1 И отвечал Софар Наамитянин и сказал: 2 разве на множество слов нельзя дать ответа, и разве человек многоречивый прав? 3 Пустословие твое заставит ли молчать мужей, чтобы ты глумился, и некому было постыдить тебя? 4 Ты сказал: суждение мое верно, и чист я в очах Твоих. 5 Но если бы Бог возглаголал и отверз уста Свои к тебе 6 и открыл тебе тайны премудрости, что тебе вдвое больше следовало бы понести! Итак знай, что Бог для тебя некоторые из беззаконий твоих предал забвению. 7 Можешь ли ты исследованием найти Бога? Можешь ли совершенно постигнуть Вседержителя? 8 Он превыше небес, — что можешь сделать? глубже преисподней, — что можешь узнать? 9 Длиннее земли мера Его и шире моря. 10 Если Он пройдет и заключит кого в оковы и представит на суд, то кто отклонит Его? 11 Ибо Он знает людей лживых и видит беззаконие, и оставит ли его без внимания? 12 Но пустой человек мудрствует, хотя человек рождается подобно дикому осленку. 13 Если ты управишь сердце твое и прострешь к Нему руки твои, 14 и если есть порок в руке твоей, а ты удалишь его и не дашь беззаконию обитать в шатрах твоих, 15 то поднимешь незапятнанное лице твое и будешь тверд и не будешь бояться. 16 Тогда забудешь горе: как о воде протекшей, будешь вспоминать о нем. 17 И яснее полдня пойдет жизнь твоя; просветлеешь, как утро. 18 И будешь спокоен, ибо есть надежда; ты огражден, и можешь спать безопасно. 19 Будешь лежать, и не будет устрашающего, и многие будут заискивать у тебя. 20 А глаза беззаконных истают, и убежище пропадет у них, и надежда их исчезнет.
Перша Цофарова мова: Чи знаємо ми Божу глибінь
1 І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:
2 “Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?
3 Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?
4 Ось говориш ти: “Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже !”
5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,
6 і представив тобі таємниці премудрости, бо вони — як ті чуда роздумування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
7 Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?
8 Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, — як пізнаєш її ?
9 Її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
10 Якщо Він перейде й замкне щось , і згромадить, — то хто заборонить Йому?
11 Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, — і Він не догляне?
12 Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!
13 Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш, —
14 якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває, —
15 тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!
16 Бо забудеш страждання, — про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла…
17 Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.
18 І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати, —
19 і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато хто будуть підлещуватися до обличчя твого…
20 А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія — то стогін душі!”