1 И отвечал Иов и сказал: 2 правда! знаю, что так; но как оправдается человек пред Богом? 3 Если захочет вступить в прение с Ним, то не ответит Ему ни на одно из тысячи. 4 Премудр сердцем и могущ силою; кто восставал против Него и оставался в покое? 5 Он передвигает горы, и не узнаю́т их: Он превращает их в гневе Своем; 6 сдвигает землю с места ее, и столбы ее дрожат; 7 скажет солнцу, — и не взойдет, и на звезды налагает печать. 8 Он один распростирает небеса и ходит по высотам моря; 9 сотворил Ас, Кесиль и Хима и тайники юга; 10 делает великое, неисследимое и чудное без числа! 11 Вот, Он пройдет предо мною, и не увижу Его; пронесется, и не замечу Его. 12 Возьмет, и кто возбранит Ему? кто скажет Ему: что Ты делаешь? 13 Бог не отвратит гнева Своего; пред Ним падут поборники гордыни. 14 Тем более могу ли я отвечать Ему и приискивать себе слова пред Ним? 15 Хотя бы я и прав был, но не буду отвечать, а буду умолять Судию моего. 16 Если бы я воззвал, и Он ответил мне, — я не поверил бы, что голос мой услышал Тот, 17 Кто в вихре разит меня и умножает безвинно мои раны, 18 не дает мне перевести духа, но пресыщает меня горестями. 19 Если действовать силою, то Он могуществен; если судом, кто сведет меня с Ним? 20 Если я буду оправдываться, то мои же уста обвинят меня; если я невинен, то Он призна́ет меня виновным. 21 Невинен я; не хочу знать души моей, презираю жизнь мою. 22 Все одно; поэтому я сказал, что Он губит и непорочного и виновного. 23 Если этого поражает Он бичом вдруг, то пытке невинных посмевается. 24 Земля отдана в руки нечестивых; лица судей ее Он закрывает. Если не Он, то кто же? 25 Дни мои быстрее гонца — бегут, не видят добра, 26 несутся, как легкие ладьи, как орел стремится на добычу. 27 Если сказать мне: забуду я жалобы мои, отложу мрачный вид свой и ободрюсь; 28 то трепещу всех страданий моих, зная, что Ты не объявишь меня невинным. 29 Если же я виновен, то для чего напрасно томлюсь? 30 Хотя бы я омылся и снежною водою и совершенно очистил руки мои, 31 то и тогда Ты погрузишь меня в грязь, и возгнушаются мною одежды мои. 32 Ибо Он не человек, как я, чтоб я мог отвечать Ему и идти вместе с Ним на суд! 33 Нет между нами посредника, который положил бы руку свою на обоих нас. 34 Да отстранит Он от меня жезл Свой, и страх Его да не ужасает меня, — 35 и тогда я буду говорить и не убоюсь Его, ибо я не таков сам в себе.
Відповідь Йова: Не станемо з Богом на прю
1 А Йов відповів та й сказав:
2 “Справді пізнав я, що так… Та як оправдатись людині земній перед Богом?
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень …
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і цілим зостався?
5 Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.
6 Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запечатує зорі.
8 Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,
9 Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.
10 Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!..
11 Ось Він надо мною проходить, а я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього…
12 Ось Він схопить кого , — хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?
13 Бог гніву Свого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники, —
14 що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,
15 я , який коли б був справедливий, то не відповідав би, я , що благаю свого Суддю?
16 Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно…
18 Не дає Він мені й звести духа мого , бо мене насичає гіркотою.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посвідчить мені?
20 Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим…
21 Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я…
22 Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє…
23 Якщо нагло бич смерть заподіює, — Він з проби невинних сміється…
24 У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває… Як не Він, тоді хто?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,
26 проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич…
27 Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,
28 то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене…
29 Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?
30 Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,
31 то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя…
32 Бо Він не людина, як я, і Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,
33 поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку…
34 Нехай забере Він від мене Свого бича, Його ж страх хай мене не жахає,
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!..