1 Когда те три мужа перестали отвечать Иову, потому что он был прав в глазах своих, 2 тогда воспылал гнев Елиуя, сына Варахиилова, Вузитянина из племени Рамова: воспылал гнев его на Иова за то, что он оправдывал себя больше, нежели Бога, 3 а на трех друзей его воспылал гнев его за то, что они не нашли, что отвечать, а между тем обвиняли Иова. 4 Елиуй ждал, пока Иов говорил, потому что они летами были старше его. 5 Когда же Елиуй увидел, что нет ответа в устах тех трех мужей, тогда воспылал гнев его. 6 И отвечал Елиуй, сын Варахиилов, Вузитянин, и сказал: я молод летами, а вы — старцы; поэтому я робел и боялся объявлять вам мое мнение. 7 Я говорил сам себе: пусть говорят дни, и многолетие поучает мудрости. 8 Но дух в человеке и дыхание Вседержителя дает ему разумение. 9 Не многолетние только мудры, и не старики разумеют правду. 10 Поэтому я говорю: выслушайте меня, объявлю вам мое мнение и я. 11 Вот, я ожидал слов ваших, — вслушивался в суждения ваши, доколе вы придумывали, что сказать. 12 Я пристально смотрел на вас, и вот никто из вас не обличает Иова и не отвечает на слова его. 13 Не скажите: мы нашли мудрость: Бог опровергнет его, а не человек. 14 Если бы он обращал слова свои ко мне, то я не вашими речами отвечал бы ему. 15 Испугались, не отвечают более; перестали говорить. 16 И как я ждал, а они не говорят, остановились и не отвечают более, 17 то и я отвечу с моей стороны, объявлю мое мнение и я, 18 ибо я полон речами, и дух во мне теснит меня. 19 Вот, утроба моя, как вино неоткрытое: она готова прорваться, подобно новым мехам. 20 Поговорю, и будет легче мне; открою уста мои и отвечу. 21 На лице человека смотреть не буду и никакому человеку льстить не стану, 22 потому что я не умею льстить: сейчас убей меня, Творец мой.
Мова Елігу: Я відповім усім
1 І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах’їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 І відповів бузянин Елігу, син Барах’їлів, та й сказав: “Молодий я літами, ви ж старші, тому‑то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.
7 Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!
8 Справді, дух — він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.
9 Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.
10 Тому я кажу: Послухай мене, — хай знання своє висловлю і я!
11 Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!
13 Щоб ви не сказали: “Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!”
14 Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів…
16 Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.
17 Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.
18 Бо я повний словами, — дух мого нутра докучає мені…
19 Ось утроба моя, мов вино невідкрите, — вона тріскається, як нові бурдюки!
20 Нехай я скажу — й буде легше мені, нехай уста відкрию свої — й відповім!
21 На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,
22 бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні , — нехай зараз візьме мене мій Творець!