1 Приближались к Нему все мытари и грешники слушать Его. 2 Фарисеи же и книжники роптали, говоря: Он принимает грешников и ест с ними. 3 Но Он сказал им следующую притчу: 4 кто из вас, имея сто овец и потеряв одну из них, не оставит девяноста девяти в пустыне и не пойдет за пропавшею, пока не найдет ее? 5 А найдя, возьмет ее на плечи свои с радостью 6 и, придя домой, созовет друзей и соседей и скажет им: порадуйтесь со мною: я нашел мою пропавшую овцу. 7 Сказываю вам, что так на небесах более радости будет об одном грешнике кающемся, нежели о девяноста девяти праведниках, не имеющих нужды в покаянии. 8 Или какая женщина, имея десять драхм, если потеряет одну драхму, не зажжет свечи́ и не станет мести комнату и искать тщательно, пока не найдет, 9 а найдя, созовет подруг и соседок и скажет: порадуйтесь со мною: я нашла потерянную драхму. 10 Так, говорю вам, бывает радость у Ангелов Божиих и об одном грешнике кающемся.
11 Еще сказал: у некоторого человека было два сына; 12 и сказал младший из них отцу: отче! дай мне следующую мне часть имения. И отец разделил им имение. 13 По прошествии немногих дней младший сын, собрав всё, пошел в дальнюю сторону и там расточил имение свое, живя распутно. 14 Когда же он прожил всё, настал великий голод в той стране, и он начал нуждаться; 15 и пошел, пристал к одному из жителей страны той, а тот послал его на поля свои пасти свиней; 16 и он рад был наполнить чрево свое рожка́ми, которые ели свиньи, но никто не давал ему. 17 Придя же в себя, сказал: сколько наемников у отца моего избыточествуют хлебом, а я умираю от голода; 18 встану, пойду к отцу моему и скажу ему: отче! я согрешил против неба и пред тобою 19 и уже недостоин называться сыном твоим; прими меня в число наемников твоих. 20 Встал и пошел к отцу своему. И когда он был еще далеко, увидел его отец его и сжалился; и, побежав, пал ему на шею и целовал его. 21 Сын же сказал ему: отче! я согрешил против неба и пред тобою и уже недостоин называться сыном твоим. 22 А отец сказал рабам своим: принесите лучшую одежду и оденьте его, и дайте перстень на руку его и обувь на ноги; 23 и приведите откормленного теленка, и заколите; станем есть и веселиться! 24 ибо этот сын мой был мертв и ожил, пропадал и нашелся. И начали веселиться. 25 Старший же сын его был на поле; и возвращаясь, когда приблизился к дому, услышал пение и ликование; 26 и, призвав одного из слуг, спросил: что это такое? 27 Он сказал ему: брат твой пришел, и отец твой заколол откормленного теленка, потому что принял его здоровым. 28 Он осердился и не хотел войти. Отец же его, выйдя, звал его. 29 Но он сказал в ответ отцу: вот, я столько лет служу тебе и никогда не преступал приказания твоего, но ты никогда не дал мне и козлёнка, чтобы мне повеселиться с друзьями моими; 30 а когда этот сын твой, расточивший имение своё с блудницами, пришел, ты заколол для него откормленного теленка. 31 Он же сказал ему: сын мой! ты всегда со мною, и всё мое твое, 32 а о том надобно было радоваться и веселиться, что брат твой сей был мертв и ожил, пропадал и нашелся.
Притча про загублену вівцю й загублену драхму
1 Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.
2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: “Приймає Він грішників та з ними їсть”.
3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:
4 “Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев’ятидесяти й дев’яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?
5 А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє.
6 І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: “Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену”.
7 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох праведників, що не потребують покаяння!..
8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде?
9 А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: “Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!”
10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається”.
Притча про блудного сина
11 І Він оповів: “У чоловіка одного було два сини.
12 І молодший із них сказав батькові: “Дай мені, батьку, належну частину маєтку!” І той поділив поміж ними маєток.
13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.
14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, — і він став бідувати.
15 І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.
16 І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.
17 Тоді він спам’ятався й сказав: “Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!
18 Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: “Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе…
19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів”…
20 І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, — і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
21 І озвався до нього той син: “Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм”…
22 А батько рабам своїм каже: “Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.
23 Приведіть теля відгодоване та заколіть, — будемо їсти й радіти,
24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!” І почали веселитись вони.
25 А син старший його був на полі. І коли він ішов і наближався до дому, почув музики та танці.
26 І покликав одного зі слуг, та й спитав: “Що це таке?”
27 А той каже йому: “То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, — бо ж здоровим його він прийняв”.
28 І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.
29 А той відповів і до батька сказав: “Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, — ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я…
30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодоване”…
31 І сказав він йому: “Ти завжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!
32 Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!”