1 В это время пришли некоторые и рассказали Ему о Галилеянах, которых кровь Пилат смешал с жертвами их. 2 Иисус сказал им на это: думаете ли вы, что эти Галилеяне были грешнее всех Галилеян, что так пострадали? 3 Нет, говорю вам, но, если не покаетесь, все та́к же погибнете. 4 Или думаете ли, что те восемнадцать человек, на которых упала башня Силоамская и побила их, виновнее были всех, живущих в Иерусалиме? 5 Нет, говорю вам, но, если не покаетесь, все та́к же погибнете. 6 И сказал сию притчу: некто имел в винограднике своем посаженную смоковницу, и пришел искать плода на ней, и не нашел; 7 и сказал виноградарю: вот, я третий год прихожу искать плода на этой смоковнице и не нахожу; сруби ее: на что она и землю занимает? 8 Но он сказал ему в ответ: господин! оставь ее и на этот год, пока я окопаю ее и обложу навозом, — 9 не принесет ли плода; если же нет, то в следующий год срубишь ее.
10 В одной из синагог учил Он в субботу. 11 Там была женщина, восемнадцать лет имевшая духа немощи: она была скорчена и не могла выпрямиться. 12 Иисус, увидев ее, подозвал и сказал ей: женщина! ты освобождаешься от недуга твоего. 13 И возложил на нее руки, и она тотчас выпрямилась и стала славить Бога. 14 При этом начальник синагоги, негодуя, что Иисус исцелил в субботу, сказал народу: есть шесть дней, в которые должно делать; в те и приходи́те исцеляться, а не в день субботний. 15 Господь сказал ему в ответ: лицемер! не отвязывает ли каждый из вас вола своего или осла от яслей в субботу и не ведет ли поить? 16 сию же дочь Авраамову, которую связал сатана вот уже восемнадцать лет, не надлежало ли освободить от уз сих в день субботний? 17 И когда говорил Он это, все противившиеся Ему стыдились; и весь народ радовался о всех славных делах Его.
18 Он же сказал: чему подобно Царствие Божие? и чему уподоблю его? 19 Оно подобно зерну горчичному, которое, взяв, человек посадил в саду своем; и выросло, и стало большим деревом, и птицы небесные укрывались в ветвях его. 20 Ещё сказал: чему уподоблю Царствие Божие? 21 Оно подобно закваске, которую женщина, взяв, положила в три меры муки, доколе не вскисло всё.
22 И проходил по городам и селениям, уча и направляя путь к Иерусалиму.
23 Некто сказал Ему: Господи! неужели мало спасающихся? Он же сказал им: 24 подвизайтесь войти сквозь тесные врата, ибо, сказываю вам, многие поищут войти, и не возмогут. 25 Когда хозяин дома встанет и затворит двери, тогда вы, стоя вне, станете стучать в двери и говорить: Господи! Господи! отвори нам; но Он скажет вам в ответ: не знаю вас, откуда вы. 26 Тогда станете говорить: мы ели и пили пред Тобою, и на улицах наших учил Ты. 27 Но Он скажет: говорю вам: не знаю вас, откуда вы; отойдите от Меня все делатели неправды. 28 Там будет плач и скрежет зубов, когда увидите Авраама, Исаака и Иакова и всех пророков в Царствии Божием, а себя изгоняемыми вон. 29 И придут от востока и запада, и севера и юга, и возлягут в Царствии Божием. 30 И вот, есть последние, которые будут первыми, и есть первые, которые будут последними.
31 В тот день пришли некоторые из фарисеев и говорили Ему: выйди и удались отсюда, ибо Ирод хочет убить Тебя. 32 И сказал им: пойдите, скажите этой лисице: се, изгоняю бесов и совершаю исцеления сегодня и завтра, и в третий день кончу; 33 а впрочем, Мне должно ходить сегодня, завтра и в последующий день, потому что не бывает, чтобы пророк погиб вне Иерусалима. 34 Иерусалим! Иерусалим! избивающий пророков и камнями побивающий посланных к тебе! сколько раз хотел Я собрать чад твоих, как птица птенцов своих под крылья, и вы не захотели! 35 Се, оставляется вам дом ваш пуст. Сказываю же вам, что вы не увидите Меня, пока не придет время, когда скажете: благословен Грядый во имя Господне!
