1 Взывай, если есть отвечающий тебе. И к кому из святых обратишься ты? 2 Так, глупца убивает гневливость, и несмысленного губит раздражительность. 3 Видел я, как глупец укореняется, и тотчас проклял дом его. 4 Дети его далеки от счастья, их будут бить у ворот, и не будет заступника. 5 Жатву его съест голодный и из-за терна возьмет ее, и жаждущие поглотят имущество его. 6 Так, не из праха выходит горе, и не из земли вырастает беда; 7 но человек рождается на страдание, как искры, чтобы устремляться вверх. 8 Но я к Богу обратился бы, предал бы дело мое Богу, 9 Который творит дела великие и неисследимые, чудные без числа, 10 дает дождь на лице земли и посылает воды на лице полей; 11 униженных поставляет на высоту, и сетующие возносятся во спасение. 12 Он разрушает замыслы коварных, и руки их не довершают предприятия. 13 Он уловляет мудрецов их же лукавством, и совет хитрых становится тщетным: 14 днем они встречают тьму и в полдень ходят ощупью, как ночью. 15 Он спасает бедного от меча, от уст их и от руки сильного. 16 И есть несчастному надежда, и неправда затворяет уста свои. 17 Блажен человек, которого вразумляет Бог, и потому наказания Вседержителева не отвергай, 18 ибо Он причиняет раны и Сам обвязывает их; Он поражает, и Его же руки врачуют. 19 В шести бедах спасет тебя, и в седьмой не коснется тебя зло. 20 Во время голода избавит тебя от смерти, и на войне — от руки меча. 21 От бича языка укроешь себя и не убоишься опустошения, когда оно придет. 22 Опустошению и голоду посмеешься и зверей земли не убоишься, 23 ибо с камнями полевыми у тебя союз, и звери полевые в мире с тобою. 24 И узна́ешь, что шатер твой в безопасности, и будешь смотреть за домом твоим, и не согрешишь. 25 И увидишь, что семя твое многочисленно, и отрасли твои, как трава на земле. 26 Войдешь во гроб в зрелости, как укладываются снопы пшеницы в свое время. 27 Вот, что мы дознали; так оно и есть; выслушай это и заметь для себя.
Свої справи покладаймо на Бога
1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?
2 Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!
3 Я бачив безумного, як він розсівся, — та зараз оселя його спорохнявіла…
4 Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!
5 Його жниво голодний поїсть, і з‑між терну його забере, — і спрагнені ось поковтають маєток його!
6 Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі, —
7 бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти…
8 А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,
10 бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,
11 щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.
12 Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,
13 Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає , —
14 вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!..
15 І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки — бідаря,
16 і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!
17 Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:
18 Бо Він рану завдасть — і перев’яже, Він ламає — й вигоюють руки Його!
19 В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:
20 Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою — з рук меча.
21 Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.
22 З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.
23 Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.
24 І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, — і не знайдеш у ній недостатку.
25 І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої — як трава на землі!
26 І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!
27 Отож, дослідили ми це — й воно так, послухай цього, — й зрозумій собі все !”