1 Выйдя же в день тот из дома, Иисус сел у моря. 2 И собралось к Нему множество народа, так что Он вошел в лодку и сел; а весь народ стоял на берегу. 3 И поучал их много притчами, говоря: || вот, вышел сеятель сеять; 4 и когда он сеял, иное упало при дороге, и налетели птицы и поклевали то; 5 иное упало на места каменистые, где немного было земли, и скоро взошло, потому что земля была неглубока. 6 Когда же взошло солнце, увяло, и, как не имело корня, засохло; 7 иное упало в терние, и выросло терние и заглушило его; 8 иное упало на добрую землю и принесло плод: одно во сто крат, а другое в шестьдесят, иное же в тридцать. 9 Кто имеет уши слышать, да слышит! 10 И, приступив, ученики сказали Ему: для чего притчами говоришь им? 11 Он сказал им в ответ: для того, что вам дано знать тайны Царствия Небесного, а им не дано, 12 ибо кто имеет, тому дано будет и приумножится, а кто не имеет, у того отнимется и то, что имеет; 13 потому говорю им притчами, что они видя не видят, и слыша не слышат, и не разумеют; 14 и сбывается над ними пророчество Исаии, которое говорит: слухом услышите — и не уразумеете, и глазами смотреть будете — и не увидите, 15 ибо огрубело сердце людей сих и ушами с трудом слышат, и глаза свои сомкнули, да не увидят глазами и не услышат ушами, и не уразумеют сердцем, и да не обратятся, чтобы Я исцелил их. 16 Ваши же блаженны очи, что видят, и уши ваши, что слышат, 17 ибо истинно говорю вам, что многие пророки и праведники желали видеть, что́ вы видите, и не видели, и слышать, что́ вы слышите, и не слышали. 18 Вы же выслушайте значение притчи о сеятеле: 19 ко всякому, слушающему слово о Царствии и не разумеющему, приходит лукавый и похищает посеянное в сердце его — вот кого означает посеянное при дороге. 20 А посеянное на каменистых местах означает того, кто слышит слово и тотчас с радостью принимает его; 21 но не имеет в себе корня и непостоянен: когда настанет скорбь или гонение за слово, тотчас соблазняется. 22 А посеянное в тернии означает того, кто слышит слово, но забота века сего и обольщение богатства заглушает слово, и оно бывает бесплодно. 23 Посеянное же на доброй земле означает слышащего слово и разумеющего, который и бывает плодоносен, так что иной приносит плод во сто крат, иной в шестьдесят, а иной в тридцать.
24 Другую притчу предложил Он им, говоря: Царство Небесное подобно человеку, посеявшему доброе семя на поле своем; 25 когда же люди спали, пришел враг его и посеял между пшеницею плевелы и ушел; 26 когда взошла зелень и показался плод, тогда явились и плевелы. 27 Придя же, рабы домовладыки сказали ему: господин! не доброе ли семя сеял ты на поле твоем? откуда же на нем плевелы? 28 Он же сказал им: враг человек сделал это. А рабы сказали ему: хочешь ли, мы пойдем, выберем их? 29 Но он сказал: нет, — чтобы, выбирая плевелы, вы не выдергали вместе с ними пшеницы, 30 оставьте расти вместе то́ и другое до жатвы; и во время жатвы я скажу жнецам: соберите прежде плевелы и свяжите их в снопы, чтобы сжечь их, а пшеницу уберите в житницу мою.
31 Иную притчу предложил Он им, говоря: Царство Небесное подобно зерну горчичному, которое человек взял и посеял на поле своем, 32 которое, хотя меньше всех семян, но, когда вырастет, бывает больше всех злаков и становится деревом, так что прилетают птицы небесные и укрываются в ветвях его.
33 Иную притчу сказал Он им: Царство Небесное подобно закваске, которую женщина, взяв, положила в три меры муки, доколе не вскисло всё.
34 Всё сие Иисус говорил народу притчами, и без притчи не говорил им, 35 да сбудется реченное через пророка, который говорит: отверзу в притчах уста Мои; изреку сокровенное от создания мира.
36 Тогда Иисус, отпустив народ, вошел в дом. || И, приступив к Нему, ученики Его сказали: изъясни нам притчу о плевелах на поле. 37 Он же сказал им в ответ: сеющий доброе семя есть Сын Человеческий; 38 поле есть мир; доброе семя, это сыны Царствия, а плевелы — сыны лукавого; 39 враг, посеявший их, есть диавол; жатва есть кончина века, а жнецы суть Ангелы. 40 Посему как собирают плевелы и огнем сжигают, так будет при кончине века сего: 41 пошлет Сын Человеческий Ангелов Своих, и соберут из Царства Его все соблазны и делающих беззаконие, 42 и ввергнут их в печь огненную; там будет плач и скрежет зубов; 43 тогда праведники воссияют, как солнце, в Царстве Отца их. Кто имеет уши слышать, да слышит!
