1 В первый же день недели Мария Магдалина приходит ко гробу рано, когда было еще темно, и видит, что камень отвален от гроба. 2 Итак, бежит и приходит к Симону Петру и к другому ученику, которого любил Иисус, и говорит им: унесли Господа из гроба, и не знаем, где положили Его. 3 Тотчас вышел Петр и другой ученик, и пошли ко гробу. 4 Они побежали оба вместе; но другой ученик бежал скорее Петра, и пришел ко гробу первый. 5 И, наклонившись, увидел лежащие пелены; но не вошел во гроб. 6 Вслед за ним приходит Симон Петр, и входит во гроб, и видит одни пелены лежащие, 7 и плат, который был на главе Его, не с пеленами лежащий, но особо свитый на другом месте. 8 Тогда вошел и другой ученик, прежде пришедший ко гробу, и увидел, и уверовал. 9 Ибо они еще не знали из Писания, что Ему надлежало воскреснуть из мертвых. 10 Итак ученики опять возвратились к себе.
11 А Мария стояла у гроба и плакала. И, когда плакала, наклонилась во гроб, 12 и видит двух Ангелов, в белом одеянии сидящих, одного у главы и другого у ног, где лежало тело Иисуса. 13 И они говорят ей: жена! что ты плачешь? Говорит им: унесли Господа моего, и не знаю, где положили Его. 14 Сказав сие, обратилась назад и увидела Иисуса стоящего; но не узнала, что это Иисус. 15 Иисус говорит ей: жена! что ты плачешь? кого ищешь? Она, думая, что это садовник, говорит Ему: господин! если ты вынес Его, скажи мне, где ты положил Его, и я возьму Его. 16 Иисус говорит ей: Мария! Она, обратившись, говорит Ему: Раввуни́! — что значит: Учитель! 17 Иисус говорит ей: не прикасайся ко Мне, ибо Я еще не восшел к Отцу Моему; а иди к братьям Моим и скажи им: восхожу к Отцу Моему и Отцу вашему, и к Богу Моему и Богу вашему. 18 Мария Магдалина идет и возвещает ученикам, что видела Господа и что Он это сказал ей.
19 В тот же первый день недели вечером, когда двери дома , где собирались ученики Его, были заперты из опасения от Иудеев, пришел Иисус, и стал посреди, и говорит им: мир вам! 20 Сказав это, Он показал им руки и ноги и ребра Свои. Ученики обрадовались, увидев Господа. 21 Иисус же сказал им вторично: мир вам! как послал Меня Отец, так и Я посылаю вас. 22 Сказав это, дунул, и говорит им: примите Духа Святаго. 23 Кому простите грехи, тому простятся; на ком оставите, на том останутся. 24 Фома же, один из двенадцати, называемый Близнец, не был тут с ними, когда приходил Иисус. 25 Другие ученики сказали ему: мы видели Господа. Но он сказал им: если не увижу на руках Его ран от гвоздей, и не вложу перста моего в раны от гвоздей, и не вложу руки моей в ребра Его, не поверю.
26 После восьми дней опять были в доме ученики Его, и Фома с ними. Пришел Иисус, когда двери были заперты, стал посреди них и сказал: мир вам! 27 Потом говорит Фоме: подай перст твой сюда и посмотри руки Мои; подай руку твою и вложи в ребра Мои; и не будь неверующим, но верующим. 28 Фома сказал Ему в ответ: Господь мой и Бог мой! 29 Иисус говорит ему: ты поверил, потому что увидел Меня; блаженны невидевшие и уверовавшие.
30 Много сотворил Иисус пред учениками Своими и других чудес, о которых не писано в книге сей. 31 Сие же написано, дабы вы уверовали, что Иисус есть Христос, Сын Божий, и, веруя, имели жизнь во имя Его.
Марія Магдалина, Петро й Іван біля гробу Ісусового
1 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений.
2 Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: “Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його!”
3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли.
4 Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.
5 І, нахилившися, бачить — лежить плащаниця… Але він не ввійшов.
6 Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала,
7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці…
8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував.
9 Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих.
10 І учні вернулися знову до себе.
Ісус являється Марії Магдалині
11 А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу.
12 І бачить два Анголи, що в білім сиділи, — один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло…
13 І говорять до неї вони: “Чого плачеш ти, жінко?” Та відказує їм: “Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали”…
14 І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус…
15 Промовляє до неї Ісус: “Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?” Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: “Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, — і Його я візьму!”
16 Ісус мовить до неї: “Маріє!” А вона обернулася та по єврейському каже Йому: “Раббуні!” цебто: “Учителю мій !”
17 Говорить до неї Ісус: “Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!”
18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіщає, що бачила Господа, і Він це їй сказав…
Ісус з’являється Своїм учням
19 Того ж дня — дня першого в тижні, — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, — бо боялись юдеїв, — з’явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: “Мир вам!”
20 І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа.
21 Тоді знову сказав їм Ісус: “Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!”
22 Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: “Прийміть Духа Святого!
23 Кому гріхи простите, — простяться їм, а кому затримаєте, — то затримаються!”
Ісус з’являється Своїм учням удруге в присутності Хоми
24 А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус.
25 Інші ж учні сказали йому: “Ми бачили Господа!”… А він відказав їм: “Коли на руках Його знака відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, — не ввірую!”
26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: “Мир вам!”
27 Потім каже Хомі: “Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!”
28 А Хома відповів і сказав Йому: “Господь мій і Бог мій!”
29 Промовляє до нього Ісус: “Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!”
Перша Іванова післямова
30 Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.
31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім’я Його!