1 После сего избрал Господь и других семьдесят учеников , и послал их по два пред лицем Своим во всякий город и место, куда Сам хотел идти, 2 и сказал им: жатвы много, а делателей мало; итак, молите Господина жатвы, чтобы выслал делателей на жатву Свою. 3 Идите! Я посылаю вас, как агнцев среди волков. 4 Не берите ни мешка, ни сумы́, ни обуви, и никого на дороге не приветствуйте. 5 В какой дом войдете, сперва говорите: мир дому сему; 6 и если будет там сын мира, то почиет на нём мир ваш, а если нет, то к вам возвратится. 7 В доме же том оставайтесь, ешьте и пейте, что у них есть, ибо трудящийся достоин награды за труды свои; не переходите из дома в дом. 8 И если придёте в какой город и примут вас, ешьте, что вам предложат, 9 и исцеляйте находящихся в нём больных, и говорите им: приблизилось к вам Царствие Божие. 10 Если же придете в какой город и не примут вас, то, выйдя на улицу, скажите: 11 и прах, прилипший к нам от вашего города, отрясаем вам; однако же знайте, что приблизилось к вам Царствие Божие. 12 Сказываю вам, что Содому в день оный будет отраднее, нежели городу тому. 13 Горе тебе, Хоразин! горе тебе, Вифсаида! ибо если бы в Тире и Сидоне явлены были силы, явленные в вас, то давно бы они, сидя во вретище и пепле, покаялись; 14 но и Тиру и Сидону отраднее будет на суде, нежели вам. 15 И ты, Капернаум, до неба вознесшийся, до ада низвергнешься. 16 Слушающий вас Меня слушает, и отвергающийся вас Меня отвергается; а отвергающийся Меня отвергается Пославшего Меня.
17 Семьдесят учеников возвратились с радостью и говорили: Господи! и бесы повинуются нам о имени Твоем. 18 Он же сказал им: Я видел сатану, спадшего с неба, как молнию; 19 се, даю вам власть наступать на змей и скорпионов и на всю силу вражью, и ничто не повредит вам; 20 однакож тому не радуйтесь, что духи вам повинуются, но радуйтесь тому, что имена ваши написаны на небесах. 21 В тот час возрадовался духом Иисус и сказал: славлю Тебя, Отче, Господи неба и земли, что Ты утаил сие от мудрых и разумных и открыл младенцам. Ей, Отче! Ибо таково было Твое благоволение. 22 И, обратившись к ученикам, сказал: всё предано Мне Отцем Моим; и кто есть Сын, не знает никто, кроме Отца, и кто есть Отец, не знает никто , кроме Сына, и кому Сын хочет открыть. 23 И, обратившись к ученикам, сказал им особо: блаженны очи, видящие то, что вы видите! 24 ибо сказываю вам, что многие пророки и цари желали видеть, что́ вы видите, и не видели, и слышать, что́ вы слышите, и не слышали.
25 И вот, один законник встал и, искушая Его, сказал: Учитель! что мне делать, чтобы наследовать жизнь вечную? 26 Он же сказал ему: в законе что́ написано? ка́к читаешь? 27 Он сказал в ответ: возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, и всею душею твоею, и всею крепостию твоею, и всем разумением твоим, и ближнего твоего, как самого себя. 28 Иисус сказал ему: правильно ты отвечал; так поступай, и будешь жить. 29 Но он, желая оправдать себя, сказал Иисусу: а кто мой ближний? 30 На это сказал Иисус: некоторый человек шел из Иерусалима в Иерихон и попался разбойникам, которые сняли с него одежду, изранили его и ушли, оставив его едва живым. 31 По случаю один священник шел тою дорогою и, увидев его, прошел мимо. 32 Также и левит, быв на том месте, подошел, посмотрел и прошел мимо. 33 Самарянин же некто, проезжая, нашел на него и, увидев его, сжалился 34 и, подойдя, перевязал ему раны, возливая масло и вино; и, посадив его на своего осла, привез его в гостиницу и позаботился о нем; 35 а на другой день, отъезжая, вынул два динария, дал содержателю гостиницы и сказал ему: позаботься о нем; и если издержишь что более, я, когда возвращусь, отдам тебе. 36 Кто из этих троих, думаешь ты, был ближний попавшемуся разбойникам? 37 Он сказал: оказавший ему милость. Тогда Иисус сказал ему: иди, и ты поступай так же.
38 В продолжение пути их пришел Он в одно селение; здесь женщина, именем Марфа, приняла Его в дом свой; 39 у неё была сестра, именем Мария, которая села у ног Иисуса и слушала слово Его. 40 Марфа же заботилась о большом угощении и, подойдя, сказала: Господи! или Тебе нужды нет, что сестра моя одну меня оставила служить? скажи ей, чтобы помогла мне. 41 Иисус же сказал ей в ответ: Марфа! Марфа! ты заботишься и суетишься о многом, 42 а одно только нужно; Мария же избрала благую часть, которая не отнимется у неё.
Ісус посилає апостолів Своїх на проповідь
1 Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.
2 І промовив до них: “Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.
3 Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.
4 Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.
5 Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: “Мир дому цьому!”
6 І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні — до вас вернеться.
7 Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, — бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.
8 А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, — споживайте, що вам подадуть.
9 Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: “Наблизилося Царство Боже до вас!”
10 А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:
11 “Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!”
12 Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!”
Доля невірних міст
13 “Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!
14 Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам…
15 А ти, Капернауме, що “до неба піднісся, — аж до аду ти зійдеш!”
16 Хто слухає вас — Мене слухає, хто ж погорджує вами — погорджує Мною, хто ж погорджує Мною — погорджує Тим, Хто послав Мене”.
Поворот апостолів
17 А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: “Господи, — навіть демони коряться нам у Ім’я Твоє!”
18 Він же промовив до них: “Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.
19 Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, — і ніщо вам не зашкодить.
20 Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!”
Блаженні ті очі, що бачать Ісуса
21 Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: “Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!
22 Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, — тільки Отець, і хто Отець — тільки Син, та кому Син захоче відкрити”.
23 І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: “Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!
24 Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви, — та й не бачили, і почути, що чуєте ви, — і не чули!”
Як осягнути вічне життя
25 І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: “Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?”
26 Він же йому відказав: “Що в Законі написано, як ти читаєш?”
27 А той відповів і сказав: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе”.
28 Він же йому відказав: “Правильно ти відповів. Роби це, — і будеш жити”.
Хто наш ближній. Притча про милосердного самарянина
29 А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: “А хто то мій ближній?”
30 А Ісус відповів і промовив: “Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його .
31 Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, — і проминув.
32 Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, — і теж проминув.
33 Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.
34 І він підійшов, і обв’язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.
35 А другого дня, від’їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: “Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, — заплачу тобі, як вернуся”.
36 Котрий же з цих трьох — на думку твою — був ближній тому, хто попався розбійникам?”
37 А він відказав: “Той, хто вчинив йому милість”. Ісус же сказав йому: “Іди, — і роби так і ти!”
Ісус у Марти й Марії
38 І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім’я, прийняла Його в дім свій.
39 Була ж у неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.
40 А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: “Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла”.
41 Господь же промовив у відповідь їй: “Марто, Марто, — турбуєшся й журишся ти про багато чого,
42 а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї”…