44 Еще подобно Царство Небесное сокровищу, скрытому на поле, которое, найдя, человек утаил, и от радости о нем идет и продает всё, что имеет, и покупает поле то.
45 Еще подобно Царство Небесное купцу, ищущему хороших жемчужин, 46 который, найдя одну драгоценную жемчужину, пошел и продал всё, что имел, и купил ее.
47 Еще подобно Царство Небесное неводу, закинутому в море и захватившему рыб всякого рода, 48 который, когда наполнился, вытащили на берег и, сев, хорошее собрали в сосуды, а худое выбросили вон. 49 Так будет при кончине века: изыдут Ангелы, и отделят злых из среды праведных, 50 и ввергнут их в печь огненную: там будет плач и скрежет зубов. 51 И спросил их Иисус: поняли ли вы всё это? Они говорят Ему: та́к, Господи! 52 Он же сказал им: поэтому всякий книжник, наученный Царству Небесному, подобен хозяину, который выносит из сокровищницы своей новое и старое.
53 И, когда окончил Иисус притчи сии, пошел оттуда. 54 И, придя в отечество Свое, учил их в синагоге их, так что они изумлялись и говорили: откуда у Него такая премудрость и силы? 55 не плотников ли Он сын? не Его ли Мать называется Мария, и братья Его Иаков и Иосий, и Симон, и Иуда? 56 и сестры Его не все ли между нами? откуда же у Него всё это? 57 И соблазнялись о Нем. Иисус же сказал им: не бывает пророк без чести, разве только в отечестве своем и в доме своем. 58 И не совершил там многих чудес по неверию их.
Ісус навчає народ притчами
1 Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.
2 І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом.
3 І багато навчав Він їх притчами , кажучи:
Притча про сіяча
“Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.
4 І як сіяв він зерна , упали одні край дороги, — і пташки налетіли, та їх повидзьобували.
5 Другі ж упали на ґрунт кам’янистий, де не мали багато землі, — і негайно посходили, бо земля неглибока була;
6 а як сонце зійшло, — то зів’яли, і коріння не мавши, — посохли.
7 А інші попадали в терен, — і вигнався терен, і їх поглушив.
8 Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.
9 Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!”
Чому Ісус навчав народ притчами
10 І учні Його приступили й сказали до Нього: “Чому притчами Ти промовляєш до них?”
11 А Він відповів і промовив: “Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, — їм же не дано.
12 Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має.
13 Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.
14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: “Почуєте слухом, — і не зрозумієте, дивитися будете оком, — і не побачите…
15 Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!”
16 Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.
17 Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, — та не бачили, і почути, що чуєте ви, — і не чули.
Вияснення притчі про сіяча
18 Послухайте ж притчу про сіяча.
19 До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.
20 А посіяне на кам’янистому ґрунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;
21 але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується .
22 А між терен посіяне, — це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, — і воно зостається без плоду.
23 А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро”.
Притча про кукіль
24 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: “Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.
25 А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.
26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.
27 І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: “Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?”
28 А він їм відказав: “Чоловік супротивник накоїв оце”. А раби відказали йому: “Отож, — чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?”
29 Але він відказав: “Ні, — щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.
30 Залишіть, — хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов’яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї”.
Притча про гірчичне зерно й про розчину
31 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: “Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
32 Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його”.
33 Іншу притчу Він їм розповів: “Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три міри муки, аж поки все вкисне”.
Ще чому Ісус навчав притчами
34 Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав,
35 щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: “Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу !”
Пояснення притчі про кукіль
36 Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: “Поясни нам притчу про кукіль польовий”.
37 А Він відповів і промовив до них: “Хто добре насіння посіяв був, — це Син Людський,
38 а поле — це світ, добре ж насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого;
39 а ворог, що всіяв його — це диявол, жнива — кінець віку, а женці — Анголи.
Що буде наприкінці світу
40 І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.
41 Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,
42 і їх повкидають до печі огненної, — буде там плач і скрегіт зубів!
43 Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!
Притча про скарб, перлину, невода й господаря
44 Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.
45 Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих,
46 а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.
47 Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину.
48 Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають.
49 Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з поміж праведних,
50 і їх повкидають до печі огненної, — буде там плач і скрегіт зубів!
51 Чи ви зрозуміли це все?” — “Так!” відказали Йому.
52 І Він їм сказав: “Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе”.
Ісуса холодно приймають у Назареті
53 І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов.
54 І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: “Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?
55 Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його — Яків, і Йосип, і Симон та Юда?
56 І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте?”
57 І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: “Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!”
58 І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.