1 Между тем, когда собрались тысячи народа, так что теснили друг друга, Он начал говорить сперва ученикам Своим: берегитесь закваски фарисейской, которая есть лицемерие. 2 Нет ничего сокровенного, что не открылось бы, и тайного, чего не узнали бы. 3 Посему, что́ вы сказали в темноте, то́ услышится во свете; и что́ говорили на ухо внутри дома, то́ будет провозглашено на кровлях. 4 Говорю же вам, друзьям Моим: не бойтесь убивающих тело и потом не могущих ничего более сделать; 5 но скажу вам, кого бояться: бойтесь того, кто, по убиении, может ввергнуть в геенну: ей, говорю вам, того бойтесь. 6 Не пять ли малых птиц продаются за два ассария? и ни одна из них не забыта у Бога. 7 А у вас и волосы на голове все сочтены. Итак не бойтесь: вы дороже многих малых птиц. 8 Сказываю же вам: всякого, кто исповедает Меня пред человеками, и Сын Человеческий исповедает пред Ангелами Божиими; 9 а кто отвергнется Меня пред человеками, тот отвержен будет пред Ангелами Божиими. 10 И всякому, кто скажет слово на Сына Человеческого, прощено будет; а кто скажет хулу на Святаго Духа, тому не простится. 11 Когда же приведут вас в синагоги, к начальствам и властям, не заботьтесь, ка́к или что́ отвечать, или что́ говорить, 12 ибо Святый Дух научит вас в тот час, что́ должно говорить.
13 Некто из народа сказал Ему: Учитель! скажи брату моему, чтобы он разделил со мною наследство. 14 Он же сказал человеку тому: кто поставил Меня судить или делить вас? 15 При этом сказал им: смотрите, берегитесь любостяжания, ибо жизнь человека не зависит от изобилия его имения. 16 И сказал им притчу: у одного богатого человека был хороший урожай в поле; 17 и он рассуждал сам с собою: что мне делать? некуда мне собрать плодов моих? 18 И сказал: вот что сделаю: сломаю житницы мои и построю бо́льшие, и соберу туда весь хлеб мой и всё добро мое, 19 и скажу душе моей: душа! много добра лежит у тебя на многие годы: покойся, ешь, пей, веселись. 20 Но Бог сказал ему: безумный! в сию ночь душу твою возьмут у тебя; кому же достанется то, что ты заготовил? 21 Так бывает с тем , кто собирает сокровища для себя, а не в Бога богатеет. 22 И сказал ученикам Своим: посему говорю вам, — не заботьтесь для души вашей, что вам есть, ни для тела, во что одеться: 23 душа больше пищи, и тело — одежды. 24 Посмотрите на во́ронов: они не сеют, не жнут; нет у них ни хранилищ, ни житниц, и Бог питает их; сколько же вы лучше птиц? 25 Да и кто из вас, заботясь, может прибавить себе роста хотя на один локоть? 26 Итак, если и малейшего сделать не можете, что́ заботитесь о прочем? 27 Посмотрите на лилии, как они растут: не трудятся, не прядут; но говорю вам, что и Соломон во всей славе своей не одевался так, как всякая из них. 28 Если же траву на поле, которая сегодня есть, а завтра будет брошена в печь, Бог так одевает, то кольми паче вас, маловеры! 29 Итак, не ищите, что́ вам есть, или что́ пить, и не беспокойтесь, 30 потому что всего этого ищут люди мира сего; ваш же Отец знает, что вы имеете нужду в том; 31 наипаче ищите Царствия Божия, и это всё приложится вам. 32 Не бойся, малое стадо! ибо Отец ваш благоволил дать вам Царство. 33 Продавайте имения ваши и давайте милостыню. Приготовляйте себе влагалища не ветшающие, сокровище неоскудевающее на небесах, куда вор не приближается и где моль не съедает, 34 ибо где сокровище ваше, там и сердце ваше будет.
35 Да будут чресла ваши препоясаны и светильники горящи. 36 И вы будьте подобны людям, ожидающим возвращения господина своего с брака, дабы, когда придёт и постучит, тотчас отворить ему. 37 Блаженны рабы те, которых господин, придя, найдёт бодрствующими; истинно говорю вам, он препояшется и посадит их, и, подходя, станет служить им. 38 И если придет во вторую стражу, и в третью стражу придет, и найдет их так, то блаженны рабы те. 39 Вы знаете, что если бы ведал хозяин дома, в который час придет вор, то бодрствовал бы и не допустил бы подкопать дом свой. 40 Будьте же и вы готовы, ибо, в который час не думаете, приидет Сын Человеческий. 41 Тогда сказал Ему Петр: Господи! к нам ли притчу сию говоришь, или и ко всем? 42 Господь же сказал: кто́ верный и благоразумный домоправитель, которого господин поставил над слугами своими раздавать им в своё время меру хлеба? 43 Блажен раб тот, которого господин его, придя, найдет поступающим так. 44 Истинно говорю вам, что над всем имением своим поставит его. 45 Если же раб тот скажет в сердце своем: не скоро придет господин мой, и начнет бить слуг и служанок, есть и пить и напиваться, — 46 то придет господин раба того в день, в который он не ожидает, и в час, в который не думает, и рассечет его, и подвергнет его одной участи с неверными. 47 Раб же тот, который знал волю господина своего, и не был готов, и не делал по воле его, бит будет много; 48 а который не знал, и сделал достойное наказания, бит будет меньше. || И от всякого, кому дано много, много и потребуется, и кому много вверено, с того больше взыщут. 49 Огонь пришел Я низвести на землю, и как желал бы, чтобы он уже возгорелся! 50 Крещением должен Я креститься; и как Я томлюсь, пока сие совершится! 51 Думаете ли вы, что Я пришел дать мир земле? Нет, говорю вам, но разделение; 52 ибо отныне пятеро в одном доме станут разделяться, трое против двух, и двое против трех: 53 отец будет против сына, и сын против отца; мать против дочери, и дочь против матери; свекровь против невестки своей, и невестка против свекрови своей. 54 Сказал же и народу: когда вы видите облако, поднимающееся с запада, тотчас говорите: дождь будет, и бывает так; 55 и когда дует южный ветер, говорите: зной будет, и бывает. 56 Лицемеры! лице земли и неба распознавать умеете, как же времени сего не узнаете? 57 Зачем же вы и по самим себе не судите, чему быть должно? 58 Когда ты идешь с соперником своим к начальству, то на дороге постарайся освободиться от него, чтобы он не привел тебя к судье, а судья не отдал тебя истязателю, а истязатель не вверг тебя в темницу. 59 Сказываю тебе: не выйдешь оттуда, пока не отдашь и последней полушки.
