Иисус в Вифанию, где был Лазарь умерший, которого Он воскресил из мертвых. 2 Там приготовили Ему вечерю, и Марфа служила, и Лазарь был одним из возлежавших с Ним. 3 Мария же, взяв фунт нардового чистого драгоценного мира, помазала ноги Иисуса и отерла волосами своими ноги Его; и дом наполнился благоуханием от мира. 4 Тогда один из учеников Его, Иуда Симонов Искариот, который хотел предать Его, сказал: 5 Для чего бы не продать это миро за триста динариев и не раздать нищим? 6 Сказал же он это не потому, чтобы заботился о нищих, но потому что был вор. Он имел при себе денежный ящик и носил, что туда опускали. 7 Иисус же сказал: оставьте ее; она сберегла это на день погребения Моего. 8 Ибо нищих всегда имеете с собою, а Меня не всегда. 9 Многие из Иудеев узнали, что Он там, и пришли не только для Иисуса, но чтобы видеть и Лазаря, которого Он воскресил из мертвых. 10 Первосвященники же положили убить и Лазаря, 11 потому что ради него многие из Иудеев приходили и веровали в Иисуса.
12 На другой день множество народа, пришедшего на праздник, услышав, что Иисус идет в Иерусалим, 13 взяли пальмовые ветви, вышли навстречу Ему и восклицали: осанна! благословен грядущий во имя Господне, Царь Израилев! 14 Иисус же, найдя молодого осла, сел на него, как написано: 15 Не бойся, дщерь Сионова! се, Царь твой грядет, сидя на молодом осле. 16 Ученики Его сперва не поняли этого; но когда прославился Иисус, тогда вспомнили, что та́к было о Нем написано, и это сделали Ему. 17 Народ, бывший с Ним прежде, свидетельствовал, что Он вызвал из гроба Лазаря и воскресил его из мертвых. 18 Потому и встретил Его народ, ибо слышал, что Он сотворил это чудо. 19 Фарисеи же говорили между собою: видите ли, что не успеваете ничего? весь мир идет за Ним.
20 Из пришедших на поклонение в праздник были некоторые Еллины. 21 Они подошли к Филиппу, который был из Вифсаиды Галилейской, и просили его, говоря: господин! нам хочется видеть Иисуса. 22 Филипп идет и говорит о том Андрею; и потом Андрей и Филипп сказывают о том Иисусу. 23 Иисус же сказал им в ответ: пришел час прославиться Сыну Человеческому. 24 Истинно, истинно говорю вам: если пшеничное зерно, пав в землю, не умрет, то останется одно; а если умрет, то принесет много плода. 25 Любящий душу свою погубит ее; а ненавидящий душу свою в мире сем сохранит ее в жизнь вечную. 26 Кто Мне служит, Мне да последует; и где Я, там и слуга Мой будет. И кто Мне служит, того почтит Отец Мой. 27 Душа Моя теперь возмутилась; и что Мне сказать? Отче! избавь Меня от часа сего! Но на сей час Я и пришел.
28 Отче! прославь имя Твое. Тогда пришел с неба глас: и прославил и еще прославлю. 29 Народ, стоявший и слышавший то , говорил: это гром; а другие говорили: Ангел говорил Ему. 30 Иисус на это сказал: не для Меня был глас сей, но для народа. 31 Ныне суд миру сему; ныне князь мира сего изгнан будет вон. 32 И когда Я вознесен буду от земли, всех привлеку к Себе. 33 Сие говорил Он, давая разуметь, какою смертью Он умрет. 34 Народ отвечал Ему: мы слышали из закона, что Христос пребывает вовек; как же Ты говоришь, что должно вознесену быть Сыну Человеческому? кто Этот Сын Человеческий? 35 Тогда Иисус сказал им: еще на малое время свет есть с вами; ходите, пока есть свет, чтобы не объяла вас тьма: а ходящий во тьме не знает, куда идет. 36 Доколе свет с вами, веруйте в свет, да будете сынами света. Сказав это, Иисус отошел и скрылся от них. 37 Столько чудес сотворил Он пред ними, и они не веровали в Него, 38 да сбудется слово Исаии пророка: Господи! кто поверил слышанному от нас? и кому открылась мышца Господня? 39 Потому не могли они веровать, что, как еще сказал Исаия, 40 народ сей ослепил глаза свои и окаменил сердце свое, да не видят глазами, и не уразумеют сердцем, и не обратятся, чтобы Я исцелил их. 41 Сие сказал Исаия, когда видел славу Его и говорил о Нем. 42 Впрочем и из начальников многие уверовали в Него; но ради фарисеев не исповедывали, чтобы не быть отлученными от синагоги, 43 ибо возлюбили больше славу человеческую, нежели славу Божию. 44 Иисус же возгласил и сказал: верующий в Меня не в Меня верует, но в Пославшего Меня. 45 И видящий Меня видит Пославшего Меня. 46 Я свет пришел в мир, чтобы всякий верующий в Меня не оставался во тьме. 47 И если кто услышит Мои слова и не поверит, Я не сужу его, ибо Я пришел не судить мир, но спасти мир. 48 Отвергающий Меня и не принимающий слов Моих имеет судью себе: слово, которое Я говорил, оно будет судить его в последний день. 49 Ибо Я говорил не от Себя; но пославший Меня Отец, Он дал Мне заповедь, что сказать и что говорить. 50 И Я знаю, что заповедь Его есть жизнь вечная. Итак, что Я говорю, говорю, как сказал Мне Отец.
Намащення Ісуса миром
1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
2 І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
3 А Марія взяла літру мира, — з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла… І пахощі мира наповнили дім!
4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати:
5 “Чому мира оцього за триста динаріїв не продано, та й не роздано вбогим?”
6 А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкидали.
7 І промовив Ісус: “Позостав її ти, — це вона на день похорону заховала Мені…
8 Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!”
9 А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.
10 А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
11 бо багато з юдеїв з за нього відходили, та в Ісуса ввірували.
Славний в’їзд Ісуса в Єрусалим
12 А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочули, що до Єрусалиму надходить Ісус,
13 то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: “Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Цар Ізраїлів!”
14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
15 “Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!”
16 А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому.
17 Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих.
18 Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
19 Фарисеї тоді між собою казали: “Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!”
Отець прославляє Сина
20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени.
21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: “Ми хочемо, пане, побачити Ісуса”.
22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
23 Ісус же їм відповідає, говорячи: “Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь.
24 Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе.
25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя.
26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець.
27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю…
28 Прослав, Отче, Ім’я Своє!” Залунав тоді голос із неба: “І прославив, — і знову прославлю!”
29 А народ, що стояв і почув, говорив: “Загреміло!” Інші казали: “Це Ангол Йому говорив!”
30 Ісус відповів і сказав: “Не для Мене цей голос лунав, а для вас.
31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер.
32 І як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну”.
33 А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти.
34 А народ відповів Йому: “Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський?”
35 І сказав їм Ісус: “Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде…
36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали”. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них.
Чому не ввірували в Ісуса
37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
38 щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: “Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об’явилось?”
39 Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік:
40 “Засліпив їхні очі, і скам’янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив!”
41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав.
42 Проте багато хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.
43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
Заповідь Божа — то вічне життя
44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: “Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
45 А хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене.
46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався.
47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно буде судити його!
49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити.
50 І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав”.