1 Завет положил я с глазами моими, чтобы не помышлять мне о девице. 2 Какая же участь мне от Бога свыше? И какое наследие от Вседержителя с небес? 3 Не для нечестивого ли гибель, и не для делающего ли зло напасть? 4 Не видел ли Он путей моих, и не считал ли всех моих шагов? 5 Если я ходил в суете, и если нога моя спешила на лукавство, — 6 пусть взвесят меня на весах правды, и Бог узнает мою непорочность. 7 Если стопы мои уклонялись от пути и сердце мое следовало за глазами моими, и если что-либо нечистое пристало к рукам моим, 8 то пусть я сею, а другой ест, и пусть отрасли мои искоренены будут. 9 Если сердце мое прельщалось женщиною и я строил ковы у дверей моего ближнего, — 10 пусть моя жена мелет на другого, и пусть другие издеваются над нею, 11 потому что это — преступление, это — беззаконие, подлежащее суду; 12 это — огонь, поядающий до истребления, который искоренил бы все добро мое. 13 Если я пренебрегал правами слуги и служанки моей, когда они имели спор со мною, 14 то что стал бы я делать, когда бы Бог восстал? И когда бы Он взглянул на меня, что мог бы я отвечать Ему? 15 Не Он ли, Который создал меня во чреве, создал и его и равно образовал нас в утробе? 16 Отказывал ли я нуждающимся в их просьбе и томил ли глаза вдовы? 17 Один ли я съедал кусок мой, и не ел ли от него и сирота? 18 Ибо с детства он рос со мною, как с отцом, и от чрева матери моей я руководил вдову . 19 Если я видел кого погибавшим без одежды и бедного без покрова, — 20 не благословляли ли меня чресла его, и не был ли он согрет шерстью овец моих? 21 Если я поднимал руку мою на сироту, когда видел помощь себе у ворот, 22 то пусть плечо мое отпадет от спины, и рука моя пусть отломится от локтя, 23 ибо страшно для меня наказание от Бога: пред величием Его не устоял бы я. 24 Полагал ли я в золоте опору мою и говорил ли сокровищу: ты — надежда моя? 25 Радовался ли я, что богатство мое было велико, и что рука моя приобрела много? 26 Смотря на солнце, как оно сияет, и на луну, как она величественно шествует, 27 прельстился ли я в тайне сердца моего, и целовали ли уста мои руку мою? 28 Это также было бы преступление, подлежащее суду, потому что я отрекся бы тогда от Бога Всевышнего. 29 Радовался ли я погибели врага моего и торжествовал ли, когда несчастье постигало его? 30 Не позволял я устам моим грешить проклятием души его. 31 Не говорили ли люди шатра моего: о, если бы мы от мяс его не насытились? 32 Странник не ночевал на улице; двери мои я отворял прохожему. 33 Если бы я скрывал проступки мои, как человек, утаивая в груди моей пороки мои, 34 то я боялся бы большого общества, и презрение одноплеменников страшило бы меня, и я молчал бы и не выходил бы за двери. 35 О, если бы кто выслушал меня! Вот мое желание, чтобы Вседержитель отвечал мне, и чтобы защитник мой составил запись. 36 Я носил бы ее на плечах моих и возлагал бы ее, как венец; 37 объявил бы ему число шагов моих, сблизился бы с ним, как с князем. 38 Если вопияла на меня земля моя и жаловались на меня борозды ее; 39 если я ел плоды ее без платы и отягощал жизнь земледельцев, 40 то пусть вместо пшеницы вырастает волчец и вместо ячменя куколь. Слова Иова кончились.
Йов жив побожно
1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?
2 І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?
3 Хіба не загибель для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?
4 Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?
5 Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя, —
6 то нехай на вазі справедливости зважить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
7 Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла, —
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!
9 Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої , і причаювався я при дверях мого товариша,
10 то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!
11 Бо гидота оце, й це провина підсудна,
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!..
13 Якщо я понехтував правом свого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,
14 то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?
16 Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?
17 Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?
18 Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!
19 Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи, —
20 чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?
21 Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 хай рамено моє відпаде від свого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!
23 Бо острах на мене — нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти…
24 Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: “Ти , безпеко моя?”
25 Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,
27 то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав, —
28 це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 Чи я тішивсь упадком свого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.
31 Хіба люди намету мого не казали: “Хто покаже такого, хто з м’яса його не наситився?”
32 Чужинець на вулиці не ночував, — я двері свої відчиняв подорожньому.
33 Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?
34 Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив…
35 О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки : Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зі скаргою , що його написав мій противник…
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?
37 Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.
38 Якщо проти мене голосить земля моя, і її борозни плачуть із нею,
39 якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував, —
40 то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю — кукіль!”… Слова Йова скінчилися.