Коли не покаєтесь, то загинете
1 Того часу прийшли були дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами.
2 Ісус же сказав їм у відповідь: “Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян?
3 Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!
4 Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, — чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть?
5 Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!”
Притча про фіґове дерево
6 І Він розповів оцю притчу: “Один чоловік у своїм винограднику мав посаджене фіґове дерево. І прийшов він шукати на ньому плоду, але не знайшов.
7 І сказав винареві: “Оце третій рік, відколи приходжу шукати плоду на цім фіґовім дереві, але не знаходжу; зрубай його, — нащо й землю марнує воно?”
8 А той йому у відповідь каже: “Позостав його, пане, і на цей рік, аж поки його обкопаю довкола, і обкладу його гноєм, —
9 чи року наступного плоду не вродить воно. Коли ж ні, то зрубаєш його”.
Уздоровлення в суботу скорченої жінки
10 І навчав Він в одній з синагог у суботу.
11 І ось там була одна жінка, що вісімнадцять років мала духа немочі, і була скорчена, і не могла ніяк випростатись.
12 А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе. І сказав їй: “Жінко, — звільнена ти від недуги своєї”.
13 І Він руки на неї поклав, — і вона зараз випросталась, — і стала славити Бога!
14 Озвався ж старший синагоги, обурений, що Ісус уздоровив у суботу, і сказав до народу: “Є шість день, коли працювати належить, — приходьте тоді та вздоровлюйтеся, а не дня суботнього”.
15 А Господь відповів і промовив до нього: “Лицеміре, — хіба ж не відв’язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти?
16 Чи ж цю дочку Авраамову, яку сатана був зв’язав вісімнадцять ось років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут?”
17 А як Він говорив це, — засоромилися всі Його супротивники. І тішився ввесь народ всіма славними вчинками , які Він чинив!
Притча про гірчичне зерно й про розчину
18 Він же промовив: “До чого подібне Царство Боже, і до чого його прирівняю?
19 Подібне воно до гірчичного зерна, що взяв чоловік і посіяв його в своїм саді. І воно виросло, і деревом стало, і “кублилось птаство небесне на віттях його”.
20 І знову сказав Він: “Із чим порівняю Я Божеє Царство?
21 Подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірки муки, аж поки все вкисне”.
Хто буде спасений
22 І проходив містами та селами Він і навчав, до Єрусалиму простуючи.
23 І озвався до Нього один: “Господи, — хіба буде мало спасених?” А Він відказав їм:
24 “Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, — багато хто будуть намагатися ввійти, — та не зможуть!
25 Як устане Господар та двері замкне, ви зачнете вистоювати ізнадвору, та стукати в двері й казати: “Господи, — відчини нам!” А Він вам у відповідь скаже: “Не знаю Я вас, звідки ви!”
26 Тоді станете ви говорити: “Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти”…
27 А Він вам відкаже: “Говорю вам, — не знаю Я, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду!”
28 Буде плач там і скрегіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака, та Якова, та пророків усіх у Царстві Божім, себе ж — вигнаних геть…
29 І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть!
30 І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!”
Ірод хоче вбити Ісуса
31 Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: “Вийди собі, і піди звідси, — хоче бо Ірод убити Тебе”…
32 А Він відказав їм: “Ідіть і скажіть тому лисові: Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, — сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу.
33 Однак Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом.
34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, — та ви не захотіли!
35 Ось “ваш дім зостається порожній для вас!” Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: “Благословенний, Хто йде в Господнє Ім’я!”