Проповідуючи, не бійтеся!
1 Того часу, як зібралися десятитисячні натовпи народу, — аж топтали вони один одного, — Він почав промовляти перш до учнів Своїх: “Стережіться розчини фарисейської, що є лицемірство!
2 Бо немає нічого захованого, що не відкриється, ні таємного, що не виявиться.
3 Тому все, що казали ви потемки, — при світлі почується, що ж шептали на вухо в коморах, — на дахах проповідане буде.
4 Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!
5 Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся!
6 Чи ж не п’ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий.
7 Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!
8 Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими.
9 Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими.
10 І кожному, хто скаже слово на Людського Сина, йому проститься; а хто зневажатиме Духа Святого, — не проститься.
11 А коли вас водитимуть до синагог, і до урядів, і до влад, — не турбуйтеся, як або що відповідати чи що говорити, —
12 Дух бо Святий вас навчить тієї години, що потрібно казати!”
Багатійте в Бога, — притча про багача
13 І озвався до Нього один із народу: “Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною”.
14 А Він відказав йому: “Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника?”
15 І промовив до них: “Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, — бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його”.
16 І Він розповів їм притчу, говорячи: “В одного багача гойно нива вродила була.
17 І міркував він про себе й казав: “Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?”
18 І сказав: “Оце я зроблю, — порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток.
19 І скажу я душі своїй: “Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!”
20 Бог же до нього прорік: “Нерозумний, — ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?”…
21 Так буває і з тим , хто збирає для себе, та не багатіє в Бога”.
Покладіть на Бога надію свою
22 І промовив Він учням Своїм: “Через це кажу вам: Не журіться про життя, — що ви будете їсти, і ні про тіло, — у що ви зодягнетеся.
23 Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу.
24 Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, — проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті!
25 Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного?
26 Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся?
27 Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них!
28 І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!
29 І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться.
30 Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно.
31 Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!
Збирайте собі скарби в небі
32 Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство.
33 Продавайте достатки свої та милостиню подавайте. Робіть калитки собі не старіючі, — невичерпний скарб той у небі, куди не закрадається злодій, і міль де не точить.
34 Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше!
Будьмо готові, бо часу кінця світу не знає ніхто
35 Нехай підперезані будуть вам стегна, а світла ручні позасвічувані!
36 І будьте подібними до людей, що очікують пана свого, коли вернеться він із весілля, щоб, як прийде й застукає, відчинити негайно йому.
37 Блаженні раби ті, що пан, коли прийде, то знайде, що пильнують вони! Поправді кажу вам: підпережеться він і їх посадовить, і, підійшовши, буде їм послуговувати.
38 І коли прийде о другій чи прийде о третій сторожі, та знайде так само, — блаженні вони!
39 Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій то годині підкрадеться злодій, то він пильнував би, і свого б дому не дав підкопати.
40 Тому будьте готові і ви, — бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!”
41 Озвався ж Петро: “Господи, чи до нас кажеш притчу оцю, чи до всіх?”
42 А Господь відказав: “Хто ж тоді вірний і мудрий домоправитель, що пан настановить його над своїми челядниками, щоб давати харч визначену своєчасно?
43 Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так!
44 Поправді кажу вам, що над всім маєтком своїм він поставить його.
45 А коли раб той скаже у серці своїм: “Забариться пан мій прийти”, і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися,
46 то прийде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, — і розітне його пополовині, і визначить долю йому з невірними!
47 А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно з волею його, буде тяжко побитий.
48 Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть.
49 Я прийшов огонь кинути на землю, — і як Я прагну, щоб він уже запалав!
50 Я ж маю христитися хрищенням, — і як Я мучуся, поки те сповниться!
51 Чи ви думаєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але поділ!
52 Віднині бо п’ятеро в домі одному поділені будуть: троє супроти двох, і двоє супроти трьох.
53 Стане батько на сина, а син проти батька, мати проти дочки, а дочка проти матері, свекруха навпроти невістки своєї, а невістка навпроти свекрухи!”…
Судіть по собі про справедливе
54 Промовив же Він і до народу: “Як побачите хмару, що з заходу суне, то кажете зараз: “Зближається дощ”, — і так і буває.
55 А коли віє вітер південний, то кажете: “Буде спекота”, — і буває.
56 Лицеміри, — лице неба й землі розпізнати ви вмієте, чому ж не розпізнаєте часу цього?
57 Чого ж і самі по собі ви не судите, що справедливе?
58 Бо коли до уряду ти йдеш зі своїм супротивником, попильнуй з ним залагодити по дорозі, щоб тебе до судді не потяг він, а суддя щоб прислужникові не віддав тебе, а прислужник щоб не посадив до в’язниці тебе.
59 Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси й останнього шеляга!”